вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"24" січня 2019 р. Справа№ 904/9461/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дикунської С.Я.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018
у справі № 904/9461/17 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Конекшн»
до: 1. Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України;
2. Міністерства оборони України
про розірвання договорів
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрейд» (надалі - ТОВ «Газтрейд», в подальшому найменування юридичної особи змінене на ТОВ «Оптімус Конекшн», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (надалі - Департамент державних закупівель, відповідач-1) про розірвання договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів № 286/1/17/28 від 07.07.2017, № 286/1/17/29 від 07.07.2017, № 286/1/17/33 від 11.07.2017, № 286/1/17/37 від 11.07.2017, укладених між ТОВ «Газтрейд» та Міністерством оборони України в особі виконуючого обов'язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, посилаючись на неможливість їх виконання у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час їх укладення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 відкрито провадження за вказаним позовом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ПАТ АБ «Південний» здійснювати будь-які дії за гарантіями № 16-35498 від 06.07.2017; № 16-35500 від 06.07.2017; № 16-35826 від 07.07.2017; № 16-37913 від 18.07.2017, якими забезпечено виконання позивачем зобов'язань з поставки за вищевказаними угодами, до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.
Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2018 та відповідно до Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в новій редакції, що набрала чинності 15.12.2017, розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2018 до участі у справі було залучено Міністерство оборони України (надалі - Міністерство оборони України, відповідач-2) у якості співвідповідача, справу направлено за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Зазначена ухвала набрала законної сили відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2018 справу № 904/9461/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду зі стадії підготовчого засідання. Цією ж ухвалою відмовлено у прийнятті до розгляду заяв ТОВ «Газтрейд» про зміну позовних вимог від 13.11.2017, від 12.12.2017, від 18.12.2017, поданих до Господарського суду Дніпропетровської області, розгляд справи вирішено здійснювати за первісно заявленими позовними вимогами про розірвання договорів № 286/1/17/28 від 07.07.2017, № 286/1/17/29 від 07.07.2017, № 286/1/17/33 від 11.07.2017 та № 286/1/17/37 від 11.07.2017.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №904/9461/17 закрито провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, позов ТОВ «Оптімус Конекшн» до Міністерства оборони України про розірвання договорів № 286/1/17/28 від 07.07.2017, № 286/1/17/29 від 07.07.2017, № 286/1/17/33 від 11.07.2017, № 286/1/17/37 від 11.07.2017 задоволено, стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Оптімус Конекшн» витрати по сплаті судового збору в сумі 7 200,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони договору не досягли згоди щодо їх розірвання, оскільки на пропозицію позивача розірвати спірні договори відповідь відповідачами не надавалася. Суд визнав доведеним факт неможливості виконання позивачем своїх зобов'язань за спірними договорами поза його волею, внаслідок істотної зміни обставин, а тому, з урахуванням положень ст.188 ГК України, ч.2 ст. 652 ЦК України та умов договорів, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договорів з 19.10.2017, а саме дати, коли позивачеві стало відомо про настання істотної зміни обставин.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо вимог, заявлених до відповідача-1, оскільки Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України є структурним підрозділом Міністерства оборони України та не має статусу юридичної особи, крім того, справа в межах вимог до відповідача-1 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було надано оцінки його зверненням до позивача щодо прискорення постачання палива у зв'язку із загостренням ситуації в зоні АТО та пропозиціями направлення представника позивача для врегулювання питань, пов'язаних з виконанням спірних договорів поставки, які позивач залишив без відповідей. На думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договорів поставки у зв'язку з істотною зміною обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки не врахував норми статті 617 ЦК України, відповідно до якої позивач мав довести, що порушення зобов'язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили, однак таких доказів позивач не надав.
