Справа № 127/22695/15-ц
Провадження № 22-ц/801/333/2019
Категорія: 24
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач:Сопрун В. В.
06 лютого 2019 рокуСправа № 127/22695/15-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів: Марчук В.С., Ковальчука О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Пантелеймонової А.І.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представника третьої особи АТ «Укрсиббанк» - Лісовського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/22695/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариство «УкрСиббанк» про визнання недійсними акту державного виконавця та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року, яке ухвалене суддею Бессараб Н.М. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, повний текст складено 07 грудня 2018 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд з даним позовом, мотивуючи його тим, що 16 листопада 2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11253630000 у розмірі 35 тис. доларів США для придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_3, строком до 13 листопада 2037 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є вищезазначена квартира. Оскільки виникла заборгованість зі сплати кредиту, квартира в процесі виконавчого провадження була реалізована з прилюдних торгів 22 листопада 2013 року за ціною 79500 грн.
Позивач вважає, що прилюдні торги відбулися з порушенням вимог закону, зокрема продаж квартири здійснено без повідомлення про торги її як власника квартири та боржника за виконавчим провадженням; учасниками торгів були ОСОБА_11 та ОСОБА_5, пов'язані між собою спільним проживанням, без реєстрації шлюбу, тобто фактично торги відбулися з одним учасником; спірну квартиру реалізовано на підставі оцінки, яка на момент торгів втратила чинність.
На підставі викладеного та у зв'язку з порушенням прав позивача, як власника квартири, просила поновити строк позовної давності для звернення до суду, визнати недійсним акт державного виконавця про проведені прилюдні торги та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_11
Зазначена цивільна справа, неодноразово розглядалась судами різних інстанцій, останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року позов задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що прилюдні тоги з відчуження квартири відбулися з порушеннями вимог закону та прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, оскільки ОСОБА_3 не була повідомлена про реалізацію спірної квартири, була позбавлена права на оскарження стартової ціни, яка є значно нижчою за його ринкову ціну, майно було продано після спливу шестимісячного строку дії оцінки майна.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, визначеного статтею 48 Закону України «Про іпотеку», тобто у продовж трьох місяців з моменту коли дізналась про порушення своїх прав.
Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 04 листопада 2009 року у справі №2-1584/09 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_12 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 284765,77 грн. заборгованості за кредитним договором №11253630000 від 16 листопада 2007 року, Староміським районним судом м. Вінниці 27 квітня 2010 року було видано виконавчий лист (т.1, а.с.84-85).
В забезпечення виконання зобов'язань за наведеним вище кредитним договором №11253630000 від 16 листопада 2007 року в розмірі 35000 доларів США, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 19 листопада 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 передала АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_4. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 19 листопада 2007 року ОСОБА_13 (зареєстровано в реєстрі за №3663; накладено заборону, що зареєстровано в реєстрі за №3664) (т.1, а.с.86-89).
На підставі виконавчого листа №2-1584/09 року, виданого 27 квітня 2010 року на виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 04 листопада 2009 року та заяви представника стягувача, державним виконавцем Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ Дзюбенком С.М., 10 червня 2010 року було відкрито виконавче провадження ВП № 20059212 (т.1, а.с.83, 90).
В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем Куйданом О.І. складено Акт опису й арешту майна від 22 лютого 2011 року серії НОМЕР_1 згідно якого описано і накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3, а саме на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 37,7 кв.м., житловою 17,6 кв.м. Майно прийняла на відповідальне зберігання ОСОБА_3, її також повідомлено, що майно на реалізацію буде передане не раніше 03 березня 2011 року (т.1, а.с. 91-94).
Постановою державного виконавця Замостянського ВДВС Куйдана О.І. від 23 липня 2013 року змінено відповідального зберігача майна боржника (квартири №49, за адресою вул. Тарногродського, 25 в м. Вінниця) з ОСОБА_3 на заступника директора Вінницької філії ПП «СП Юстиція» Гуцола Б.Л. (т.1, а.с.95).
На підставі постанови державного виконавця Замостянського відділу ДВС ВМУЮ Куйдана О.І. від 12 квітня 2013 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, визначено суб'єктом оціночної діяльності у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_17, який склав експертний звіт вартості спірної квартири станом на 29 квітня 2013 року та згідно якого вартість вказаної квартири станом на вказану дату становила 154947 грн. (т.1, а.с.96-98).
