Справа № 362/754/19
Провадження № 1-кс/362/328/19
07 лютого 2019 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12019110140000187 від 05.02.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб,-
07.02.2019 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано наступним.
Досудовим розслідуванням установлено, що 04.02.2019 р у вечірній час (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити неможливо) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на перехресті вул. Жовтневої в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області вступивши в злочинну змову з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розподіливши ролі кожного і домовились про спільне вчинення таємного викрадення чужого майна, яке перебуває на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно розробленого плану ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 приблизно о 23 годині 30 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити неможливо) приїхали до вищезазначеного домоволодіння, де реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, пересвідчившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, зайшли на огороджену територію та шляхом пошкодження дерев'яного вікна проникли в середину будинку, звідки взяли речі, які належать ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: чотири шести секційні металеві батареї, три п'яти секційні металеві батареї, одну десятисекційну металеву батарею, які попередньо шляхом демонтування від'єднали від системи опалення, телевізор марки «Toshiba» модель 21CV2M чорно-сірого кольору, який знаходився на тумбі в одній з кімнат будинку, також на подвір'ї за будинком виявили металеву ванну.
В подальшому вищевказані речі винесли за територію домоволодіння, серед яких три шестисекційні та одну п'ятисекційну батарею завантажили до автомобілю марки «Iveco» н.з. НОМЕР_1 , однак при завантаженні інших речей не змогли завершити свій умисел та не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками Васильківського ВП ГУНП в Київській області на території вищезазначеного домоволодіння.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_5 підтверджується протоколом огляду місця події від 05.02.2019 р., протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_7 протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 , повідомленням про підозру ОСОБА_8 протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідка у цьому кримінальному провадженні; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - може вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та обгрунтовано підозрюється у вчиненні нового злочину оскільки безпосередньо затриманий під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та останньому загрожує реальна міра покарання, тому, з метою уникнення покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_5 на місці події під час затримання бачив свідка у даному кримінальному провадженні. Кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, а тому, може виникнути необхідність в додатковому допиті свідка в даному кримінальному провадженні. Крім цього, встановлені не всі обставини та очевидці вказаного кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме можливість незаконно впливати на свідка, вказана обставина свідчить наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також, ОСОБА_5 раніше судимий за ч. 2 ст. 190, ч.4 ст. 296 КК України, тому орган досудового розслідування обґрунтовано приходить до висновку, що ОСОБА_5 схильний до вчинення кримінальних правопорушень. Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищевказані ризики, а також обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшли висновку про наявність таких ризиків, застосування будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Застосування застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки щодо ОСОБА_5 не вбачає за можливе, оскільки останній офіційно не працевлаштований, а тому в останнього, відсутні особисті грошові кошти на внесення застави, не є жителем Васильківського району Київської області, не має сталих соціальних зв'язків, перебуваючи на волі, останній може не з'являтися за викликом до органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності, змінювати місця свого проживання, вчиняти нові кримінальні правопорушення. Також немає осіб, які заслуговують на довіру та які можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав, зазначених в клопотанні.
Захисник ОСОБА_6 просив у задоволенні клопотання відмовити, оскільки слідством не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, важає можливим застосувати домашній арешт в період з 19-00 год. до 08-00 год.
Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що він вину свою визнає у вчиненому злочині, хоче відшкодувати заподіяну шкоду, намагається працевлаштуватися і стажується, має постійне місце реєстрації та проживання, тому просить відносно нього обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, просить застосувати відносно нього домашній арешт в період з 22.00 год. до 06-00 год.
Заслухавши слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя пришов до наступного висновку.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".
Згідно ч.1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятоюстатті 194 цього Кодексу.
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного,
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Положенням ч. 5, ч. 6 ст. 194 КПК України визначено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
У ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви").
Крім того у рішенні ЄСПЛ у справі "Чахла проти Сполученого Королівства", зазначено, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі".
Слідчий суддя звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Слідчий суддя під час розгляду даного клопотання також враховує положення, викладені у рішенні ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії", відповідно до якого позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.
Таким чином, докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, не дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення і негативно вплинути на хід розслідування кримінального провадження.
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, відсутність данних про наявність незнятих чи непогашених судимостей, відсутність об'єктивних даних щодо переховування підозрюваного від слідства, також в клопотанні слідчого відсутні будь-які докази про наявність зазначених ризиків і про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Не доведені такі ризики і стороною обвинувачення у судовому засіданні.
Оскільки інших достатніх та обґрунтованих підстав, крім тяжкості злочину, в клопотанні слідчого не зазначено і не доведено, натомість в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний схильний до вчинення злочинів проти власності, тому слідчий суддя вважає, що викладені у клопотанні мотиви не можуть служити підставою для обрання відносно підозрюваного найбільш суворого виду запобіжного заходу - взяття під варту, з огляду на що, з урахуванням вищевикладених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що тримання підозрюваного під вартою є надмірним запобіжним заходом, який покликаний забезпечити його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, вважає достатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений в клопотанні, а саме цілодобовий домашній арешт із покладенням на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184,193, 194, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки:
-не залишати житло за місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ;
-з'являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю органу внутрішніх справ за місцем реєстрації та проживання підозрюваного.
Строк дії ухвали складає два місяці з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1