Справа № 127/1818/15-ц
Провадження № 22-ц/801/203/2019
Категорія: 48
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Ковальчук О. В.
05 лютого 2019 рокуСправа № 127/1818/15-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О.В.,
суддів : Оніщука В. В., Денишенко Т. О.,
за участі секретаря Кирилюк Л. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 16 листопада 2018 року у м. Вінниці суддею цього суду Федчишеним С.А., зі складанням його повного тексту 23 листопада 2018 року,
В січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та виділення частки в натурі, мотивуючи його тим, що за час сімейного життя(з 5 лютого 1997 року) сторонами за спільні кошти, було набуто спільне сумісне майно, яке, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила поділити в натурі порівну між подружжям, зокрема, визнати за нею право власності на Ѕ частину нежитлового торгово-офісного приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_6 вартістю 2037974,5 грн. та Ѕ частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована по АДРЕСА_5, вартістю 335653,50 грн; визнати за нею право власності на офіс-магазин промислових товарів, загальною площею 39,9 м. кв., що знаходиться по АДРЕСА_8, вартістю 815914 грн. Виділити у власність ОСОБА_4 холодильник LG, газову поверхню марки Ariston, модель НОМЕР_15, спальний гарнітур з натурального дерева, виробництва Румунія. Поділити будинковолодіння по АДРЕСА_7 (31/100 частки приміщення № 5) між сторонами згідно з варіантом № 1 (додаток 3) судової будівельно-технічної експертизи. Поділити земельну ділянку площею 0,0158 га, кадастровий номер НОМЕР_5, по АДРЕСА_7 згідно варіанту № 3 (додаток 9) судової будівельно-технічної експертизи. У власність ОСОБА_3 виділити Ѕ частину нежитлового торгово-офісного приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_6 вартістю 2037974,5 грн. та Ѕ частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована по АДРЕСА_5, вартістю 335653,50 грн; автомобіль синього кольору Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1; травматичний пістолет 9 «Форт-17Р», вартістю 11000 грн; торговий кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_3, розташований по АДРЕСА_9, вартістю 105924 грн; шафу-купе з дзеркалом; дві люстри кришталеві, марки «Богемія», вартістю 27421,34; м'які меблі з натуральної шкіри, вартістю 11652, 30 грн; гардеробну шафу-купе з дзеркалом, вартістю 6003,90 грн; морозильну камеру марки Swizer DF 168 WSP, вартістю 5080 грн; духову шафу марки Ariston FR 540,2, вартістю 4616, 00 грн.
В лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, мотивуючи його тим, що за час подружнього життя сторони нажили спільне майно, проте угоди про поділ спільного майна подружжя вони не досягли, тому з урахуванням уточнених позовних вимог він просив суд поділити спільне майно, набуте за час шлюбу, виділивши у його власність нежиле торгово-офісне приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_6 загальною площею 264 м. кв.; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована по АДРЕСА_5; автомобіль Hyundai Santa Fe, синього кольору, номерний знак НОМЕР_1; торговий кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_3, розташований по АДРЕСА_9. При цьому, просив виділити у власність ОСОБА_4 наступне майно: 31/100 частину будинку, що знаходиться по АДРЕСА_11 загальною площею 209 м. кв.; земельну ділянку площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована по АДРЕСА_10; офіс-магазин промислових товарів, що знаходиться по АДРЕСА_8, загальною площею 39,9 м. кв., та частина підвалу площею 5.0 м. кв., що знаходяться по АДРЕСА_8; автомобіль Тоуота Rav 4, 2008 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2; шафу-купе з дзеркалами; 2 кришталеві люстри «Богемія»; комплект м'яких меблів з натуральної шкіри; комплект меблів (сервант, обідній стіл на 6 персон) з натурального дерева, виробництво Румунія; плазмовий телевізор Самсунг, 42 діагональ; гардеробну шафу-купе з дзеркалами, вартістю 16000 грн; полиці книжкові з робочим столом; холодильник LG широкий; морозильну камеру на 320 літрів; комплект кухонних меблів з натурального дерева з вбудованою технікою Арістон; комплект корпусних меблів з індивідуальним дизайном; плазмовий телевізор Самсунг, 32 діагональ; спальний гарнітур з натурального дерева, виробництво Румунія; білий плазмовий телевізор Самсунг, 32 діагональ; систему автоматичного відкриття воріт; систему автоматичного поливу газону на площу 200 м. кв.; комплект безпровідних датчиків для охорони будинку; металевий гараж, розміром 3.5 м на 6.00 м; сарай господарський з металевим каркасом, розміром 2,5 м на 5 м; 2 планшетних комп'ютера Самсунг Галакси таб 2; планшетний комп'ютер Айпад; ноутбук Асус; професійна мінімийку Керхер; натуральний килим розміром 3,5 м на 2 м; натуральний килим, розміром 1,5 м на 2 м.; меблі садові з лози (стіл та чотири стільці); тераса (будівельні матеріали) добудована до основного будинку з цегляно-кам'яним мангалом, загальною площею 40 м. кв.; торгівельне обладнання комбіноване скло/дзеркало з підсвіткою та функцією закриття на ключ з прилавками на площі 30 м. кв.; МФУ ксерокс Кенон; комп'ютер стаціонарний з монітором та принтером.