справа № 355/254/18 головуючий у суді І інстанції Коваленко К.В.
провадження № 22-ц/824/2849/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції ФінагеєвВ.О.
Іменем України
04 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 789 грн. 81 коп. за кредитним договором б/н від 23 червня 2014 року, яка складається із наступного: 2 012 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом; 21 120 грн. 43 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 156 грн. 66 коп. - штраф (процентна складова).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 2 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 2 012 грн. 72 коп. за кредитним договором № б/н від 23 червня 2014 року. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши його в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів та неустойки через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що у заяві-анкети відповідач заповнила персональні дані, адресу проживання та іншу додаткову інформацію, необхідну для отримання кредитної картки. Відповідач чітко висловила свою згоду про оформлення кредитної картки та своїм підписом засвідчила про те, що підписані нею Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач після отримання картки здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася нею, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Відповідач надала згоду щодо зміни кредитного ліміту, який змінювався неодноразово і даний факт відображено у виписці по рахунку відповідача. Відсутність підпису ОСОБА_6 в умовах, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та Тарифами, не є підставою вважати, що умови укладені поза межами кредитного договору та не є допустимими доказами. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача. ОСОБА_6 не довела відсутність у неї заборгованості. Суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувалася грошовими коштами, виконувала умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісію, а, отже, визнала свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів. Істотним фактором при наданні кредиту є повернення позичальником наданих коштів та відсотків за користування ними.
Отже, рішення суду переглядається в частині позовних вимог, що стосуються процентів та штрафів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 23 червня 2014 року ОСОБА_6 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_6 станом на 31 грудня 2017 року становить 24 789 грн. 81 коп. за кредитним договором б/н від 23 червня 2014 року, яка складається із наступного: 2 012 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом; 21 120 грн. 43 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 156 грн. 66 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.4).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-які докази того, що відповідач ознайомлена та погоджувалась із вказаними умовами та правилами надання банківських послуг, згідно яких нараховуються проценти по нарахуванню пені, комісії та штрафів відсутні. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що саме долучені до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 2 100 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 30 % річних.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості.
Суд першої інстанції відмовив АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в частині стягнення процентів та штрафів через відсутність доказів, які б підтвердили, що саме долучені до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Заявляючи вимогу про стягнення процентів у зазначеному розмірі, АТ КБ «ПриватБанк» не взяв до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують те, що позичальник погодився сплачувати проценти за користування кредитом саме у такому розмірі.
Відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Умови та Правила надання банківських послугне містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що відповідач чітко висловила свою згоду про оформлення кредитної картки та своїм підписом засвідчила про те, що підписані нею Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач після отримання картки здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася нею, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Відповідач надала згоду щодо зміни кредитного ліміту, який змінювався неодноразово і даний факт відображено у виписці по рахунку відповідача. Відсутність підпису ОСОБА_6 в умовах, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та Тарифами.
Однак, підпис відповідача на заяві-анкеті про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанкуне свідчить про те, що ОСОБА_6 погодилася на нарахування процентів за користування кредитом саме на тих умовах, про які зазначає позивач. Жодної виписки по рахунку відповідача позивач суду першої інстанції не надавав.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що ОСОБА_6 не довела відсутність у неї заборгованості та виконання умов договору належним чином. Однак, не вчинення зазначених дій ОСОБА_6 не свідчить про те, що вона погоджувалася на нарахування процентів та штрафів на умовах, визначених банком.
Позивач зазначає, що позичальник користувалася грошовими коштами, виконувала умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісію, а, отже, визнала свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів.
Разом з тим, внесення коштів позичальником в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не вказує на те, що ці кошти були спрямовані нею на погашення саме процентів та штрафу, виходячи з розміру, про який зазначає банк.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» не надав відповідного розрахунку процентів на рівні облікової ставки НБУ.
Згідно вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав до задоволення позову в частині стягнення процентів та штрафу відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а тому підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2019 року.
Судді: Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
ЯворськийМ.А.