Справа № 806/2344/18 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
05 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у розмірі 21508,86 грн. та компенсації втрати частини доходів,
в травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у розмірі 21508,86 грн.з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (без зміни місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року) за період з 01.01.2016 по день звільнення та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини (12.05.2017);
- в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. Зокрема, обгрунтовуючи відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день звільнення, відповідач, з посиланням статтю 51 Бюджетного Кодексу України, зазначає, що протягом 2016-2018 років за фондом грошового забезпечення військової частини, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення передбачено не було.
Виходячи з приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника відділення бойового управління командного пункту штабу управління військової частини польова пошта НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командувача військ Оперативного командування "Північ" від 13.03.2017 №33 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я). Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 12.05.2017 №117 позивача виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення (а.с.15-16).
Із позовної заяви вбачається, що в квітні 2018 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації, у відповідь на яку отримав довідку від 02.05.2018 №940 з якої вбачається, що індексація позивачу у період з січня 2016 по травень 2017 не нараховувалась та не виплачувалась.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини. Також суд першої інстанції зазначив, що відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Як встановлено судом, позивачу за період з 01.01.2016 по 12.05.2017 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено , що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
В контексті наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.01.2016 по 12.05.2017 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправні дії апелянта.
Щодо посилань апелянта на відсутність протягом 2016 - 2018 років фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов"язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день викючення зі списків особового складу частини (12.05.2017) та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові в частині нарахування індексації у розмірі 21508,86 грн., оскільки нарахування цих сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а тому до компетенції суду не входить визначення конкретних сум індексації.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року слід залишити без змін.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою сплачується судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2018 року визначений у розмірі 1762 грн. Таким чином, розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції становить 1762 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1057,20 грн. (150% х (1762 грн. х 0,4) за подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року - без змін.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1057,20 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року за реквізитами стягувача: Державної судової адміністрації України, місце знаходження (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601); отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ, код класифікації доходів бюджету 22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; МФО: 820019; Р/р: 31215256700001.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.