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/ 2 частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_12, загальною площею 264,0 м. кв. ; на 1 /2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0160 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_12, кадастровий номер НОМЕР_4; на офіс - магазин промислових товарів, загальною площею 39,9 м. кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_13 Виділено у власність ОСОБА_4 наступне майно: холодильник LG, газову поверхню марки Ariston, модель НОМЕР_15, спальний гарнітур з натурального дерева, виробництва Румунія.
Поділено будинковолодіння по АДРЕСА_14 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно варіанту №1 (додаток 3) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року, виділивши ОСОБА_4: коридор 5-1, площею 15,6 м. кв.; гардероб 5-2, площею 17,0 м. кв.; комору 5-3, площею 1,0 м. кв.; кімнату 5-4, площею 46,1 м. кв.; кухню 5-5, площею 21,2 м. кв.; санвузол 5-6, площею 7,6 м. кв.; комору 5-7, площею 1,3 м. кв.; тамбур VIII, площею 6,0 м. кв. Всього по житловому будинку з прибудовами 115,8 м. кв. Виділено ОСОБА_4 господарські будівлі та споруди, а саме 1 / 2 частку тераси (нижній ярус), площею 115,8 м. кв. Виділено ОСОБА_3: коридор 5-8, площею 13,8 м. кв.; кімнату 5-9, площею 20,8 м. кв.; кімнату 5-10, площею 30,5м. кв.; кімнату 5-11, площею 18,9 м. кв., санвузол 5-12, площею 9,2 м. кв. Всього по житловому будинку 93,2 м. кв. Виділено ОСОБА_3 господарські будівлі та споруди, а саме 1 /2 частки тераси ( верхній ярус), площею 93,2м. кв.
Поділено земельну ділянку площею 0,0158 га, кадастровий номер НОМЕР_5 по АДРЕСА_15 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно варіанту №3 (додаток 9) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018року.
Виділено ОСОБА_3 у власність наступне майно: автомобіль марки Hyundai SantaFe,2008 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_6; торгівельний металевий контейнер № 4 «Здоров'я нації», площею 12 м. кв., розташований в АДРЕСА_30 ринок «Урожай»; травматичний пістолет калібру 9 «Форт-17Р»; шафу - купе з дзеркалом; люстри кришталеві, марки «Богемія», модель 1.15 2 шт.; м'які меблі з натуральної шкіри; гардеробну шафу - купе з дзеркалом; морозильну камеру марки Swizer DF 168 WSP; духову шафу марки Ariston FR 540.2.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 54 765,21 гривень ( різниця вартості часток у майні).
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ у власність ОСОБА_3 нежитлового приміщення площею 264 м. кв. та земельної ділянки площею 0,0160 га по АДРЕСА_16 та про виділ ОСОБА_4 автомобіля марки Тоуота Rav 4 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відступлення від рівності часток в спільному майні подружжя залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10 936,32 грн відшкодування витрат за проведення експертиз та 1827,00 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням лише у частині поділу між сторонами земельної ділянки площею 0,0158 га і будинковолодіння, які розташовані по АДРЕСА_14 та у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про виділ у його власність нежитлового приміщення площею 264 м. кв. і земельної ділянки площею 0,0160 га у АДРЕСА_17, ОСОБА_3, пославшись на його незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким виділити ОСОБА_3 нежитлове приміщення площею 264 м. кв. та земельну ділянку площею 0,0160 га, які розташовані по АДРЕСА_18, а ОСОБА_4 виділити житловий будинок загальною площею 209 м. кв. та земельну ділянку площею 0,0158 га, розташовані по АДРЕСА_19; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6559,00 грн. компенсації вартості часток.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише у вказаній частині, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, перевіряється апеляційним судом щодо його законності та обґрунтованості тільки у цій частині.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 (т. 1, а. с. 10), який було розірвано рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року (т. 5, а. с. 120).
