05 лютого 2019 року № 320/7035/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,
представника позивача: Рибченко Н.М.,
представника відповідача: Кратко Н.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»
доГоловного управління ДФС у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0007701202.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про завищення податкового кредиту, сформованого за результатами фінансово-господарських операцій з придбання і списання пального.
Позивач зазначає, що пальне, за рахунок якого було сформовано податковий кредит, що взяв участь у визначенні від'ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування, було використане у господарській діяльності ТОВ «Васт-Транс», а саме, при наданні послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. При цьому факт та обсяги списання пального на виробничі цілі підтверджується документально, зокрема, подорожніми листами та розрахунками до виконаного рейсу.
Крім того позивач зазначає, що податкова накладна від 29.08.2018 №15286 не брала участі у формуванні податкового кредиту за серпень і вересень 2018 року, у зв'язку з чим висновок контролюючого органу про необхідність врахування у податковій звітності розрахунку коригування, що складався до вказаної податкової накладної, не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Васт-Транс» здійснювалось списання пального, використання якого у господарській діяльності не підтверджується первинним документами.
З урахуванням викладеного відповідач вважає, що пальне, списане в охоплений перевіркою період, було використане на цілі, що не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Васт-Транс», у зв'язку з чим контролюючим органом обґрунтовано було не визнано права позивача на бюджетне відшкодування.
Відповідач також зазначає, що сформувавши податковий кредит на підставі податкової накладної від 29.08.2018 №15286, позивач не здійснив коригування його розміру у бік зменшення після зменшення обсягів постачання та складання розрахунку коригування від 03.09.2018 №11, що призвело до завищення податкового кредиту на 124,33 грн.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/7035/18 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 05.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений 07.02.2019.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
19 жовтня 2018 року ТОВ «Васт-Транс» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року, у рядку 19 якої відображений показник від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 164744,00 грн.
У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від'ємного значення з ПДВ у розмірі 164744,00 грн. було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.
У період з 21.11.2018 по 04.12.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Васт-Транс» з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення ПДВ.
Результати перевірки оформлені актом від 11.12.2018 №1104/10-36-12-02/30367782 (далі - Акт перевірки) (а.с. 42-56).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Васт-Транс» підпункту 192.1.1 пункту 192 статті 192, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 1810,00 грн.
Висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ контролюючий орган пов'язує з двома епізодами податкових правопорушень: у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості пального, використаного на цілі, що не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Васт-Транс»; та у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкової накладної від 29.08.2018 №15286 без урахування зменшення обсягів постачання відповідно до розрахунку коригування від 03.09.2018 №11, скаредного постачальником.
Зокрема, у ході перевірки контролюючим органом було співставлено показники оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 «дизельне паливо» з карткою рахунку 23 "Видит витрат: дизпаливо", у результаті чого виявлено списання дизельного пального в обсязі 171,07 літрів на суму 3763,23 грн., у тому числі ПДВ 752,65 грн., що не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку. Крім того контролюючий орган зазначає про відсутність у ТОВ «Васт-Транс» документів, які підтверджують списання бензину А-95 в обсязі 155 літрів на суму 3957,04 грн. та ПДВ 791,41 грн.
Також контролюючий орган зазначає про те, що позивач необґрунтовано відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості пального в обсязі 33,63 л., яке було використано понад встановлені наказом на підприємстві планові лінійні норми витрат палива.
За епізодом податкового правопорушення, що стосується віднесення до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної від 29.08.2018 №15286, контролюючий орган зазначає, що позивач сформувавши податковий кредит на підставі вказаної податкової накладної не здійснив коригування його розміру у бік зменшення після зменшення обсягів постачання та складання розрахунку коригування від 03.09.2018 №11, що призвело до завищення податкового кредиту на 124,33 грн.
На підставі висновків Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Головним управлінням ДФС у Київській області прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0007701202, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку за вересень 2018 року на 1810,00 грн. та визначено штраф у розмірі 905,00 грн. (а.с. 27).
Не погоджуючись з висновками та рішенням за наслідками перевірки, позивач звернувся до суду.
V. Норми права, які застосував суд
За епізодом податкових правопорушень, що стосуються формування податкового кредиту за операціями з придбання пального, списаного на цілі, що не пов'язані з господарською діяльністю.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За епізодом податкових правопорушень, що стосуються формування податкового кредиту на підставі податкової накладної від 29.08.2018 №15286.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Відповідно до пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
VI. Оцінка суду
За епізодом податкових правопорушень, що стосуються формування податкового кредиту за операціями з придбання пального, списаного на цілі, що не пов'язані з господарською діяльністю.
Бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від'ємне значення.
Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності, та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.
Судом встановлено, що від'ємне значення ПДВ, заявлене позивачем до відшкодування на рахунок у банку, утворилось унаслідок зменшення податкового зобов'язання на суму податкового кредиту за вересень 2018 року у розмірі 293501,00 грн.
При цьому як вбачається з Акта перевірки та не заперечується учасниками справи, податковий кредит у розмірі 293501,00 грн. позивачем був сформований переважно (92%) за рахунок фінансово-господарських операцій з придбання палива у ПП «Укрпалетсистем» та ТОВ «Альянс Холдинг».
Контролюючий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів реальність фінансово-господарських операцій ТОВ «Васт-Транс» з ПП «Укрпалетсистем» та ТОВ «Альянс Холдинг». У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що у контролюючого органу відсутні зауваження до фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Укрпалетсистем» та ТОВ «Альянс Холдинг» щодо поставки пального, за рахунок яких був сформований податковий кредит, що взяв участь у формуванні від'ємного значення заявленого до відшкодування.
Інші господарські операції, за рахунок яких позивач у вересні 2018 року сформував податковий кредит, що взяв участь у визначенні суми від'ємного значення, заявленій до відшкодування, контролюючий орган взагалі не досліджував.
Зменшуючи розмір від'ємного значення за вказаним епізодом податкових правопорушень, контролюючий орган виходив виключно з того, що пальне, придбане у ПП «Укрпалетсистем» та ТОВ «Альянс Холдинг» було використане в операціях, що не пов'язані з виготовленням товарів та наданням послуг ТОВ «Васт-Транс».
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на таких обставинах:
- між карткою рахунку 23 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 існує розбіжність в обсягах використаного пального на суму 3763,23 грн., у тому числі ПДВ 752,65 грн., що свідчить про списання дизельного пального в обсязі 171,07 літрів на суму 3763,23 грн. на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю.
- відсутність у ТОВ «Васт-Транс» документів, які підтверджують списання бензину А-95 в обсязі 155 літрів на суму 3957,04 грн. та ПДВ 791,41 грн.;
- віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості пального в обсязі 33,63 л., яке було використано понад встановлені наказом на підприємстві планові лінійні норми витрат палива.
З приводу стверджуваних в Акті перевірки розбіжностей між обсягами та вартістю списаного пального у регістрах бухгалтерського обліку за вересень 2018 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Акта перевірки, у ході аналізу картки рахунку 23 «види діяльності - основна діяльність, види витрат: дизпаливо» контролюючим органом було встановлено, що у вересні 2018 року ТОВ «Васт-Транс» на підставі подорожніх листів та розрахунків до них списано дизельного палива у кількості 74083,00 л на суму 1553788,44 грн., у той час як згідно з оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 «Виробничі запаси. Паливо», кредитові обороти дизпалива склали 74254,070 л на суму 1557551,67 грн.
Судом встановлено, що загальний обсяг витрат дизпалива за вересень 2018 року склав 74254,07 л на суму 1557551,67 грн., що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 203 «Виробничі запаси. Паливо» (а.с. 61-63).
Проаналізувавши картку рахунку 23 «Виробництво» у кореспонденції з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 23 «Виробництво», 92 «Адміністративні витрати», судом встановлено, що загальний обсяг використання дизельного пального за вересень склав 74254,070 л на суму 1557551,67 грн., у тому числі 74084,07 л на суму 1553788,44 грн. - витрати пального на перевезення вантажів автомобільним транспортом, 170,00 л на суму 3763,23 грн., у тому числі ПДВ 752,65 грн. - адміністративні витрати (а.с. 61-78).
Факт списання дизельного пального в обсязі 170,00 л на суму 3763,23 грн. на цілі, що пов'язані з адміністративними витратами ТОВ «Васт-Транс» (перевезення працівниців) підтверджується актом списання від 30.09.2018 №СпТ-000055 (а.с. 97), подорожнім листом вантажного автомобіля за вересень 2019 (а.с. 84).
Обсягів витрат палива, що обліковані позивачем на рахунку 92 «Адміністративні витрати», контролюючий орган у ході перевірки не дослідив, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність розбіжностей у бухгалтерському обліку ТОВ «Васт-Транс» та про списання пального в обсязі 171,00 літрів на суму 3763,23 грн., у тому числі ПДВ 752,65 грн., що не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.
Щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості пального в обсязі 33,63 л, яке було використано понад встановлені наказом на підприємстві планові лінійні норми витрат палива, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Акта перевірки, у періоді який перевірявся, основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.
