Справа № 738/1544/18
№ провадження 1-кп/738/6/2019
06 лютого 2019 року Менський районний суд
Чернігівської області
у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
під час розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018271170000022 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Красноармійськ Донецької області, яка проживає по АДРЕСА_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , українка, громадянка України, з середньою технічною освітою, заміжня, пенсіонерка, раніше не судима,
обвинувачена за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України,
за участю :
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України.
Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись у приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівської області, умисно, з корисливих мотивів, підробила документ, а саме: заяву від 21.11.2014 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачену п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, і відповідно до примітки ст. 358 КК України являється офіційним документом, в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності, з метою її подальшого використання для отримання державної соціальної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Відповідно договору № SAMDNWFD0070376332401 Вклад «Депозит Плюс на 6 мес.» дата оформлення 21.11.2014., ОСОБА_3 мала з 21.11.2014 по 21.05.2015. включно депозитний вклад - 90 000.0 UA (дев'яносто тисяч гривень).
В подальшому, ОСОБА_3 , з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», умисно, з корисливих мотивів, 21 листопада 2014 року в приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівської області, шляхом подачі, використала завідомо підроблений офіційний документ, а саме заяву від 21.11.2014 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 , 21 травня 2015 року знаходячись у приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівської області, умисно, з корисливих мотивів, повторно підробила документ, а саме: заяву від 21.05.2015 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачену п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, і відповідно до примітки ст. 358 КК України являється офіційним документом, в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності, з метою її подальшого використання для отримання державної соціальної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Відповідно договору № SAMDNWFD0070376332401 Вклад «Депозит Плюс на 6 мес.» дата оформлення 21.11.2014., ОСОБА_3 мала з 21.11.2014 по 21.05.2015 включно депозитний вклад- 90000.0 UA (дев'яносто тисяч гривень).
Відповідно договору № SAMDNWFD0070426605000 Вклад «Стандарт» на 6 мес. дата оформлення 25.12.2014, ОСОБА_3 мала з 25.12.2014 по 28.06.2016. включно депозитний вклад - 6000 USD (шість тисяч доларів нуль центів).
В подальшому, ОСОБА_3 , з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», умисно, з корисливих мотивів, 21 травня 2015 року в приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівської області, шляхом подачі, використала завідомо підроблений офіційний документ, а саме заяву від 21.05.2015 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності.
Крім того, 23 листопада 2015 року, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівська область, умисно, з корисливих мотивів, повторно підробила документ, а саме: заяву від 23.11.2015 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачену п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, і відповідно до примітки ст. 358 КК України являється офіційним документом, в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності, з метою її подальшого використання для отримання державної соціальної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Відповідно договору № SAMDNWFD0070426605000 Вклад «Стандарт» на 6 мес. дата оформлення 25.12.2014, ОСОБА_3 мала з 25.12.2014 по 28.06.2016. включно депозитний вклад - 6000 USD (шість тисяч доларів нуль центів).
В подальшому, ОСОБА_3 , з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», умисно, з корисливих мотивів, 23 листопада 2015 року в приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівської області, шляхом подачі, використала завідомо підроблений офіційний документ, а саме заяву від 23.11.2015 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності.
Крім того, 20 травня 2016 року, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, яка розташована за адресою: вул. Сіверський шлях, 26. м. Мена, Чернігівської області, умисно, з корисливих мотивів, повторно підробила документ, а саме: заяву від 20.05.2016 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачену п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, і відповідно до примітки ст. 358 КК України являється офіційним документом, в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності, з метою її подальшого використання для отримання державної соціальної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Відповідно договору № SAMDNWFD0070426605000 Вклад «Стандарт» на 6 мес. дата оформлення 25.12.2014, ОСОБА_3 мала з 25.12.2014 по 28.06.2016. включно депозитний вклад - 6000 USD (шість тисяч доларів нуль центів).
В подальшому, ОСОБА_3 , з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», умисно, з корисливих мотивів, 20 травня 2016 року в приміщенні управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівська область, шляхом подачі, використала завідомо підроблений офіційний документ, а саме заяву від 20.05.2016 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», в яку внесла завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає дійсності.