Сторони у справі є батьками трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується їх свідоцтвами про народження (т. 2, а.с.19-21).
Відповідно до свідоцтва про право власності на офіс-магазин промислових товарів від 28 липня 2006 року серії ЯЯЯ № 739170, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 липня 2006 року № 1735 взамін договору купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2003 року № 7658, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна, який складається з приміщень - літери «А» - І поверх - пр. № 4: №1 - тамбур - 0,8 м. кв.; №2 - торговий зал - 31,7 м.кв.; №3 - склад - 4,7 м. кв.; №4 - туалет - 2,7 м. кв., загальною площею 39,9 м. кв. та частина підвалу під сарай площею 5,0 м. кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_20 (т. 2, а. с. 10).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нежиле приміщення від 27 травня 2010 року серії НОМЕР_8 виданим на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 27 травня 2010 року № 1076 взамін рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 лютого 2008 року у справі № 2-1430/2008, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна загальною площею 264 м. кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_21 та в цілому складається з приміщень: літери «А» - торгово - офісні приміщення - підвал - пр. №5: №1 - сходова клітина - 6,8 м. кв.; №2 - комора - 6,7 м. кв.; №3 - склад - 51,1 м. кв. І поверх - №4 - сходова клітина - 8,2м. кв.; №5 - кухня -7,5 м. кв.; №6 - торгово - офісне приміщення - 36,8 м. кв.; №7 - туалет - 1,7 м. кв. ІІ поверх - пр. №8 - сходова клітина - 8,4 м. кв.; №9 - склад - офіс - 58,9 м. кв.; №10 - туалет - 1,6 м. кв. ІІІ поверх - №11 - хол -27,2 м. кв.; №12 - кабінет - 7,3 м. кв.; №13 - кабінет - 7,5 м. кв.; №14 - туалет - 1,2 м. кв.; №15- кабінет - 11,3 м. кв.; №16 - кабінет - 21,8 м. кв. (т. 2, а. с. 11).
З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 вересня 2013року серії НОМЕР_9 встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстровано земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_21 земельна ділянка 22 (т. 2, а.с.13).
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений станом на 05 грудня 2013 року, власником 31/100 частини будинку АДРЕСА_23 є ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 14-17)
Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0508 га, яка розташована в АДРЕСА_24, земельна ділянка 15-17 належить на праві приватної власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 04 листопада 2013 року серії НОМЕР_10(т. 2, а. с. 12).
Відповідно до договору про надання торгового місця на території центрального ринку та ринку «Урожай» фізичним та юридичним особам №3713у від 24 березня 2014 ПО «Госпрозрахункове об'єднання ринків м. Вінниці» надає ОСОБА_3 торгове місце для встановлення облаштування торгового контейнера № 4. Строк дії договору встановлено з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (т. 2 а. с. 22-23).
Висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 957-962/15-21 від 25 квітня 2016 року встановлено ринкову вартість нерухомого спірного майна, зокрема, вартість торгово-офісного приміщення № 5, що знаходиться по АДРЕСА_25, у м. Вінниці становить 3 988 080 грн.; вартість земельної ділянки загальною площею 0,016 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована по АДРЕСА_5 - 431 344 грн; вартість нежитлових приміщень офісу-магазину промислових товарів № 4, що загальною площею 39,9 м. кв., що знаходиться по АДРЕСА_8 - 815 914 грн; вартість 31/100 частки житлових будинків (приміщення № 5, загальною площею 209 м. кв.) з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_26 у м. Вінниці - 4 108 143 грн; вартість поліпшеної земельної ділянки площею 0,0508 га, яка розташована по АДРЕСА_10 - 1 299 870 грн; вартість торгівельного кіоску № 4 «Здоров'я нації», площею 12 м. кв., який розташований по АДРЕСА_9 - 105 924 грн (т. 3, а. с. 2-54).
Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 012/17 від 21 липня 2017 року (т. 4, а. с. 30-99) визначено ринкову вартість будинковолодіння розташованого по АДРЕСА_27, яка становить 3 361 723, 00 грн та вартість земельної ділянки за цією адресою, яка становить 1 060 040, 00 грн. На підставі проведеного дослідження розроблено 2 можливих варіанти поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_27 в рівних частках з визначенням розміру грошової компенсації за відхилення від рівності часток та надано суду варіанти 1-4 встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що розташована по АДРЕСА_27 в рівних частках, відповідно до варіантів № 1 і № 2 розподілу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.
Визначено ринкову вартість нежитлового приміщення та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_6 яка станом на день проведення дослідження становить 3 511 283, 00 грн та 648 430, 00 грн відповідно, та зазначено, що неможливо надати варіанти поділу вказаних нежитлового приміщення та земельної ділянки в рівних частках, в зв'язку з відсутністю технічної можливості виконання такого поділу згідно вимог нормативних документів в галузі будівництва.
Відповідно до висновку експерта № 81 від 31 серпня 2018 року (т. 5, а. с. 2-78) визначено ринкову вартість будинковолодіння розташованого по АДРЕСА_27, яке складається з земельної ділянки, площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_5 та розташованого на ній житлового будинку, загальною площею 209, м. кв. (виділену 31/100 частку з домоволодіння - приміщення № 5, згідно матеріалів технічної інвентаризації), яка станом на час проведення експертизи становить 1 134 666, 00 + 3 619 149, 00 = 4 753 815, 00 грн ; запропоновано суду 3 варіанти поділу будинковолодіння № 15-17 по АДРЕСА_1 та 6 варіантів поділу земельної ділянки, площею 0,0508 га, кадастровий номер НОМЕР_5 по АДРЕСА_1 відповідно до Ѕ та Ѕ часток співвласників.
На підставі матеріалів, отриманих під час натурного обстеження, з урахуванням наданих судом матеріалів інвентаризаційної справи № 908 та матеріалів цивільної справи № 127/1818/15-ц встановлено, що вартість нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_6 яке складається з земельної ділянки загальною площею 0,016 га, кадастровий номер НОМЕР_4, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та розташованої на зазначеній ділянці будівлі з торгово-офісними приміщеннями, загальною площею 264,0 м. кв., що станом на час проведення експертизи становить 4 075 949,0 + 671 307,0 = 4 747 256,0 грн. Експертом зазначено, що з урахуванням вимог нормативних документів, діючих в галузі будівництва, неможливо виконати поділ нежитлової будівлі з торгово-офісними приміщеннями, що розташована по АДРЕСА_6 виходячи з рівності часток, тобто Ѕ та Ѕ, у зв'язку з відсутністю технічної можливості таким чином, щоб кожна з новоутворених частин відповідала вимогам нормативних документів. Оскільки поділ нежитлової будівлі з торгово-офісними приміщеннями, що розташована по АДРЕСА_25/5, у м. Вінниці не є можливим , тому не можливо виконати поділ земельної ділянки загальною площею 0,016 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої по АДРЕСА_25/5, у м. Вінниці.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 за ОСОБА_4 14 жовтня 2009 року зареєстровано автомобіль марки Тоуота RAV - 4 2,0 UP2, 1998 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 (т. 3, а.с.183).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 за ОСОБА_3 22 жовтня 2014 року зареєстровано автомобіль Hyundai Santa Fe,2008 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_6 (т. 2 а. с. 18).
З висновку авто товарознавчої експертизи з визначення ринкової вартості транспортного засобу № 963/1128/15-21 від 03 вересня 2015 року вбачається, що дійсна ринкова вартість автомобіля Hyundai Santa Fe,2008 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_6 на вересень 2015 року складає 395 545,19 грн. Так як автомобіль Тоуота Rav 4, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 на огляд не виданий, визначити його ринкову вартість не є за можливе (т. 2, а. с. 208-213).