Також апелянт наголосив на невірно обраному позивачем способу захисту своїх прав, оскільки такий не передбачений договором та законом, а вимога позивача, на думку апелянта, є по суті вимогою про встановлення факту, що не призведе до захисту прав позивача та унеможливить виконання рішення у примусовому порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 904/9461/17 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено її розгляд на 14.01.2019.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
У відзиві позивач зазначав, що твердження скаржника про ненадання судом оцінки листуванню між сторонами є необґрунтованими, оскільки апелянтом у суді першої інстанції вказані листи не подавались, а були долучені лише до апеляційної скарги, при цьому копії відповідних листів суду першої інстанції відповідачами також не подавались, у зв'язку з чим суд не мав можливості їх дослідити та надати їм правову оцінку; посилання скаржника на недоведеність наявності чотирьох умов, з якими законодавство пов'язує можливість розірвання договору через зміну істотних обставин не відповідають встановленим у справі обставинам та умовам п.п. 8.1-8.4, 8.6 договорів поставки, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст.ст. 212, 219 ГК України та ст. 652 ЦК України; спосіб захисту прав, обраний позивачем відповідає п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, ст. 652 ЦК України та Розділу 8 спірних договорів поставки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.01.2019.
У судове засідання 24.01.2019 відповідач-1 не з'явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-1, вислухавши з цього приводу думку представників позивача та відповідача-2, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача-2 без задоволення.
24.01.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
30.03.2017 та 29.05.2017 Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України у порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі» було оголошено проведення процедури електронної закупівлі нафтопродуктів, переможцем якої визначено позивача - ТОВ «Газтрейд».
26.06.2017 ТОВ «Газтрейд» (покупець) був укладений договір поставки №2606 (надалі - договір поставки) з ТОВ «Трейд Коммодіті» (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві дизельне паливо згідно зі специфікацією до договору, а постачальник оплатити обумовлену сторонами вартість товару.
Розділом 3 договору поставки встановлено, що строки та умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та можуть зазначатися у специфікації. У випадку неможливості здійснити поставку товару повністю або частково, постачальник письмово повідомляє про це покупця в найкоротший строк, але не пізніше, ніж протягом 2 робочих днів від дня, коли про неможливість поставки стало відомо постачальнику.
На підставі рішень тендерного комітету Міністерства оборони України, оформлених протоколами від 29.06.2017 № 75/305/6, 30.06.2017 № 75/304/9 та від 06.07.2017 № 75/150/10 між ТОВ «Газтрейд» (по тексту договорів - постачальник) та Міністерством оборони України (по тексту договорів - замовник) для державних потреб укладені 4 договори на постачання нафти та дистилятів.
Згідно умов договору про постачання нафти та дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету) № 286/1/17/28 від 07.07.2017 (надалі - договір-1) передбачалося, що постачальник зобов'язується поставити у 2017 році нафти і дистилятів (паливо дизельне) кількістю 7 920,00 тонн, загальною вартістю 171 784 800,00 грн, з кінцевим строком поставки - до 31.10.2017, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату.
Згідно умов договору про постачання нафти та дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету) №286/1/17/29 від 07.07.2017 (надалі - договір-2), постачальник зобов'язався поставити у 2017 році нафти і дистилятів (паливо дизельне) кількістю 12 405,00 тонн, загальною вартістю 270 255 330,00 грн, з кінцевим строком поставки - до 31.10.2017, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату.
Умовами договору про постачання нафти та дистилятів (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету) №286/1/17/33 від 11.07.2017 (надалі - договір-3) встановлено, що постачальник зобов'язується поставити у 2017 році нафти і дистилятів (паливо дизельне) кількістю 4 000,00 тонн, загальною вартістю 84 216 000,00 грн, з кінцевим строком поставки - до 31.09.2017, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату.
Відповідно до умов договору про постачання нафти та дистилятів (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету) № 286/1/17/37 від 20.07.2017 (надалі - договір-4) визначено, що постачальник зобов'язується поставити у 2017 році нафти і дистилятів (паливо дизельне) кількістю 2 000,00 тонн, загальною вартістю 40 900 000,00 грн, з кінцевим строком поставки - до 31.10.2017, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату.
