Справа № 826/19759/15 Головуючий у 1 інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 січня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Позивач - ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не внесення ОСОБА_7 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів №ДФО-02-147169 від 15 липня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_7 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17 червня 2014 року;
- визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо не внесення ОСОБА_7 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів №ДФО-02-147169 від 15 липня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_7 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17 червня 2014 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_7 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів №ДФО-02-147169 від 15 липня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_7 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17 червня 2014 року;
- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_7 за загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро із щомісячною сплатою процентів №ДФО-02-147169 від 15 липня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_7 на підставі договору про відступлення права вимоги від 17 червня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" Луньо Іллю Вікторовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_7 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Актив-Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позов в іншій частині залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Ілля Вікторович звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що вкладником або кредитором ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» позивач не була, а договри, які вкладники неплатоспроможного банку укладають з третіми особами, не впливають на права та обов'язки неплатоспроможного банку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року зупинено провадження у справі № 826/19759/15 за позовом ОСОБА_7 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя - Гром Л.М.).
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, разом з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 р. надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України, як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суду, якому передаються справи Київського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року вказану справу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду (суддя - доповідач Вівдиченко Т.Р. та судді Файдюк В.В., Чаку Є.В.).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - поновлено.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Між ПАТ "КБ "Актив-Банк", як банком, та ОСОБА_8, як клієнтом, 15 липня 2013 року укладено договір строкового вкладу «Актив прибутковий» в Євро із щомісячною сплатою процентів №ДФО-02-147169 (далі - договір), за умовами якого, банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 (валюта - євро) та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком.
15 липня 2013 року на відкритий за договором рахунок ОСОБА_8 перераховано кошти в сумі 27 000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням від 15 липня 2013 року.
Згідно виписки по угоді №ДФО-02-147169 від 15 липня 2013 року, залишок коштів станом на 15 жовтня 2014 року, по депозитному рахунку становить 22 000,00 Євро.
17 червня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткової угоди №1 Договору про відстрочення права вимоги від 17 червня 2014 року, укладеної 5 грудня 2014 року), ОСОБА_7 передано право вимоги до ПАТ «КБ «Актив-Банк» щодо повернення частини вкладу за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро №ДФО-02-147169 у розмірі 12 567, 30 євро.
Листом від 19 червня 2014 року повідомлено ПАТ «КБ «Актив-Банк» про відступлення права вимоги ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7, частину вкладу за договором №ДФО-01-147169 від 15 липня 2013 року.
Разом з тим, Постановою Правління Національного банку України від 02 вересня 2014 року №545 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до категорії неплатоспроможних", ПАТ "КБ "Актив-Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Постановою Правління Національного банку України від 23 грудня 2014 року №838 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Актив-Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 грудня 2014 року №158 "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "Актив-Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 24 грудня 2014 року. Призначено уповноважену особу Фонду строком на один рік із 24 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року, включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 грудня 2014 року №158 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "КБ "Актив-Банк" із 24 грудня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Шевченка Олександра Володимировича.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 вересня 2015 року №179 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» делеговано повноваження ліквідатора банку Леньо Іллі Вікторовича з 01 жовтня 2015 року.
Уповноважена особа Фонду листом від 20 лютого 2015 року №1401/1064 повідомила про блокування рахунку позивача та тимчасове призупинення виплати коштів, а також про не включення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Згідно з повідомленнями уповноваженої особи Фонду від 16 січня 2015 року 115/01 повідомлено, що правочини щодо відчуження та/або часткового відчуження права вимоги за договором/договорами банківського вкладу (депозиту), що вчинені вкладниками Банку, які вже отримали відшкодування від Фонду в межах суми, встановленої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у формі- договорів відступлення права вимоги на частину банківського вкладу (депозиту) та/або дарування частини банківського вкладу (депозиту) тощо, фактично є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України і є такими, що спрямовані на порушення вимог ст. 26 Закону та містять ознаки кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним заволодінням державним майном в особливо великих розмірах, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України.
Також, цим листом інформовано позивача про те, що вимоги третіх осіб, які заявлені до Банку на підставі зазначеного в даному повідомленні правочинів про набуття та/або часткове набуття права вимоги за договором/договорами банківського вкладу (депозиту) вкладників, що вже отримали відшкодування Фонду в межах суми, встановленої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», задовольнятись Банком не будуть.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодувань за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 ч.1 ст.2 наведеного Закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
В силу ч. 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.26 зазначеного Закону, Фонд не відшкодовує кошти:1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В силу вимог ч.ч.1-3, ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Пунктами 4, 5 р.ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 10 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку надає до Фонду разом із супровідним листом уточнену інформацію за структурою інформаційного рядка файла, визначеною у додатку 1 до цього Положення, про рахунки: за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;
3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Згідно п.п.2-3 р.ІІІ наведеного Положення, Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Отже, протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку уповноважена особа Фонду формує та надає до Фонду, серед іншого, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, проте протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду зміни та доповнення до переліків.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно ч.3 ст.38 вказаного Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу ч. 2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткової угоди №1 Договору про відстрочення права вимоги від 17 червня 2014 року, укладеної 5 грудня 2014 року) ОСОБА_7 передано право вимоги до ПАТ «КБ «Актив-Банк» щодо повернення частини вкладу за договором строкового вкладу «Актив прибутковий» в євро №ДФО-02-147169 у розмірі 12 567, 30 євро.
Листом від 19 червня 2014 року повідомлено ПАТ «КБ «Актив-Банк» про відступлення права вимоги ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7, частину вкладу за договором №ДФО-01-147169 від 15 липня 2013 року.
Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що позивачу Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» направлено лист відповідь за вих.. 115/01, в якому вказано, що правочин відносно часткового відступлення права вимоги за депозитним договором є нікчемним в силу закону. Також, позивача було проінформовано про те, що вимоги третіх осіб, які заявлені до Банку на підставі зазначених в даному повідомленні правочинів про набуття та/або часткове набуття права вимоги за договором/договорами банківського вкладу (депозиту) вкладників, що вже отримали відшкодування Фонду в межах суми, встановленої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», задовольнятись Банком не будуть.
Однак, під час апеляційного розгляду справи відповідачами не наведено, а колегією суддів не встановлено підстав для визнання нікчемним договору, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
На думку колегії суддів, відповідно до вищевказаного договору та додаткової угоди до нього, грошові кошти у сумі 12 567,38 євро. прирівнюються до вкладу. Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме: що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником. Крім того, факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів у розмірі 12 567, 30 євро апелянтом не заперечується.
В силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Матеріали справи не містять судових рішень про визнання недійсними договорів, укладених між ОСОБА_8 та ПАТ «КБ «Актив-Банк» (договір вкладу) або між позивачем та ОСОБА_8 про відступлення права вимоги.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Актив-Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність уповноваженої особи Фонду є протиправною, а також про наявність правових підстав для зобов'язання Уповноважену особу подати Фонду гарантування вкладів фізичних додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Решта доводів та заперечень апелянта - висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_7 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В.
Повний текст постанови виготовлено 04.02.2019 року.