Справа № 202/2827/18
Провадження № 2/202/271/2019
23 січня 2019 року року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
за участю секретаря - Некрасової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
У травні 2018 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, відповідно до якої просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 22 947,25 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 704,80 грн.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. Сторони у справі перебувають у цивільно-правових відносинах, відповідно до яких ОСОБА_2 виконувала підмінні роботи продавця продовольчих товарів в належному позивачу об'єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1. На прохання ОСОБА_2, позивачем було надано їй грошові кошти у борг на загальну суму 15 000,00 грн., які остання отримувала частинами з каси магазину, про що 06 травня 2015 року нею було складено в присутності двох свідків власноручно підписану розписку. Позивач вважає, що між нею та відповідачем було укладено договір позики, умови якого ОСОБА_2 належним чином не виконала, з огляду на те, що відповідно до складеної відповідачем розписки, остання зобов'язалась повернути отримані грошові кошти у строк до 17 травня 2015 року. Всупереч умовам укладеного договору у визначений строк грошові кошти відповідачем повернути не були. Неодноразові усні ти письмові вимоги про повернення грошових коштів з боку позивача, залишились проігнорованими. Позивачем в позовній заяві здійснено розрахунок заборгованості за договором позики з врахуванням 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційного збільшення. Наведене зумовило ФОП ОСОБА_1 звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Провадження у справі було відкрито ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Волошина Є.В. від 01.06.2018 року.
Справа перебувала у провадженні судді Волошина Є.В. призначеного на посаду судді строк на п'ять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 «Про призначення судді» та у якого, станом на 19 жовтня 2018 року закінчилися повноваження судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справа розподілена судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 26 жовтня справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників.
Позивач ФОП ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, натомість спрямувала на адресу суду заяву, відповідно до якої просила здійснити розгляд справи у її відсутність та ухвалити заочне рішення у справі в разі неявки відповідача в судове засідання.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, причини неявки суду не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не надала, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у цивільно-правових відносинах на підставі договору від 10 березня 2015 року, згідно умов якого ОСОБА_2 здійснювала підмінні роботи продавця продовольчих товарів у строк з 10 березня 2015 року по 12 квітня 2015 року включно. Між сторонами у справі було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримала від позивача грошові кошти на загальну суму у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., які отримувала частками у період з 10 березня 2015 року по 16 березня 2015 року, та які зобов'язалась повернути 17 травня 2015 року, що підтверджено відповідною розпискою відповідача ОСОБА_2 від 06 травня 2015 року (а.с.9).
ФОП ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання щодо надання ОСОБА_2 грошових коштів. Відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, свої зобов'язання за договором позики не виконала та до теперішнього часу грошові кошти не повернула, у зв'язку із чим позивачем в позовній заяві було здійснено розрахунок розміру грошового зобов'язання відповідача, відповідно до якого сума боргу становить 15 000,00 грн., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 1346,00 грн. та інфляційна складова у розмірі 5 896,45 грн.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-63цс13, розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась повернути отримані від позивача грошові кошти 17 травня 2015 року, що підтверджено письмовою розпискою відповідача.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 мали місце договірні зобов'язання, які відповідач належним чином не виконала.
Таким чином, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість за договором позики у розмірі 22 947 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 25 коп., які складаються з наступного: 15 000,00 грн. - сума боргу, 1346,00 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 5896,45 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.П. Слюсар