Пунктом 10.1 зазначених договорів визначено, що вони набирають чинності з дати їх підписання та діють до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за даними договорами забезпечувалось банківськими гарантіями ПАТ АБ «Південний» № 16-35498 від 06.07.2017, № 16-35500 від 06.07.2017, № 16-35826 від 07.07.2017 та № 16-37913 від 18.07.2017, за умовами яких: у випадку порушення постачальником (ТОВ «Газтрейд») зазначених угод, банк зобов'язується виплатити бенефіціару (Міністерству оборони України) грошові кошти у розмірах, визначених цими гарантіями.
Згідно довідки ПАТ АБ «Південний» № 168-5500 ІБТ від 19.10.2017 на виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 13.10.2017 у кримінальній справі № 760/21535/17, на грошові кошти, наявні на розрахункових рахунках ТОВ «Трейд Коммодіті», відкритих в АБ «Південний», накладено арешт.
Листом від 19.10.2017 № 19-10/17-51 ТОВ «Трейд Коммодіті» повідомило позивача про неможливість постачання палива за договором № 2606 від 26.06.2017, зважаючи на ту обставину, що в ході розслідування Національним антикорупційним бюро України кримінального правопорушення було вчинено ряд процесуальних дій, зокрема, на банківські рахунки ТОВ «Трейд Коммодіті» було накладено арешт, провадились обшуки, виїмки та інші дії, що зумовило блокування усіх господарських операцій.
З метою підтвердження факту настання істотної зміни обставин за договорами 1-4, ТОВ «Газтрейд» звернулося до Київської торгово-промислової палати з проханням надати експертні висновки.
26.10.2017 у відповідь на звернення позивача, Київською торгово-промисловою палатою (надалі - Київська ТПП) було надано висновки №1703-4/539, № 1703-4/540, № 1703-4/541 та № 1703-4/542, в яких зазначено про факт настання істотної зміни обставин, передбаченої ст. 652 ЦК України під час виконання договорів 1-4, роз'яснено позивачеві його право вимагати перегляду або внесення змін до даних договорів, а у разі недосягнення згоди - їх розірвання, у тому числі, за рішенням суду.
30.10.2017 позивач звернувся до відповідача-2 з листом (дата отримання 02.11.2017), в якому виклав свою пропозицію розірвати договори 1-4, посилаючись на настання істотних змін щодо обставин, якими сторони керувались у процесі погодження умов даних договорів, а саме блокування господарської діяльності ТОВ «Трейд Коммодіті», та у зв'язку з цим, неможливістю виконання своїх зобов'язань з незалежних від волі позивача причин.
Листом від 15.11.2017 № 286/10/6833 відповідач-2 повідомив позивача про відмову від подальшого прийняття виконання зобов'язань ТОВ «Газтрейд» за спірними договорами і своє право здійснити нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язань з поставки продукції.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що з метою виконання своїх зобов'язань за договорами державних закупівель №286/1/17/28 від 07.07.2017, № 286/1/17/29 від 07.07.2017, № 286/1/17/33 від 11.07.2017 та № 286/1/17/37 від 11.07.2017 між ним ТОВ «Трейд Коммодіті» було укладено договір поставки № 2606 від 26.06.2017, а оскільки господарська діяльність вказаного товариства була зупинена у зв'язку з розслідуванням кримінального правопорушення Національним антикорупційним бюро України відносно даного товариства, в ході якого накладено арешт на банківські рахунки ТОВ «Трейд Коммодіті», що спричинило блокування його господарських операцій, а позивач, у свою чергу, не зміг виконати взяті на себе зобов'язання за спірними договорами перед відповідачами.
Зазначене, за твердженням позивача, призвело до істотної зміни обставин, за яких укладались вищевказані угоди, при цьому зміна цих обставин не залежала від останнього, позивач не мав можливості самостійно усунути або запобігти її впливу. Оскільки відповідач не надав відповіді на пропозицію позивача щодо розірвання договорів 1-4, останній звернувся до суду з даним позовом та просив їх розірвати у судовому порядку.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Оптімус Конекшн», а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ «Трейд Коммодіті» був укладений договір поставки № 2606 від 26.06.2017.
