Справа № 130/1509/18
Провадження № 22-ц/801/248/2019
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
05 лютого 2019 року місто Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),
суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,
з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ»
на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Верніка В.М., повний текст якого складено 08 листопада 2018 року
в справі №130/1509/18
за позовом ОСОБА_3 (позивач)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» (відповідач),
з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору - державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецького Ярослава В'ячеславовича
про визнання правочину недійсним,-
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ТОВ «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» про визнання правочину недійним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку вона є власником земельної ділянки площею 1,7774 га, кадастровий номер НОМЕР_2 цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.
На початку липня 2017 року під час проведення зборів власників земельних ділянок (паїв) їй стало відомо про те, що належна їй земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача у справі ТОВ "АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ".
Крім того, з інформаційної довідки від 15.05.2018 року вона дізналася, що між нею та відповідачем ТОВ "АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ" існує договір оренди №б/н від 21.07.2017 року вказаної земельної ділянки строком на сім років з правом передачі в суборенду (піднайм), розмір орендної плати становить 6% від нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
Однак зазначений договір вона не підписувала і при зверненні до відповідача про надання їй екземпляру даного договору відповіді не отримала. Вважає, що відповідач всупереч її волі незаконно використовує належну позивачу земельну ділянку.
Тому просила суд визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 21.07.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36353668 від 28.07.2017 року державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я.В., на оренду земельної ділянки площею 1,7774 га, кадастровий номер НОМЕР_1
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 21.07.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36353668 від 28.07.2017 року державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я.В., про оренду земельної ділянки площею 1,7774 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Стягнуто з ТОВ "АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ" на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.
Не погодившись із судовим рішенням відповідач ТОВ "АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ" через свого представника адвоката Полігас В.М., подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення судом норм процесуального і матеріального права, просило скасувати рішення та ухвали нове про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивачем не доведено факту неукладення нею договору оренди, а її посилання на відсутність копії оспорюваного нею правочину не може бути підставою для задоволення вимог, оскільки для з'ясування умов договору остання не була позбавлена можливості звернутись до державного реєстратора та отримати його копію.
Від позивача та третьої особи відзиви на апеляційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Пояснення позивача ОСОБА_3 на апеляційну скаргу залишені судом без розгляду, так як вони не відповідають вимогам, встановленим статтею 360 ЦПК України й подані після спливу встановленого судом строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Полігас В.М. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.
Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові.
Апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним.
Статтею 204 ЦПК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Нормами частин 1-3 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.12.2007 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 1,7774 га, кадастровий номер НОМЕР_2 яка знаходиться на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №123863932 від 15.05.2018 року державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я.В. 25.07.2017 року зареєстровано договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ "АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ", строком на сім років з правом передачі в суборенду (піднайм), розмір орендної плати становить 6% від нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки (а.с. 9).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, нею шляхом його підписання не укладався.
Отже між сторонами у справі виник спір з приводу дійсності правочину - договору оренди земельної ділянки від 21.07.2017 року.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.
Відповідно до частин 1, 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За частиною 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами встановлено Земельним Кодексом України.
Частиною першою статті 93 ЗК України, як один з видів права на землю, визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 2 ст. 78, ст. 79 ЦПК України).
Натомість ні позивачем ОСОБА_3, ні її представником ОСОБА_6 не надано суду договору оренди, який вона просить визнати недійсним, посилаючись на відмову відповідачем у наданні зазначеного доказу.
Згідно вимог статті 89 ЦПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не підписувала спірний договір оренди землі та вважав, що цей факт доводиться відсутністю у неї оригіналу такого договору та ненаданням його відповідачем.
Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10 липня 2018 року суд першої інстанції вирішив також питання про витребування від ТОВ «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» доказу - оригіналу договору оренди землі від 21.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та підприємством.
Зазначена ухвала, всупереч вимогам пункту 7 статті 84 ЦПК України, залишилась без виконання ТОВ «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» і про причини такого невиконання суду першої інстанції не повідомлено.
За правилами пункту 8 статті 84 ЦПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідальної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, штраф тощо).
Суд першої інстанції відповідні заходи не застосував.
В разі ненадання ТОВ «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» витребуваного доказу, і неможливості розгляду справи в зв'язку з цим, суд першої інстанції мав можливість витребувати його у державного реєстратора, проте всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України не виконав свого обов'язку щодо сприяння учасникам справи судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, суд першої інстанції враховувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, а також інші обставини, які на його думку мають значення для вирішення цієї справи, дійшов до помилкового висновку про можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, поза увагою суду залишилося те, що для з'ясування обставин дійсних справи та правильного і об'єктивного вирішення спору відповідно до заявлених вимог, з метою визначення справжності підпису позивача або ж виявлення фальсифікації оспорюваного правочину обов'язковим є призначення судової почеркознавчої експертизи.
Відповідно до частини 3 статті 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального провадження суд, крім іншого, встановлює обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків, тощо.
Отже за змістом цієї норми процесуального закону у разі необхідності призначення у справі експертизи така справа не може бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження.
В свою чергу позивач заявивши клопотання про витребування оригіналу договору у відповідача на підтвердження того факту, що вона не підписувала даного договору, не заявила клопотання про призначення відповідної експертизи, хоча для вирішення питання про те, чи особа підписала певний документ потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, і без цих знань встановити відповідні обставини неможливо (п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України).
Суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідач не виконав вимогу суду про надання оригіналу оспорюваного договору оренди землі, то відповідна обставина, а саме - відсутність волевиявлення позивача ОСОБА_3 на укладення договору і його підписання, є доведеною.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися.
Так, відповідно до частини 4 статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (далі - Закон).
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно приписів частин 1, 2 статті 12 Закону, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Частиною п'ятою статті 12 Закону визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Позивачкою суду надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 9), відповідно до якої державним реєстратором зареєстроване інше речове право на підставі договору оренди землі, укладеного 21.07.2017 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТОВ «Агросервіс Біликівці, строком на 7 років, з встановленням орендної плати в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
За таких умов обставина укладення відповідного договору вважається достовірною, поки не буде доведено інше, тобто саме на позивачеві лежить обов'язок доказування відсутності договору, а не відповідач повинен доводити його наявність.
Крім того, представником відповідача - адвокатом Полігас В.М. суду апеляційної інстанції надано для огляду оригінал оспорюваного договору і його копію - для долучення до матеріалів справи. Даний договір містить підписи сторін, що спростовує посилання позивача про його непідписання.
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Таким чином, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішенням суду першої інстанції і постановленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати - документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн. 20 коп. (а.с. 51).
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» задовольнити.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» про визнання недійсним договору оренди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС БІЛИКІВЦІ» судові витрати по справі - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 06.02.2019 року
Головуючий Стадник І.М.
Судді Міхасішин І.В.
Войтко Ю.Б.