Листом Замостянського ВДВС ВМУЮ від 17 червня 2013 року №11684/09 - 37/10 ОСОБА_3 повідомлено про визначену експертним шляхом вартість спірної квартири на рівні 154947 грн., про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с.99-102).
Листом №13635/09 - 37/18 від 12 липня 2013 року Замостянський ВДВС ВМУЮ направив до Управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області заявку на реалізацію арештованого майна та пакет документів для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу, попередньо встановивши, що майна попередньої черги, на яке можливо звернути стягнення в ході виконавчого провадження не встановлено (т.1, а.с.104-107).
24 липня 2013 року між Замостянським ВДВС ВМУЮ та ПП «СП Юстиція» укладено договір про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно якого Відділ ДВС передає організатору прилюдних торгів (ПП «СП Юстиція) нерухоме майно арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири за стартовою ціною 154947 грн. (т.1, а.с. 108-109).
ПП «СП Юстиція» прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_3 призначались на 13 серпня 2013 року на 10 год. 30 хв. відповідно за стартовою ціною 154947 грн., які не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців (т.1, а.с.113-114).
Згідно акта державного виконавця про уцінку арештованого нерухомого майна від 14 жовтня 2013 року проведено уцінку арештованого нерухомого майна (спірної квартири) на 10 % та визначено вартість майна після переоцінки на рівні 139452,30 грн. (т.1, а.с.110).
Другі прилюдні торги ПП «СП Юстиція» з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_3 призначались на 01 листопада 2013 року на 10 год. 00 хв. відповідно за стартовою ціною (після переуцінки) - 139452,30 грн., які також не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців (т.1, а.с.111-112).
Згідно акта державного виконавця про уцінку арештованого нерухомого майна від 01 листопада 2013 року проведено уцінку арештованого нерухомого майна (спірної квартири) на 49 % та визначено вартість майна після переоцінки на рівні 79022,97 грн. (т.1, а.с.115).
Треті прилюдні торги ПП «СП Юстиція» з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_3 були призначені на 22 листопада 2013 року на 11 год. 00 хв. відповідно за стартовою ціною (після повторної переуцінки) - 79022,97 грн., в яких, згідно протоколу №28/140/13/А - 1 прийняли участь дві особи, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_11 Переможцем торгів визнано ОСОБА_11, який запропонував найвищу ціну за спірну квартиру в розмірі 79500 грн. (т.1, а.с.117, 148).
12 березня 2014 року державним виконавцем Замостянського ВДВС ВМУЮ Куйданом О.І. складено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, що затверджено начальником вказаного відділу ДВС цього ж числа, на підставі якого 26 березня 2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_11, що зареєстровано в реєстрі за №315 (т.1, а.с.58-59).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 березня 2015 року (індексний номер 35510342), за ОСОБА_11 зареєстровано на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_5 (т.1, а.с.62).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, яке видане 22 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області (т.1, а.с.9).
30 квітня 2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В.Б. було заведено спадкову справу №21/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11, відповідно до якої із заявами про прийняття спадщини 30 квітня 2015 року звернулися ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2. Мати померлого ОСОБА_11 - ОСОБА_9 подала нотаріусу заяву від 10 травня 2015 року в якій вказувала, що від своєї частки спадщини відмовляється на користь сина померлого - ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3, а.с.79-112).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язанняодержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За положеннями ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
За змістом ст. 41 Закону України «Про іпотеку» в редакції на день виникнення спірних правовідносин, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого судового рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об'єкти нерухомості.
Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобовязань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
На момент виникнення спірних правовідносин порядок реалізації арештованого майна регулювався Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27 жовтня 1999 року.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації арештованого майна на прилюдних торгах, що полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак, є правочином.
Відчуження майна з прилюдних торгів, відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів; правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.
Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.
Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Отже, у разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті.
Згідно п. 3.11. Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Під час розгляду питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.
При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.
Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі №6-813цс5).
Судом першої інстанції встановлено, що після складення у присутності представника ПАТ «Укрсиббанк» та боржника ОСОБА_3 акта опису й арешту майна від 22 лютого 2011 року, квартири АДРЕСА_1, державним виконавцем 12 квітня 2013 року було призначено суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_17 для визначення вартості вказаної квартири з метою подальшої її реалізації.