В подальшому, між сторонами даного спору було укладено договори про постачання для державних потреб нафти і дистилятів № 286/1/17/28 від 07.07.2017, № 286/1/17/29 від 07.07.2017, № 286/1/17/33 від 11.07.2017 та № 286/1/17/37 від 11.07.2017.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, за умовами якого, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Отже, укладення ТОВ «Газтрейд» та Міністерством оборони України вищевказаних договорів було спрямоване на отримання позивачем оплати за товар та виникнення обов'язку по здійсненню його поставки відповідачеві для забезпечення державних потреб. Укладення ж договору поставки між позивачем та ТОВ «Трейд Коммодіті», мало на меті в майбутньому забезпечити належне виконання спірних договорів 1-4.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договорів 1-4 ТОВ «Газтрейд» здійснило часткову поставку обумовленої сторонами продукції. Зазначена обставина сторонами також не заперечується. Проте в подальшому постачання позивачем було припинено.
Як встановлено судом першої інстанції, 19.10.2017 позивач отримав від ТОВ «Трейд Коммодіті» листа № 19-10/17-51, у якому останній повідомляв про неможливість постачання палива за договором №2606 від 26.06.2017 через проведення розслідування кримінального правопорушення Національним антикорупційним бюро України, та як наслідок, накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «Трейд Коммодіті», здійснення ряду кримінально-процесуальних дій, зокрема, обшуків, виїмок, що спричинило блокування усіх господарських операцій ТОВ «Трейд Коммодіті», як постачальника. Накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «Трейд Коммодіті» в АБ «Південний» підтверджуються довідкою даного банку.
19.10.2017 позивач, вважаючи, що вказані у листі ТОВ «Трейд Коммодіті» обставини є істотними змінами, що впливають на виконання зобов'язань за договорами 1-4, звернувся із запитами до Київської торгово-промислової палати для надання відповідних експертних висновків.
Відповідно до п.8.3 Розділу 8 договору-4, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.
Відповідно до п. 8.5 договорів 1-3, строк (термін) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливо продовжити лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах.
Згідно з пунктом 8.6 договорів 1-3, доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх зобов'язань за договорами є відповідний документ Торгово-Промислової палати України або її територіального (регіонального) відділення.
Відповідно до приписів ч.2 статті 5 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» Торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата.
За приписами ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись примусове вилучення, протиправні дії третіх осіб, тощо.
Зі змісту отриманих позивачем висновків Київської ТПП від 26.10.2017 вбачається, що затримка, яка була зумовлена зупиненням господарської діяльності виробника палива - ТОВ «Трейд Коммодіті», що мало наслідком невиконання ТОВ «Газтрейд» зобов'язань з поставки продукції за договорами 1-4, укладеними із Міністерством оборони України. При цьому, вищевказана затримка у виконанні поставки не залежить від волевиявлення та дій ТОВ «Газтрейд», а обставини, що перешкоджають виконанню поставки продукції, мають суттєвий вплив на своєчасність виконання ТОВ «Газтрейд» своїх зобов'язань, як постачальника за вказаними договорами.
Також у зазначених висновках, було встановлено факт настання істотної зміни обставин, передбаченої у ст. 652 ЦК України під час виконання договорів 1-4, роз'яснено позивачу його право вимагати перегляду або внесення змін до даних договорів, а у разі недосягнення згоди - їх розірвання у тому числі за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За приписами ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 2-3 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За умовами п. 8.5 договорів 1-3 сторони домовились, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Пунктом 9.1 договору-4 визначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання наведених приписів законодавства та умов пункту 8.2 договорів 1-4, отримавши висновки Київської Торгово-промислової палати від 26.10.2017, позивач, 30.10.2017 звернувся до відповідача-2 з пропозицією розірвати договори 1-4, посилаючись на настання істотних змін обставин, якими сторони керувались у процесі погодження умов даних договорів, а саме блокування господарської діяльності ТОВ «Трейд Коммодіті», та у зв'язку з цим, неможливістю виконання своїх зобов'язань з незалежних від волі позивача причин.
Доказів надання відповідачами відповіді на вказану пропозицію матеріали справи не містять і суду таких доказів не надано.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачами не дотримано положень частини 3 статті 188 ГК України, а сторонами, відповідно, не було досягнуто згоди щодо зміни чи розірвання договору.
