04 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 922/307/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Терещенко О.І., Слободін М.М., Хачатрян В.С.
від 10.12.2018
за позовом Фізичної особи - підприємця Фролова Олега Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ"
про визнання недійсними договорів
ОСОБА_4 02.01.2019 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 922/307/17.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.
У зв?язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.01.2019 для розгляду справи № 922/307/17 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 922/307/17 підставою для закриття апеляційного провадження зазначено пункт 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки питання про права і обов'язки ОСОБА_4 судом першої інстанції не вирішувались.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договорів поставки №26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ" та Фізичною особою - підприємцем Фроловим Олегом Вікторовичем.
Рішення господарського суду першої інстанції від 29.03.2017, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017, мотивоване відсутністю волевиявлення позивача на укладення спірних договорів.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
ОСОБА_4 в обґрунтування доводів апеляційних скарг вказував на те, що 20.07.2012 між ним (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛБЛ» (попередній кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого, до нового кредитора перейшло право вимагати від Фізичної особи - підприємця Фролова О.В. виконання зобов'язань за договорами поставки №26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012.
Тобто з 20.07.2012 він став новим кредитором позивача щодо виконання зобов'язань за договорами поставки №26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ" та Фізичною особою - підприємцем Фроловим О.В., однак не був залучений до участі у справі як належний відповідач.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції 28.08.2017 право вимоги виконання зобов'язань за договорами поставки №26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012 ОСОБА_4 передав ОСОБА_7, тобто на час звернення апелянта з апеляційними скаргами, він не є учасником спірних правовідносин, а, отже, не існує будь-яких прав апелянта за договорами від 01.06.2012 та від 26.01.2012, та будь-якого правового зв'язку між сторонами у даній справі.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах: "Устименко проти України", "Пономарьов проти України") право на справедливий судовий розгляд гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачиться у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Так, частиною першою статті 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Стаття 272 Господарського процесуального кодексу України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 272 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 18.09.2018 у справі № 910/5459/15-г.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у даній справі не вирішувались будь-які питання щодо прав, інтересів або обов'язків апелянта. Мотивувальна та резолютивна частина рішення господарського суду у даній справі не містять висновків про права та обов'язки ОСОБА_4.
Доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права (пункт 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні врегульована статтею 519 Цивільного кодексу України, згідно якої старий кредитор відповідає перед новим кредитором у зобов'язанні за недійсність переданої йому вимоги. Тобто відповідальність старого кредитора може настати, якщо передана вимога є недійсною внаслідок припинення первісного зобов'язання (виконанням, неможливістю виконання тощо), а також, наприклад, в разі визнання недійсним правочину, який був підставою виникнення первісного зобов'язання. У такому випадку на старого кредитора може бути покладений обов'язок відшкодувати новому кредитору завдані збитки та/або сплатити передбачені штрафні санкції.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 922/307/17 за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018, оскільки у даній справі правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 922/307/17.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі , яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Г. Вронська
В. Студенець