Згідно звіту про оцінку вартості майна - квартири АДРЕСА_1, станом на 29 квітня 2013 року, ринкова вартість квартири склала 154947 грн. В подальшому, державний виконавець 17 червня 2013 року повідомляв банк і боржника ОСОБА_3 про вартість описаного і арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 в сумі 154947 грн., шляхом надісланння повідомлення про результати оцінки майна рекомендованим листом за двома адресами боржника ОСОБА_3 (зазначеною у виконавчому документі та за місцем фактичного проживання боржника) (т.1, а.с.91-103).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому про вчинення усіх подальших виконавчих дій у даному виконавчому провадженні, а саме: призначення прилюдних торгів на 13 серпня 2013 року; здійснення уцінки арештованого нерухомого майна від 14 жовтня 2013 року; призначення других прилюдних торгів з реалізації спірної квартири на 01 листопада 2013 року; здійснення уцінки арештованого нерухомого майна від 01 листопада 2013 року; призначення третіх прилюдних торгів з реалізації спірної квартири на 22 листопада 2013 року та про результати останніх прилюдних торгів, боржника ОСОБА_3 належним чином не було повідомлено, таких доказів матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушено вимоги закону в частині належного повідомлення боржника ОСОБА_3 про день, час та місце проведення прилюдних торгів під час організації проведення прилюдних торгів.
Крім того, вірний висновок суду першої інстанції, що порушено п.п. 3.2, 3.4. вище зазначеного Тимчасового положення та ч.5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на момент проведення прилюдних торгів) згідно яких обов'язковою умовою призначення та проведення прилюдних торгів, після збігу шестимісячного терміну з дати проведення оцінки майна, є проведення нового звіту про оцінку майна, виходячи з такого.
Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на момент проведення прилюдних торгів) передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
За частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на момент проведення прилюдних торгів) визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.
З огляду на зазначене, проведення торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-1749цс16.
Апеляційним судом встановлено, що згідно витягу із звіту про оцінку вартості спірного майна станом на 29 квітня 2013 року визначено його ринкову вартість на рівні 154947 грн. У звіті датою проведення вказаної оцінки є 29 квітня 2013 року; термін дії звіту - 6 місяців від дати оцінки (т.1, а.с.97-98).
Однак, як вбачається з протоколу №28/140/13/А - 1 від 22 листопада 2013 року торги відбулись на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності, що втратив свою чинність 29 жовтня 2013 року (після спливу визначеного законом шестимісячного терміну), а тому, колегія судів, приходить до висновку про порушення порядку реалізації майна з прилюдних торгів, що визначено ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктами 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
Таким чином, спірна квартира була виставлено на прилюдні торги поза межами строку дії оцінки.
Крім того, повторної оцінки державною виконавчою службою не було проведено, а майно було продано за ціною, встановленою актом уцінки майна від 01 листопада 2013 року, виходячи з висновку про оцінку майна, який на час проведення прилюдних торгів був нечинним.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №ОС-309 від 17 вересня 2018 року ринкова вартість однокімнатної квартири №49, загальною площею 37,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_6, визначена порівняльним методичним підходом, станом на 22 листопада 2013 року, складає 191844 грн. (т.4, а.с.2-28).
Проте, належна позивачу ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_2 була продана на прилюдних торгах 22 листопада 2013 року за 79500 грн., за ціною, майже в два з половиною рази нижчою від реальної вартості квартири.
Таким чином, реалізація майна з визначенням ціни, яка набагато нижча реальній вартості, порушує справедливу рівновагу, а заявник матиме особистий і надмірний тягар, що є порушенням ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням ч.5 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення, що в свою чергу порушує права та інтереси боржника ОСОБА_3, а тому обгрунтований висновок, суду першої інтсанції, що це є підставою для визнання недійсними акта про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання спірного нерухомого майна.
Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки прилюдні тоги з відчуження квартири відбулися з порушеннями вище наведених вимог закону, прав та законних інтересів боржника ОСОБА_3, яка не була повідомлена про реалізацію спірної квартири, що позбавило її права на оскарження стартової ціни, яка є значно нижчою за його ринкову ціну, а також, що майно було продано після спливу шестимісячного строку дії оцінки майна.