Згідно з пунктом 9.2 договорів 1-4, у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
За приписами ч. 4 статті 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З урахуванням викладених положень законодавства та умов договорів, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про обрання позивачем невірного способу захисту, який не передбачений законом та договором, є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необхідності врахування отриманих позивачем висновків Київської торгово-промислової палати від 26.10.2017 №1703-4/539, № 1703-4/540, № 1703-4/541 та № 1703-4/542, якими було встановлено наявність в період виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами 1-4 істотної зміни обставин. Зокрема, надані висновки підтверджують, що порушення строків поставки продукції за вказаними вище договорами мало місце за відсутності вини з боку ТОВ «Газтрейд» і відбулося поза волею позивача внаслідок істотної зміни обставин, якими сторони керувалися в процесі погодження умов договору та його укладення, зазначене суттєво вплинуло на можливість своєчасного виконання постачальником (ТОВ «Газтрейд») своїх зобов'язань за договорами 1-4. При цьому зазначені обставини порушують баланс майнових інтересів сторін за договорами, і якби ці обставини можливо було передбачити раніше, то договори державних закупівель були б укладені на інших умовах.
Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, зазначені висновки узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими у справі, та іншими доказами у їх сукупності, а тому правомірно визнані місцевим господарським судом в якості належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для розірвання спірних договорів.
За приписами ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Встановленими у справі доказами підтверджується, і не спростовано відповідачами, що про настання істотної зміни обставин позивач дізнався 19.10.2017 з листа ТОВ «Трейд Коммодіті» № 19-10/17-51 від 19.10.2017, про що в подальшому було повідомлено відповідачів, а тому, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно визначено у судовому рішенні дату розірвання договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів № 286/1/17/28 від 07.07.2017, № 286/1/17/29 від 07.07.2017,
№ 286/1/17/33 від 11.07.2017, № 286/1/17/37 від 11.07.2017, саме з 19.10.2017.
Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції положень ст.617 ЦК України, колегією суддів відхиляються, оскільки останній помилково ототожнює наслідки розірвання договору у судовому порядку за одночасного існування обставин, передбачених у ч. 2 ст. 652 ЦК України з правовими наслідками порушення зобов'язання та відповідальністю за таке порушення, встановлених главою 51 Цивільного кодексу України.
Крім того, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про ненадання судом оцінки його зверненням до позивача з листами №286/10/5739 від 26.09.2017, №286/10/6135 від 12.10.2017, №286/10/6280 від 19.10.2017 щодо прискорення постачання палива у зв'язку із загостренням ситуації в зоні АТО та пропозиціями направлення представника позивача для врегулювання питань, пов'язаних з виконанням спірних договорів поставки, які позивач залишив без відповідей.
Як вбачається з матеріалів справи, копії вказаних листів були надані суду першої інстанції відповідачем-2 з клопотанням про долучення до матеріалів справи 26.07.2018 (а.с. 244-259, т. 1), тобто після закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, про що свідчить протокол судового засідання від 11.06.2018 (а.с. 224-225, т. 1).
При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2018 призначено підготовче засідання у даній справі на 31.05.2018, запропоновано відповідачам у строк до 15 днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позов та повідомлено сторін, що подання ними клопотань, заяв, пояснень, додаткових письмових доказів може бути здійснене до суду у строк до 28.05.2018.
Враховуючи, що за приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду вищевказане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, не надавши їм відповідної правової оцінки.
Водночас, як правильно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2018 сторонам були надані строки та можливості для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На переконання колегії, суд першої інстанції правильно визначив правову природу відносин, характер спору та правомірно зазначив норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, визнавши позовні вимоги до відповідача-2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 13.09.2018 у справі №904/9461/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги обґрунтованих та законних висновків місцевого господарського суду не спростовують. У зв'язку з цим, оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Міністерства оборони України - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №904/9461/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №904/9461/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 904/9461/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.02.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді С.Я. Дикунська
ОСОБА_1