Справа № 127/13504/15-ц
Провадження № 22-ц/801/23/2019
Категорія: 48
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишин С.І.
Доповідач:Сало Т. Б.
05 лютого 2019 рокуСправа № 127/13504/15-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Денишенко Т.О., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Федчишена С.А. в м. Вінниця, (дата складення повного судового рішення невідома), у справі за позовом ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна,
встановив:
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна та, уточнивши позовні вимоги, просила суд:
- визнати спільною сумісною власністю та виділити їй у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_8
- визнати спільною сумісною власністю та виділити їй у власність 1/2 частку легкового автомобіля НОМЕР_1, сірого кольору, 2012 року випуску;
- визнати спільною сумісною власністю та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі 37508, 82 грн. за 1/2 частку легкового автомобіля НОМЕР_2, бежевого кольору, 2003 року випуску;
- визнати спільною сумісною власністю та стягнути з відповідач на її користь грошову компенсацію в розмірі 70451 грн. 89 коп. за 1/2 частку вартості будівельних матеріалів та обладнання, використаних на будівництво збудованого житлового будинку на земельній ділянці за АДРЕСА_2
Позов мотивований тим, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з осені 1994 року майже 20 років перебувала у фактичному незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство, придбавали спільне майно, в тому числі рухоме та нерухоме, різноманітну побутову техніку на протязі двадцяти років, фактично до лютого 2015 року. В січні 2015 року ОСОБА_5 змінив замки в квартирі АДРЕСА_4, в якій вони разом проживали з 2001 року по АДРЕСА_3 і фактично з лютого місяця 2015 року сторони разом не проживають. Хоча покупцем в договорі вказаної квартири зазначений лише відповідач, але фактично квартира є їх спільною з позивачем власністю. Угоди про поділ спільно придбаного рухомого та нерухомого майна, а також спільно придбаних предметів побуту так і не досягли.
Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2015 року, що набуло законної сили встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. З коштів, що залишились від проданої спільно з сином квартири, частина використана в спільному сумісному з відповідачем житті, інша частина булу надана останньому на придбання в квітні 2007 року легкового автомобіля НОМЕР_2, бежевого кольору, 2003 року випуску, який був зареєстрований на ОСОБА_5 У зв'язку із продажом вказаного автомобіля, для спільного користування було придбано інший автомобіль НОМЕР_1. Також ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 всі роки їхнього спільного життя будували житловий будинок (дачу) за адресою: АДРЕСА_5. У 2009 році земельна ділянка площею 792 м.кв. в садовому товаристві «Сонячний» була приватизована. На момент розлучення реєстраційних документів на побудований будинок на вказаній земельній ділянці в садовому товаристві «Сонячний» не було. Крім зазначеного рухомого та нерухомого майна у відповідача залишилась велика кількість майна, яка належить позивачу особисто.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 легковий автомобіль НОМЕР_3, сірого кольору, 2012 року випуску набутий під час спільного проживання однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину легкового автомобіля НОМЕР_4, сірого кольору, 2012 року випуску. В задоволенні решти позовних вимого відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року в частині відмови в визнанні спільною сумісною власністю та стягнення компенсації за автомобіль НОМЕР_2, бежевого кольору, 2003 року випуску скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким автомобіль НОМЕР_2, бежевого кольору, 2003 року випуску визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля НОМЕР_2, бежевого кольору, 2003 року випуску, в розмірі 37508 грн. 82 коп. В решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 26 вересня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року залучено ОСОБА_4 до участі у вказаній справі як правонаступника ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.
Під час апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 звернулися до суду апеляційного інстанції із заявою про затвердження мирової угоди від 29 січня 2019 року, яку вони уклали і в якій просять закрити провадження у справі (Вх.№1171 від 31.01.2019).
Підписаною 29 січня 2019 року сторонами мировою угодою передбачено:
1. Відповідач ОСОБА_5 визнає право спільної сумісної власності позивача ОСОБА_4 на легковий автомобіль НОМЕР_3 сірого кольору 2012 року випуску.
2. Сторони погодилися, що легковий автомобіль НОМЕР_3 сірого кольору 2012 року випуску має вартість 71126,48 гривень та залишається у власності відповідача ОСОБА_5
3. Відповідач ОСОБА_5 зобов'язується сплатити позивачеві ОСОБА_4 1/2 частку вартості автомобіля НОМЕР_3 сірого кольору 2012 року випуску у розмірі 35563,24 грн.
4. Відповідач ОСОБА_5 зобов'язується сплатити позивачеві ОСОБА_4 929,69 грн. судових витрат.
5. Від решти позовних вимог позивач ОСОБА_4 відмовляється.
6. Наслідки укладення мирової угоди, передбачені ст. 207 ЦПК України сторонам роз'яснені і зрозумілі.
У судовому засіданні позивач і відповідач підтримали подану заяву про затвердження мирової угоди і просять задовольнити її.
Заява підписана позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5, що вони підтвердили в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 7 статті 49 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 207 ЦПК України визначено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалю одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно ч. 1 до ст. 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (ч. 2 ст. 373 ЦПК України).
Умови укладеної сторонами мирової угоди від 29.01.2019 не виходять за межі спору, не суперечать закону, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Наслідки постановлення ухвали суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, передбачені ст. 206, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, роз'яснено позивачу та відповідачу. Представники сторін у судовому засіданні підтримали своїх довірителів і зазначили про наявність волевиявлення сторін та законність такої угоди.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
На підставі ч. 2 ст. 373 ЦПК України, суд визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
У ч. 2 ст. 208 ЦПК України зазначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що заява сторін про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню. Укладену сторонами у справі мирову угоду необхідно затвердити, рішення суду першої інстанції визнати нечинним, провадження у справі закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 208, 373, 374, 389 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.
Затвердити мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_6 реєстраційний номер платника податків НОМЕР_5) та відповідачем ОСОБА_5 (проживає за адресою: АДРЕСА_7 реєстраційний номер платника податків НОМЕР_6), за умовами якої:
1. Відповідач ОСОБА_5 визнає право спільної сумісної власності позивача ОСОБА_4 на легковий автомобіль НОМЕР_3 сірого кольору 2012 року випуску.
2. Сторони погодилися, що легковий автомобіль НОМЕР_3 сірого кольору 2012 року випуску має вартість 71126,48 гривень та залишається у власності відповідача ОСОБА_5.
3. Відповідач ОСОБА_5 зобов'язується сплатити позивачеві ОСОБА_4 1/2 частку вартості автомобіля НОМЕР_3 сірого кольору 2012 року випуску у розмірі 35563(тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 24 коп.
4. Відповідач ОСОБА_5 зобов'язується сплатити позивачеві ОСОБА_4 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 69 коп. судових витрат.
5. Від решти позовних вимог позивач ОСОБА_4 відмовляється.
6. Наслідки укладення мирової угоди, передбачені ст. 207 ЦПК України сторонам роз'яснені і зрозумілі.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді Л.О. Голота
Т.О. Денишенко