У судовому засіданні судом встановлено, що ТОВ «Васт-Транс» надає послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно Акта перевірки ТОВ «Васт-Транс» на праві постійного користування належить 1,5212 га землі для обслуговування виробничої бази, розташованої за адресою: с. Петрушки, вул. Лісна, буд.1. На балансі ТОВ «Васт-Транс» обліковується будівля виробничої бази вартістю 1752645,12 грн.
На балансі підприємства по рахунку 105 «Необоротні активи» обліковуються транспорті засоби загальною вартістю 36764122,85 грн.: Daimlerchrysler - 23 авто; Mercedes Benz Actros - 30 авто; Scania 113m, R400, R440 - 11 авто; Daimler-Benz - 4 авто; Daf XF 105.410 - 1 авто; Volvo FH12 - 1 авто; Iveco 440 - 1 авто; Камаз 5511 - авто та інші, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.
Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 23 «витрати: дизпаливо» в охопленому перевіркою періоді ТОВ «Васт-Транс» було використано (списано) 74254,070 л пального на суму 1557551,67 грн.
Судом встановлено, що списання палива позивачем здійснюється з урахуванням планових лінійних норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті по підприємству, що затверджені наказом ТОВ «Васт-Транс» від 02.05.2018 №02-05/2018
Вказаним наказом встановлено планову лінійну норму витрат палива для раціонального використання на пробіг автопоїзда (тягач та напівпричіп) без вантажу, які перебувають в експлуатації - 30 літрів на 100 кілометрів шляху, та встановлено планову норму витрат палива на одну тонну спорядженої маси при виконанні транспортної роботи - 0,6 літрів на 100 кілометрів.
Подорожніми листами вантажного автомобіля від 11.09.2018 №697, від 05.09.2018 №954, від 04.09.2018 №951, від 04.09.2018 №952 та розрахунками використання пального до них, а саме №530 від 12.09.2018, №516 від 12.09.2018, №04/09 від 04.09.2018, №04/09 від 04.09.2018 підтверджується, що ТОВ «Васт-Транс» було використаного пального в обсязі, що перевищує планові лінійні норми, затверджені наказом ТОВ «Васт-Транс» від 02.05.2018 №02-05/2018, на 33,63 літрів на суму ПДВ 141,12 грн.
Суд зазначає, що податкове законодавство не містить застережень, які б виключали можливість віднесення до складу операційних витрат підприємства обсягів палива, використаного понад затверджені на підприємстві планові лінійні норми, або щодо необхідності приведення використання пального до певних норм.
Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 5 наказу ТОВ «Васт-Транс» від 02.05.2018 №02-05/2018 зобов'язано головного бухгалтера ТОВ «Васт-Транс» проводити списання пального по факту його використання відповідно до подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів згідно подорожніх листів.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що витрати палива, пов'язані з наданням послуг підприємством, що відповідають основним видам діяльності підприємства, визнаються у витратах в обсязі, який враховано у бухгалтерському обліку, без обмежень.
Щодо доводів контролюючого органу про необхідність врахування Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (далі також Норми), суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №817/1429/16 ВС зазначив про необгрунтованість висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог податкового законодавства внаслідок списання палива понад ліміти, визначені у Нормах, оскільки зазначені Норми не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим не є нормативно-правовим актом у розумінні частини 2 статті 117 Конституції України та не є джерелом права, яке застосовується судом згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, і має виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.
Отже, посилання контролюючого органу на те, що позивачем здійснюється списання палива без урахування наказу Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 не може слугувати підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та/або зменшення від'ємного значення з ПДВ, сформованого під час придбання палива для цілей використання у господарській діяльності.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов'язок коригувати розмір податкового кредиту у випадку списання пального в обсязі, що перевищує затверджені на підприємстві планові лінійні норми.
За таких обставин висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту у розмірі 141,12 грн. унаслідок включення до складу витрат палива в обсязі, що перевищує планові норми на 33,63 літрів, є необґрунтованими.
Щодо відсутності документального підтвердження списання бензину А-95 в обсязі 155 літрів на суму 4748,45 грн., у тому числі ПДВ 791,41 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом вересня 2018 ТОВ «Васт-Транс» було списано 155 літрів бензину А-95 на суму 3957,04 грн., у тому числі 05.09.2018 - 30 літрів, 12.09.2018 - 45 літрів, 20.09.2018 - 40 літрів, 28.09.2018 - 40 літрів, що підтверджується актом списання від 30.09.2018 №СпТ-000052 (а.с. 85), відомістю видачі бензину А-95 за вересень 2018 року (а.с. 95).