Також, доводи апеляційної скарги, щодо пропуску строку позовної давності позивачем для звернення до суду з вказаним позовом, не заслуговують на увагу і спростовуються наступним.
Так, дійсно статтею 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника прилюдних торгів оскаржити результати цих торгів.
Оскарження результатів проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки, передбачене цією статтею, є пред'явленням вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах.
Оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215 ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Таким чином, у справах про визнання недійсними торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».
З матеріалів справи вбачається, що до суду з вказаним позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, які були проведені 22 листопада 2013 року, позивач звернувся у вересні 2015 року.
Матеріали справи містять заяви про застосування спеціального строку позовної давності, передбаченого статтею 48 Закону України «Про іпотеку».
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_3 не було повідомлено про проведення 22 листопада 2013 року прилюдних торгів і їй як іпотекодавцю не було направлено копію такого акта державного виконавця та доказів у спростування вказаного апелянтом суду не надано.
Обгрунтовуючи пропуск строку, ОСОБА_3 зазначала, що про продаж квартири на прилюдних торгах вона дізналася тільки тоді, коли отримала з Вінницького міського суду судову повістку та копію позову ОСОБА_5 до неї та ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 та визнання права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, власником якої вона була. Провадження за цим позовом було відкрито 24 липня 2015 року згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області (справа №127/16659/15-ц). В додатку до позову було надано копії документів, в тому числі свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів від 26 березня 2015 року та відповідно Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 березян 2015 року.
ОСОБА_3 вказувала, що отримавши позов ОСОБА_5 вона звернулася за правовою допомогою та одразу оспорила результати торгів, подала судді Гриневичу В.С. (справа №127/16659/15-ц) зустрічну позовну заяву з вимогами про визнання недійсними цих торгів, але ухвалою Вінницького міського суду від 22.09.2015 року їй було відмовлено в прийнятті даного позову як зустрічного та об'єднанню його з первісним, роз'яснено право подати даний позов в загальному порядку, що нею й було зроблено 24.09.2015 року, одразу ж після отримання копії цієї ухвали суду. І ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 року було відкрито провадження у даній справі за даним позовом ОСОБА_3
Вказані обставини підтверджуються копією позовної заяви ОСОБА_5 від 14.07.2015 року, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2015 року, позовною заявою ОСОБА_3 по даній справі - вх. №75593 від 24.09.2015 року (т. 1 а.с. 2-8, 15-19).
Дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів, приходить до висновку, що відсутні будь-які інші належні докази, які б переконливо підтвердили, що ОСОБА_3 була обізнана про проведення 22 листопада 2013 року прилюдних торгів з реалізації належної їй на праві власності квартири і протягом 3-х місяців з дня проведення прилюдних торгів вона не зверталася до суду з позовом про їх оскарження без поважних причин.
Крім того, суд першої інстанції, оглянувши цивільну справу №127/14001/15-ц за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, із якої встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2015 року заяву ОСОБА_3 було задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з серпня 2002 року до лютого 2013 року (т.3, а.с. 43-45). Проте, судом встановлено, що відсутні докази того, що ОСОБА_3 була обізнана про проведення прилюдних торгів 22 листопада 2013 року і що переможцем торгів став ОСОБА_11
Також, в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_11 відсутні будь-які належні докази про обізнаність ОСОБА_3 про проведення прилюдних торгів 22 листопада 2013 року і що переможцем торгів став ОСОБА_11
Отже, колегія суддів, приходить до висновку, що позивачем пропущено строки звернення до суду з поважних причин, суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку, що такий строк підлягає поновленню.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. За положеннями ч.3 ст.11, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, і також не бере до уваги покази свідка ОСОБА_22 (кума відповідача ОСОБА_25.), яка повідомила, що зі слів померлого ОСОБА_11, ОСОБА_3 була обізнана про проведення прилюдних торгів та реалізацію спірної квартири, оскільки такі покази не підтвердженні іншими належними та допустимими доказами.
Зокрема, відповідно до ч.2 ст.90 ЦПК України якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, а тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2019 року.
Головуючий: підпис Сопрун В.В.
Судді: підписи Марчук В.С.
Ковальчук О.В.
Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.