04 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1067/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018
у справі №916/1067/18 Господарського суду Одеської області
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
заявник апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ"
11 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі №916/1067/18.
Верховний Суд, розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" касаційну скаргу вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судом встановлено, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі №916/1067/18, яка є предметом оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 повернуто без розгляду у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не було додано документів на підтвердження повноважень представника ОСОБА_4, який підписав апеляційну скаргу.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд керувався п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з положень якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
У зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не було додано документа, що ідентифікує представника ОСОБА_4, який підписав апеляційну скаргу, та підтверджує його право на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ", суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу скаржнику без розгляду.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "ДІЛВЕСТ" вважає, що підстави для повернення апеляційної скарги, визначені ч. 173, ч.ч. 2, 5 ст. 260 ГПК України відсутні. На думку заявника, системний аналіз статей 16 та 57 ГПК України передбачає необхідність участі особи у статусі адвоката виключно під час представництва учасника судового процесу у суді, тобто в ході судових засідань, а відтак, підписання та подання процесуального документу є можливим на підставі довіреності також представником, який не наділений спеціальним статусом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною 3 статті 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України в редакції Закону України №1401-VIII від 02.06.2016 визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 1 січня 2018 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Отже, за загальним правилом, з 01.01.2018 представництво у суді апеляційної інстанції, у справах, провадження у яких порушено після набранням чинності 30.09.2016 Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII від 02.06.2016, має здійснюватися виключно адвокатами. При цьому, підписання (подання) касаційної скарги від імені учасника справи є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
За приписами ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Вказане є виключенням із загального правила прямої дії норми статей 59, 131-2 Конституції України та підпункту 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, яким передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Статтею 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
В той же час справа 916/1067/18 Господарського суду Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки не є малозначною, оскільки ціна позову у справі перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" апеляційну скаргу було підписано представником ОСОБА_4, апеляційна скарга не містила документів на підтвердження повноважень представника, зокрема і здійснення ним адвокатської діяльності та його уповноваження на представництво інтересів заявника апеляційної скарги в статусі адвоката.
Отже, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" була підписана особою, не уповноваженою на її підписання у встановленому законодавством порядку, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність повернення апеляційної скарги скаржнику, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Для Верховного Суду правильне застосування Південно-західним апеляційним судом норм права у розгляді справи №916/1067/18 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/1067/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛВЕСТ" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець