вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"05" лютого 2019 р. Справа№ 911/1186/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
ОСОБА_1
секретар судового засідання Вінницька Т.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали справи за апеляційними скаргами
ОСОБА_2 товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Національного банку України
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 31.08.2018
у справі № 911/1186/18 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 товариства Комерційний банк «Приватбанк»
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на
прилюдних торгах
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2018 провадження у справі № 911/1186/18 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7913/18.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для подальшого розгляду. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального (ст. 204 ЦК України) та норм процесуального права ( ст. ст. 2, 114, 195, 227 та 236 ГПК України). За твердженнями апелянта, використовуючи як підставу зупинення провадження у справі п. 5 ст. 227 ГПК України, суд першої інстанції посилався лише на пов'язаність справ, а не на об'єктивну неможливість розгляду даної справи до розгляду справи № 910/7913/18, проте в редакції чинного ГПК України відсутня така підстава зупинення провадження у справі як неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, остання була передбачена в ст. 79 ГПК України в редакції до 15.12.2017. На переконання апелянта, місцевим господарським судом не обґрунтовано, яким чином встановлені у справі № 910/7913/18 обставини впливатимуть на оцінку доказів у справі № 911/1186/18, якими НБУ обґрунтовує свої доводи у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову з урахуванням презумпції правомірності правочину. Крім цього, апелянт стверджує, що оскільки презумція правомірності іпотечного договору не спростована, то всі права та обов'язки за ним підлягають виконанню. Також апелянт зазначає про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, проте місцевий суд зупинив провадження у даній справі всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи тощо.
Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Національний банк України також оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати та справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права. За твердженнями апелянта, місцевим господарським судом не зазначено, яким саме чином з'ясування обставин у ході розгляду справи № 910/7913/18 унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі. Судом взагалі не обґрунтовано відсутність реальної можливості розглянути господарський спір по суті заявлених вимог на підставі наданих учасниками справи доказів. На переконання апелянта, саме по собі зазначення відповідачем в клопотанні про зупинення провадження у справі про пов'язаність з даною справою іншої справи, що розглядається іншим судом, не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Крім цього, апелянт стверджує, що розірвання договору в судовому порядку припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання. Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі, на думку апелянта, призводить до затягування строків розгляду справи, перебування у стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які покладають на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку тощо.
В судове засідання апеляційної інстанції 05.02.2019 з'явились представники сторін, представники позивача та третьої особи підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити за наведених в них обставин, оскаржувану ухвалу скасувати та справу надіслати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги Національного банку України та ОСОБА_2 товариства Комерційний банк «Приватбанк» не підлягають задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (далі - ТОВ «Приватофис», відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт житлової нерухомості, належний ТОВ «Приватофис» на праві власності, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 товариства Комерційний банк «Приватбанк» за Кредитним договором № 19, укладеним 03.03.2009 між Національним банком України та ПАТ КБ «Приватбанк», встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. В обґрунтування своїх вимог зазначив про невиконання АТ КБ «Приватбанк» грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором, внаслідок чого позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 76 від 03.04.2009, укладеним між Національним банком України та ТОВ «Спектрум-Енерго», правонаступником якого є ТОВ «Приватофис», з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк, третя особа).
25.06.2018 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом м. Києва справи №910/7913/18 за позовом ТОВ «Приватофис» до Національного банку України про розірвання іпотечних договорів, в тому числі Іпотечного договору № 76 від 03.04.2009, яким було забезпечено кредитні зобов'язання, борг по стягненню яких шляхом звернення стягнення на іпотечне майно є предметом позовної вимоги, заявленої в межах провадження, відкритого Господарським судом Київської області у справі №911/1186/18.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2018 провадження у справі № 911/1186/18 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7913/18. Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справи №910/7913/18 та №911/1186/18 є взаємопов'язаними, і вирішення справи №910/7913/18 матиме істотне значення для правильного вирішення спору при розгляді справи №911/1186/18.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.
Як встановлено матеріалами справи, предметом позову у даній справі № 911/1186/18 є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 76 від 03.04.2009, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованим в реєстрі за № 683, та укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум-Енерго», правонаступником якого є ТОВ «Приватофис», в забезпечення виконання АТ КБ «Приватбанк» зобов'язань за Кредитним договором №19 від 03.03.2009, внаслідок порушення останнім зобов'язань за вказаним кредитним договором в частині здійснення розрахунків.
Водночас, у справі № 910/7913/18, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва, ТОВ «Приватофис» заявлено до Національного банку України вимоги, зокрема, про розірвання іпотечного договору № 76 від 03.04.2009, укладеного між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум-Енерго», правонаступником якого є ТОВ «Приватофис», на підставі якого Національним банком України у даній справі за № 911/1186/18 заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За приписами ч.ч. 2,3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання законної сили.
Отже, у разі задоволення позову у справі № 910/7913/18 про розірвання іпотечного договору, який є підставою вимог у справі № 911/1186/18, зобов'язання за іпотечним договором будуть відсутні (припиняться з моменту набрання рішенням про розірвання іпотечного договору законної сили).
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
При цьому, суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, але й сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних преюдиційних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, проведення відповідних експертиз, а суду - на їх дослідження і оцінку.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з обмеженістю предметом позову.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
В даному випадку об'єктивна неможливість розгляду даної справи № 911/1186/18 до прийняття рішення у справі № 910/7913/18 та набрання ним законної сили полягає у тому, що у справі № 911/1186/18 суд обмежений предметом спору, вимоги якого ґрунтуються на іпотечному договорі, про розірвання якого заявлені вимоги у іншій судовій справі.
Посилання апелянтів про те, що обставини, які є предметом розгляду справи № 910/7913/18, можуть бути досліджені судом під час розгляду справи № 911/1186/18, апеляційний суд вважає безпідставними, адже згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, при вирішенні спору про розірвання договору є встановлення додаткових обставин, що повинні бути враховані при кваліфікації порушення договору як істотного.
Аналіз визначення істотного порушення, що закріплене у ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить про те, що законодавець як підставу для розірвання договору передбачає не тільки факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
В ході розгляду вимог про звернення стягнення на підставі іпотечного договору судом не можуть бути розглянуті та досліджені зазначені вимоги та обставини, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору, адже в даній справі судом надається оцінка обставинам щодо дійсності зазначеного правочину, що не є тотожним поняттю та визначенню обставин, з якими закон пов'язує можливість його розірвання.
Крім цього, суд обмежений доводами та вимогами позивача, викладеними у позовній заяві, а в даній справі № 911/1186/18 вимог про розірвання іпотечного договору не заявлялось.
Твердження апелянтів про те, що клопотання відповідача про зупинення розгляду даної справи до вирішення іншої, пов'язаної з нею справою, спрямоване на затягування судового розгляду та порушує розумні строки розгляду справи та не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, як безпідставні та необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції, адже вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість необхідності зупинення провадження у справі № 911/1186/18 через неможливість розглянути її до вирішення іншої справи, судом враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї статті Конвенції свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не можуть розумітись як обов'язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і аргументів, які є важливими.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку зупинити провадження у справі з метою надання належної правової оцінки встановленим у іншій справі обставинам та аргументам учасників справи, всебічного і повного з'ясування і перевірки обставин, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішенню спору, залежно від прийнятого рішення у іншій справі, яке матиме суттєве значення для вирішення даної справи.
Як вище згадувалось, обставини, встановлені при вирішенні справи № 910/7913/18, матимуть суттєве та істотне значення для розгляду даної справи № 911/1186/18, оскільки у разі задоволення позовних вимог про розірвання договору, виконання рішення у даній справі (про звернення стягнення на предмет іпотеки) стане неможливим і безпідставним буде задоволення позовних вимог (про звернення стягнення на предмет іпотеки). У разі задоволення позову про розірвання іпотечного договору позивач втратить статус іпотекодержателя за спірним договором, а, отже, право вимоги звернути за ним стягнення.
За таких обставин, за об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи - № 910/7913/18, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 911/1186/18 до набрання законної сили рішенням у справі №910/7913/18 за позовом ТОВ «Приватофис» до Національного банку України вимоги, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк», про розірвання іпотечного договору № 76 від 03.04.2009 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, у зв'язку з чим подане відповідачем клопотання про зупинення провадження підлягає задоволенню.
Твердження апелянтів з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.
Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Національного банку України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2018 у справі № 911/1186/18 - без змін.
Матеріали справи № 911/1186/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 06.02.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
ОСОБА_1