В подальшому, ОСОБА_3 , будучи особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 21.11.2014 № 7418000104, виданою управлінням соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, маючи відповідно договору № SAMDNWFD0070376332401 Вклад «Депозит Плюс на 6 мес.» (дата оформлення 21.11.2014), з 21.11.2014 мала депозитний вклад 90000.0 UA (дев'яносто тисяч гривень), та відповідно договору № SAMDNWFD0070426605000 Вклад «Стандарт» на 6 мес. (дата оформлення 25.12.2014), з 25.12.2014 по 28.06.2016. включно мала депозитний вклад на 6000 USD (шість тисяч доларів нуль центів) з корисливих мотивів, реалізуючи умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, шахрайським шляхом, переслідуючи ціль незаконного збагачення, 21 листопада 2014 року, 21 травня 2015 року, 23 листопада 2015 року та 20 травня 2016 року до управління соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області, за адресою: вул. Сіверський шлях, 26, м. Мена, Чернігівської області подала заяви про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в які, у порушення вимог абз. 2 п. 6 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», ввівши в оману працівників управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації, шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної тимчасової допомоги, внесла неправдиві відомості щодо відсутності у будь-кого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищують 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
В подальшому, на підставі вказаних заяв ОСОБА_3 , 21.11.2014, 27.05.2015, 23.11.2015, 23.05.2016, управлінням соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області прийнято рішення про призначення щомісячної допомоги в розмірі 1768,00 грн. строком на 6 місяців, з 21.11.2014 по вересень 2016.
В результаті вищезазначених шахрайських дій ОСОБА_3 , в період з листопада 2014 року по вересень 2016 року незаконно отримала кошти адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на загальну суму 41 253 гривні 33 копійки, чим спричинила збитків Державному бюджету України на вказану суму, що підтверджується інформаційною довідкою, виданою управлінням соціального захисту населення Менської РДА від 10.08.2018.
Допитана в судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованих їй злочинах не визнав та дала суду показання, в яких зазначила, що вона до початку бойових дій на сході України постійно проживала в місті Донецьку. Коли там почалися проблеми з виплатою пенсії, вона спільно з чоловіком вирішили переїхати в село Волосківці Менського району Чернігівської області, на батьківщину чоловіка. Приїхавши, вона пішла до Пенсійного фонду з метою оформлення пенсії. Звідти її направили в орган «соцзабезу». Працівниками УСЗН Менської РДА їй був наданий бланк заяви, яку з їх слів потрібно було заповнити. При цьому сказали «що так положено». Не вчитуючись в зміст заяви вона її заповнила, додала ще якісь свої документи (копію паспорта, тощо) і їй видали довідку про статус переселенця, з якою вона повернулася до Пенсійного фонду та оформила пенсію. Що за заяву вона заповнювала в органу УСЗН з працівників органу їй ніхто не роз'яснював, з свідками по справі взагалі не спілкувалася. Згодом до будинку де вона тимчасово мешкала прийшли соціальні працівники та оглянули умови проживання та склали відповідний акт. В даному акті вона зазначала, що не потребує ніякої соціальної допомоги. Раз в півроку її викликали в орган «соцзабезу» та давали для заповнення бланки заяв, які кожного разу були іншої форми. Після заповнення даних заяв вона щоразу повинна була з'явитися до Пенсійного фонду, щоб підтвердити отримання пенсії. Весь період, починаючи з написання першої заяви в УСЗН вона отримувала окрім пенсії ще й соціальну допомогу, яку використовувала на підтримку воїнам АТО. В 2016 році, коли вона тимчасово перебувала в Донецьку їй зателефонували с «соцзабеса» та повідомили, що потрібно з'явитися. Вона відразу приїхала до Менського району та пішла в УСЗН. Там мала розмову з двома працівниками на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повідомили, що вона безпідставно отримувала допомогу і її потрібно повернути. Вона без вагань погодилася, та написала відповідну заяву. Щодо наявності в неї депозитних вкладів в Приват Банку то вона про їх наявність не заперечує, це були кошти сина, які лишилися після продажу квартири. Він попросив здійснити вклад з метою їх збереження. Ніякого умислу на заволодіння коштами держави шляхом обману у неї не було. Так, як дані кошти були не її, тому вона про них і не повідомила. Вважає, що якби працівники УСЗН допомогли їй в заповненні заяв, то даної помилки б не виникло. Проте їй ніхто не надав відповідної допомоги. Просить суд винести виправдовувальний вирок.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 дала суду показання в яких зазначила, що вона є працівником управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області. В листопаді 2014 року до УСЗН звернулася ОСОБА_3 з метою стати на облік, як внутрішньо переміщена особа та отримання допомоги на проживання. Нею була заповнена відповідна заява та додані необхідні документи. Потім вона повторно зверталася через кожні пів року та заповнювала відповідні заяви. На підставі даних заяв, відповідним рішенням їй призначалася допомога. В жовтні 2016 року в ході проведеної перевірки було виявлено наявність грошових вкладів в ОСОБА_3 . Її викликали до управління, вона не заперечувала факт наявності вкладів та погодилася повернути надмірно отримані кошти. Особисто внесла 500 гривень. Решту суми утримують з призначеної допомоги.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 дала суду показання, в яких зазначила, що ОСОБА_3 перебуває на обліку управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області з 21 листопада 2014 року. Того дня нею були написані відповідні заяви за себе та за свого чоловіка. Дані заяви вони писала ще з періодичністю у пів року, до того часу допоки восени 2016 року не було проведено верифікацію та не виявлено наявність банківського вкладу.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 дала суду показання в яких зазначила, що вона є працівником управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області та при написанні заяв ОСОБА_3 вона особисто роз'яснювала останній порядок їх заповнення та наслідки внесення недостовірних даних.
Допитана судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 дала суду показання в яких зазначила, що вона будучи працівником управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області з травня 2015 року особисто роз'яснювала ОСОБА_3 порядок заповнення заяви на отримання допомоги та наслідки внесення недостовірних даних.
Допитана судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 дала суду показання в яких зазначила, що вона є соціальним робітником в селі Волосківці Менського району Чернігівської області. Восени 2014 року нею спільно з іншим соціальним робітником було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 . За результатами обстеження було складено відповідний Акт, який вона здала до Територіального центру. Обстеження проводилося за вказівкою, яку вона отримала з вказаного Центру.
Крім показань вказаних свідків, сторона обвинувачення посилалась на наступні письмові докази:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 42017271170000022 від 24.05.2017 року за ознаками вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 105-111 т. 1);
- акт № 04-31/17 від 16.12.2016 ревізії законності призначення, нарахування та виплат усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів за 2014-2016 роки Управлінням соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області з Додатками до нього (а.с. 118-184 т. 1);
- заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_13 від 21.11.2014, 21.05.2015, 23.11.2015, 20.05.2016 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг, де в графі «Інформація про наявність у будь кого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб» мається відмітка «Ні» (а.с. 187, 190, 195, 198 т. 1);
- рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання на ім'я ОСОБА_3 від 21.11.2014, 27.05.2015, 23.11.2015, 23.05.2016 (а.с.189, 192, 196, 200 т. 1);
- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 04 грудня 2017 року відповідно до якого в Управлінні соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області були вилучені документи щодо ОСОБА_3 згідно опису (а.с. 225-232 т. 1);
- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 11 квітня 2018 року відповідно до якого в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приват Банк» були вилучені документи щодо наявності депозитних вкладів на ім'я ОСОБА_3 згідно опису (а.с. 235-237 т. 1);
- висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 2424-2428/18-24 від 07.08.2018 відповідно до якого підписи в наданих на дослідження документах здійснені ОСОБА_3 (а.с. 244-261 т. 1);
а також на досліджені в судовому засіданні речові докази, а саме: пакет № 611 з оригіналами особової справи ОСОБА_3 з УСЗН Менської районної державної адміністрації; пакет № 612 з документами з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»; пакет № 613 зі зразками почерку та підписів ОСОБА_3 .
Під час судового розгляду захисник обвинуваченої ОСОБА_5 стосовно своєї підзахисної пояснила, що висунуте обвинувачення є безпідставним та не доведеним. Просить суд звернути увагу на те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися лише на припущеннях і може бути ухваленим лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Також захисником були заявлені клопотання про визнання недопустимими доказами на підставі ч. 3 ст. 99 КПК України копій документів, що стосуються ОСОБА_3 , що були долучені стороною обвинувачення, а саме копії особової справи ОСОБА_3 з УСЗН в Менському районі та документів щодо здійснення вкладів ОСОБА_3 в ПАТ КБ «Приват Банк».
Оцінюючи доводи сторони обвинувачення та захисту, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Частиною 3 статті 99 КПК України встановлено, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
Частиною 3 статті 100 КПК України визначено, що документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
З огляду на те, що згідно постанов старшого слідчого СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області від 05 грудня 2017 року та 12 квітня 2018 року (а.с. 28-30, 33 т. 2) оригінали матеріалів особової справи ОСОБА_3 з УСЗН в Менському районі та справи ОСОБА_3 щодо здійснення вкладів в ПАТ КБ «Приват Банк» визнані речовими доказами по справі та були оглянуті в ході судового розгляду, суд приходить до висновку, що виготовлення завірених копій було здійснено в порядку передбаченому нормами КПК України, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника в частині визнання даних доказів недопустимими.
Норми ст. 22 КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту.
За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини, національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).
В ході досудового розслідування дії обвинуваченої кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, що кваліфікується як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); ч. 1 ст. 358 КК України, що кваліфікується як умисне підроблення офіційного документа, який видається іншою особою, яка має право видавати такі документи і який надає права з метою використання його підроблювачем; ч. 3 ст. 358 КК України, що кваліфікується як підроблення офіційного документа, який видається іншою особою, яка має право видавати такі документи і який надає права з метою використання його підроблювачем, вчинене повторно та ч. 4 ст. 358 КК України, що кваліфікується як використання завідомо підробленого офіційного документа.
Щодо пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
При цьому, відповідно до обвинувального акту, визначено спосіб вчинення шахрайства саме шляхом обману.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов'язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо або несвідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.
Обман при шахрайстві застосовується винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов'язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов'язковою умовою визнання обману ознакою об'єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.
При цьому, суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Однак, отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Вказана позиція відображена у Постанові Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності».
Проте, в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано належних, допустимих та достовірних доказів що ОСОБА_14 мала умисел на обман держави.
Також, слід зазначити, що допомога ОСОБА_3 була призначена не на підставі її заяви, а згідно рішень про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 21.11.2014, 27.05.2015, 23.11.2015, 23.05.2016, які підписані начальником Управління та спеціалістами.
Тобто, ОСОБА_3 отримувала допомогу на підставі даних та реквізитів, які зазначені в рішенні Управління. Відповідне рішення і стало тим офіційним документом, що спричинило наслідки правового характеру у вигляді виплати грошової допомоги.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій в рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року (заява №29979/04), викладеній у пунктах 70-71, суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Потреба виправити минулу «помилку», неповинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу, повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Пунктом 10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, визначено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
Отже, вказане на переконання суду вказує на те, що вчасна (перед виплатою обвинуваченій адресної допомоги) та в належний спосіб здійснена перевірка Управлінням соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації відомостей, зазначених обвинуваченою у заявах від 21 листопада 2014 року, 21 травня 2015 року, 23 листопада 2015 року та 20 травня 2016 року, виключила б будь-яку виплату коштів, що свідчить про те, що дії ОСОБА_3 неможна вважати ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном через те, що не було добросовісності з боку органу, який відповідає за розпорядження бюджетним коштами.
Слід також зазначити, що відповідно до пункту 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги, вони стягуються у судовому порядку.
Отже, указаний Порядок передбачає, що у разі недобросовісності з боку уповноваженого представника сім'ї, останньому спочатку пропонується повернути кошти добровільно, а в разі відмови такі суми стягуються в судовому порядку. Доказів того, що Управління соціального захисту населення Менської РДА зверталось в судовому порядку з вимогою до ОСОБА_3 про повернення виплачених їй коштів, суду не надано.
Таким чином, дії ОСОБА_3 , з урахуванням положень пункту 11 Порядку, не передбачені кримінальним законом як злочин, через відсутність всіх елементів складу злочину та відповідного рівня суспільної небезпеки, що притаманний злочинам, а тому, на переконання суду, такі дії слід кваліфікувати як цивільний делікт, оскільки відносини у сфері нарахування та виплати матеріального забезпечення внутрішньо переміщеним особам за своїм змістом є цивільно-правовими, і спори, які виникають із цих правовідносин, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ч. 3 та 4 ст. 358 КК України, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Частиною 1 ст. 358 КК України передбачена відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.
Частини 3 та 4 ст. 358 КК України, встановлюють відповідальність за вчинення повторно або за попередньою змовою групою осіб дій, передбачених ч.ч. 1 або 2 цієї статті, та за використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Тобто, предметом злочинів, передбачених ст.358 КК України, крім посвідчення документів, можуть бути лише офіційні документи.
В той же час, заява про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не відповідає критеріям, встановленим до офіційних документів, оскільки вона не видається, не складається та не посвідчується уповноваженим органом чи особою яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити, - а заповнюється заявником особисто за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України. Крім того, заповнена заява згідно з її формою, передбаченою Порядком, не потребує погодження або затвердження будь-якою службовою особою або представником органу державної чи виконавчої влади, юридичною особою чи приватним підприємцем, не вимагає нотаріального посвідчення або посвідчення відповідною печаткою чи штампом.
У правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 25.04.2013 року по справі №5-10кс13 зазначено, що враховуючи нормативне визначення службового підроблення, офіційними документами визнаються ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організації, незалежно від будь-якої форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають юридичне значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити. Підроблення офіційних документів може полягати у повній фальсифікації або в частковій зміні змісту справжнього документа; способи підроблення документів можуть бути різні.
В рекомендації Ради Європи №R (2002) державам - членам про доступ до офіційних документів (ухвалена Комітетом міністрів 21 лютого 2002 року на 784-ому засіданні заступників міністрів) зазначено що: "офіційні документи" - означає будь-яку інформацію, яка є записаною в будь-якому вигляді, вироблена або отримана органами державної влади і пов'язана з будь-якою державною або адміністративною функцією, за винятком документів, які перебувають на стадії підготовки.
Наведене дає можливість суду прийти до категоричного висновку про те, що заяви написані ОСОБА_3 21.11.2014 року, 21.05.2015 року, 23.11.2015 року, 20.05.2016 року в які нею було внесено відомості на отримання адресної допомоги, у жодному разі не можна вважати документом, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання їх підроблювачем, а так само документом, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надає певні права чи звільняє від обов'язків, іншим офіційним документом, який складений у визначеній законом формі та містить передбачені законом реквізити.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.
Виходячи із змісту ст.ст. 91, 92 КПК України, обов'язок доказування події злочину, винуватості обвинуваченого покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до положень ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно із ч. 2 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Таким чином, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, проаналізувавши в сукупності всі докази досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканість» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вважає, що ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України необхідно виправдати через відсутність в її діях складу злочину.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 261 т. 1) слід віднести на рахунок держави.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази по кримінальному провадженню: пакет № 611 з оригіналами особової справи ОСОБА_3 з УСЗН Менської районної державної адміністрації; пакет № 612 з документами з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»; пакет № 613 зі зразками почерку та підписів ОСОБА_3 необхідно зберігати у матеріалах справи.
Керуючись ст. 62 Конституції України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст.ст. 17, 86, 87, 91, 92, 98 - 100, 233, 234, 290, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 358 та частиною 4 статті 358 КК України та виправдати її за вказаними обвинуваченнями за відсутністю в її діях складу злочину.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судово-почеркознавчої експертизи слід віднести на рахунок держави.
Речові докази по кримінальному провадженню: пакет № 611 з оригіналами особової справи ОСОБА_3 з УСЗН Менської районної державної адміністрації; пакет № 612 з Документами з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»; пакет № 613 зі зразками почерку та підписів ОСОБА_3 - зберігати у матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1