Висновком експерта № 38 від 23 березня 2017 року встановлено, що ринкова вартість аналогічного автомобіля Тоуота RAV - 4, 2008 року випуску, складає - 356 960 грн (т. 3, а. с. 235-238).
Згідно з висновком експертного дослідження за результатами визначення вартості КТЗ № 014/17 від 31 травня 2017 року ринкова вартість аналогічного автомобіля Тойота RAV - 4, 2008 року виготовлення, без урахування технічного стану та пробігу (огляд КТЗ не проводився), станом на день виконання дослідження становить відповідно до комплектації - повна комплектація (додаткові опції) - 400 930, 00 грн., середня комплектація - 382 340, 00 грн, базова комплектація - 374 380, 00 грн (т. 4, а. с. 17-20).
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року встановлено, що спірний автомобіль Тоуота RAV - 4, 2008 року випуску, був відчужений 25 грудня 2014 року під час шлюбу подружжя. Даний правочин був укладений дружиною позивача в інтересах сім'ї, оскільки отримані кошти від продажу автомобіля були використані для погашення боргів, які виникли у ОСОБА_3
Відповідно до листа УПД ГУНП у Вінницькій області № 4127/20/01-2016 від 25 липня 2016 року по базі даних дозвільної системи УПД ГУНП у Вінницькій області на обліку перебуває ОСОБА_3 як власник пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу гумових куль марки «Форт -17Р» кал. 45мм., НОМЕР_13, якому 24 листопада 2012року було видано дозвіл № НОМЕР_14 на право носіння та зберігання вказаної зброї (т. 3, а. с. 124).
З акту опису і арешту майна Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 23 квітня 2015 року встановлено, що при примусовому виконанні ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року у справі № 127/1818/15-ц про накладення арешту на майно,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_28 було описано та накладено арешт на наступне майно: шафа-купе з дзеркалами; 2 люстри кришталеві «Богемія»; комплект м'яких меблів, натуральне дерево, виробництво Румунія; гардеробна шафа-купе з дзеркалом; полиці книжкові з робочим столом; холодильник LG широкий; морозильна камера на 320 літрів; комплект кухонних меблів з натурального дерева з вбудованою технікою Ariston; комплект корпусних меблів, індивідуальний дизайн; спальний гарнітур з натурального дерева, виробництво Румунія; система автоматичного відкривання воріт; система автоматичного поливу газону на площу 200 м. кв.; комплект безпровідних датчиків загальною кількістю 7 шт.; старий господарський металевий каркас розміром 2,5 м. на 5 м.; тераса (будівельні матеріали) добудована до основного будинку з цегляно-кам'яним мангалом на ключ з прилавками на площі 30 м. кв.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 013/17 від 23 червня 2017 року загальна ринкова вартість майна (побутової техніки, меблів), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_29, описаного Ленінським ВДВС Вінницького міського управління юстиції (акт опису й арешту майна від 23 квітня 2015 року), згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року, за станом цін на червень 2017 року складає 217044,35 грн. Господарський металевий каркас, система автоматичного поливу газону та тераса не належать до об'єктів товарознавчої експертизи, тому вартість їх не визначалась (т. 4, а. с. 7-16).
У висновку експерта № 1151 від 05 квітня 2018 року визначено вартість майна (побутової техніки, меблів), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_29, описаного Ленінським ВДВС Вінницького міського управління юстиції (акт опису й арешту майна від 23 квітня 2015 року), згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року (т. 4, а. с. 173-211).
Сторонами в судовому засіданні в суді першої інстанції не оспорювався факт придбання ними наступного майна: холодильника LG; газової поверхні марки Ariston, модель НОМЕР_15; спального гарнітуру з натурального дерева, виробництва Румунія; шафи - купе з дзеркалом; 2 люстр кришталевих, марки «Богемія», модель 1.15; м'яких меблів з натуральної шкіри; гардеробної шафи - купе з дзеркалом; морозильної камери марки Swizer DF 168 WSP; духової шафи марки Ariston FR 540.2; торгівельного металевого контейнеру АДРЕСА_31
Згідно зі свідоцтвом на право власності на житло від 29 липня 1999 року ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 86).