Судом встановлено, що бензин А-95 в обсязі 155 літрів був використаний для заправки електрогенератора GP6500L-GЕЕ/3, який введений в експлуатацію наказом ТОВ «Васт-Транс» від 10.12.2010 №6-ОФ та обліковується в бухгалтерському обліку ТОВ «Васт-Транс» на рахунку 104 «необоротні активи» (а.с. 204-213).
Таким чином, факт списання бензину та зв'язок витрат зі списання бензину з господарською діяльністю ТОВ «Васт-Транс» підтверджується документально.
При цьому суд повністю відхиляє зауваження контролюючого органу з приводу відсутності на підприємстві розпорядчого акту, яким затверджені норми витрат бензину та порядок його списання.
Суд зауважує, що бензин позивачем використовується для заправки електрогенератора у випадку відключення виробничих приміщень ТОВ «Васт-Транс» від джерела постачання електроенергії.
Жодним нормативно-правовим актом не визначено норм витрат ПММ генераторами, як і не встановлено обов'язку підприємств розробляти та затверджувати власні норми витрат палива при використання генераторів для забезпечення електроенергією у випадку її відключення.
Беручи до уваги викладене у сукупності, висновки контролюючого органу про використання позивачем палива на суму 1685,18 грн. на цілі, що не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Васт-Транс», є необґрунтованими, а доводи про те, що зазначені витрати палива документально не підтверджуються, повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
За епізодом податкових правопорушень, що стосуються формування податкового кредиту на підставі податкової накладної від 29.08.2018 №15286.
Будь-яка зміна розміру компенсації за товари чи послуги, що відбулась після їх поставки (оплати), є підставою для взаємного коригування податкових зобов'язань постачальника та податкового кредиту отримувача.
Зменшення розміру компенсації за товари чи послуги є підставою для зменшення суми податкових зобов'язань постачальника та зменшення суми податкового кредиту отримувачем (покупцем), за умови, що останнім було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений у складі вартості товарів, компенсація за які змінюється у бік зменшення.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником ТОВ «КПП Центр» за фактом поставки на користь ТОВ «Васт-Транс» товарів складено та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну від 30.08.2019 №15286 на суму 1226,00 грн., у тому числі ПДВ 204,33 грн. (а.с. 237).
Після зміни розміру компенсації за товари, постачальником яких було ТОВ «КПП Центр», останнім був складений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 03.09.2018 №11 до податкової накладної від 29.08.2018 №15286, яким зменшено податкове зобов'язання постачальника та податковий кредит одержувача на 124,33 грн. (а.с. 238).
Судом встановлено, що розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 03.09.2018 №11 до податкової накладної від 29.08.2018 №15286 зареєстрований у ЄРПН 19.09.2018 за №9201998175 (а.с. 239).
У судовому засіданні судом з'ясовано, що сума ПДВ у розмірі 204,33 грн., на підставі податкової накладної від 30.08.2019 №15286 позивач до складу податкового кредиту з ПДВ не відносив.
Відповідач доводів позивача з цього приводу не спростував.
Оскільки сума ПДВ у розмірі 204,33 грн., на підставі податкової накладної від 29.08.2018 №15286 не брала участі у формуванні податкового кредиту, у тому числі того, що вплинув на заявлене до відшкодування на рахунок у банку від'ємне значення з ПДВ, у позивача не виникло обов'язку коригувати податковий кредит у бік зменшення на суму ПДВ, що зазначена у розрахунку коригування від 03.09.2018 №11.
Отже, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту унаслідок неврахування зменшення розміру компенсації за поставлені відповідно до податкової накладної від 30.08.2019 №15286 товари є необґрунтованим.
VII. Висновок суду
Наявні у матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку свідчать про очевидний зв'язок витрат пального (дизельного палива, бензину) з господарською діяльністю позивача, а підстави, з яких контролюючий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Васт-Транс» підпункту 192.1.1 пункту 192 статті 192, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України є безпідставним.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0007701202 є протиправним та підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.
Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та їх використання у власній господарській діяльності.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.
VIIІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2018 №14106, а також здійснені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, розмір яких складає 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2018 №14108 (а.с. 102), актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 18.12.2018 №92 (а.с. 100), договором про надання правничої допомоги від 18.12.2018 №92 (а.с. 98-99).
Понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, у загальному розмірі 6762,00 грн. підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.12.2018 №0007701202.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 6762 (шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Київський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складення повного рішення суду 07.02.2019.
Суддя Леонтович А.М.