Відповідно до договору купівлі - продажу від 12 травня 2005 року квартиру АДРЕСА_2 було продано за 175 000 грн., що становить еквівалент 35 000 доларів США (т. 3, а. с. 87). Рішенням третейського суду від 18 травня 2005 року вказаний договір визнано дійсним (т. 3, а. с. 88).
З договору купівлі - продажу квартири від 10 серпня 2006 року встановлено, що ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_3 за 25 000 гривень (п. 2.1 договору), хоча в запереченнях та в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_3 вказував вартість квартири 35 000 доларів США (т. 3, а. с. 89-91).
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 лютого 2008 року визнано за ОСОБА_3 право власності на новостворене нерухоме майно по квартирі АДРЕСА_3, яке після самочинного переобладнання і добудов складає: сходова клітина 5-1 площею 6,8 м. кв., комора 5-2 площею 6,7 м. кв., комора 5-3 площею 50,5 м. кв., коридор 5-4 площею 8,2 м. кв., кухня 5-5 площею 7,5 м. кв., кімната 5-6 площею 36,5 м. кв., туалет 5-7 площею 1,7 м. кв., сходова клітина 5-8 площею 8,4 м. кв., хол 5-9 площею 58,9 м. кв., туалет 5-10 площею 1,6 м. кв., коридор 5-11 площею 27,2 м. кв., кімната 5-12 площею 7,3 м. кв., кімната 5-13 площею 7,5 м. кв., туалет 5-14 площею 1,2 м. кв., кабінет 5-15 площею 15,8 м. кв., більярдна 5-16 площею 21,8 м. кв., а всього загальною площею 267,6 м. кв. (т. 3, а. с. 92-93).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновком Верховного суд у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 396/746/16-ц.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Частина 3 ст. 368 ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 68 СК України).
Згідно з ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються статтею 71 СК України і сутність такого поділу полягає у тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі.
Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Пунктами 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено судам, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири та транспортні засоби тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Отже, для вирішення спору, який виник між сторонами, суду необхідно з'ясувати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст.65 СК України.
При цьому суд враховує, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
На підставі викладених норм права та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність ОСОБА_3 належними та допустимими доказами (квитанціями, платіжними дорученнями, розписками, договорами) факту придбання,поліпшення, переобладнання спірного нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_6 за кошти, що належали йому особисто. Він також не довів факту отримання від своєї матері коштів від продажу квартири АДРЕСА_4, та що такі кошти були витрачені саме для придбання цього спірного майна.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_32 відповідно до положень ст. 60 СК України, набуте подружжям за час шлюбу, отже є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Доводи апеляційної скарги про те, що такий висновок суду є невірним, зводяться до посилань на доведеність вказаних обставин щодо придбання спірного нерухомого майна за особисті кошти ОСОБА_3, однак висновків суду не спростовують. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не зміг обґрунтовано пояснити чим викликана така розбіжність у викладенні ним фактичних обставин набуття у власність вказаного майна.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 суд визначає ідеальні частки подружжя в спірному майні подружжя без реального поділу і залишає його в спільній частковій власності лише у випадку, якщо таке майно не може бути поділене між подружжям відповідно до їх часток, а грошова компенсація вартості частки в майні на рахунок суду не внесена.
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 суд вказав, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Враховуючи викладене та висновок експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року про неможливість реального поділу майна, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність залишити спірне нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_6 в спільній частковій власності подружжя та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/ 2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 264,0 м. кв. та на 1 /2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0160 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_12.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_3 про виділення у власність ОСОБА_4 всього житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0508 га, що розташовані по АДРЕСА_15, обґрунтованих тим, що вона є титульним власником та проживає в даному будинку разом із дітьми, оскільки це спірне майно сторонами набуто в період перебування в шлюбі, а той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поділ будинковолодіння по АДРЕСА_14 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Стаття 69 СК України не містить тих положень, які наведено у апеляційній скарзі з посиланням на цю статтю.
Доводи апеляційної скарги про невірне застосування ст. 71 СК України базуються на невірному тлумаченні положень цієї норми матеріального права і вказаних вище висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.Однак посилань на такі порушення норм процесуального права апеляційна скарга не містить, як і не містить посилань на такі порушення, які ч. 3 ст. 376 ЦПК України визначені як обов'язкові для скасування судового рішення, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скарги про порушення норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : В. В. Оніщук
Т. О. Денишенко
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2019 року.