ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 лютого 2019 року № 826/19790/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб"
доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг
про представники учасників справи:скасування постанови позивача та відповідача - не прибули,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (далі - позивач або страхова компанія) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг (надалі - відповідач або Нацкомфінпослуг), у якому просить суд скасувати постанову Нацкомфінпослуг від 16.11.2016 № 375/13-15/13/4 про застосування штрафу у розмірі 3 400,00 грн. до позивача за порушення вчинені на ринках фінансових послуг.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що дії відповідача є неправомірними оскільки ним було усунено порушення відповідно до розпорядження від 01.09.2016 № 2088, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування та складено акт у відповідності до умов Договору та Правил страхування товариства.
У запереченні та відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, оскільки він діяв у межах повноважень, визначених законодавством України.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 (суддя Літвінова А.В.) відкрито провадження, закрито підготовче провадження у адміністративній справі № 826/19790/16 та призначено до судового розгляду на 29.05.2017.
29.05.2017 розгляд справи не відбувся у зв'язку з проведенням загальних зборів суддів, розгляд справи перенесено на 01.08.2017.
У судовому засіданні 01.08.2017 судом оголошено перерву до 25.01.2018.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 11.10.2017 № 7479 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 23.01.2018.
У судовому засіданні 23.01.2018 судом зобов'язано позивача надати висновок, довідку та клопотання про заміну позивача протягом 5 робочих днів до суду та оголошено перерву до 19.02.2018.
У судовому засіданні 19.02.2018 оголошено перерву до 22.03.2018.
Також, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2018 замінено позивача Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб".
22.03.2018 зважаючи на неявку представників сторін, судове засідання не здійснювалося, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
22.10.2014 між ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3.), Страхувальником, та ПрАТ "СК "Рітейл Страхування" (правонаступником якого є позивач), Страховиком, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом. Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування вигодо набувачу за шкоду, пов'язану з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого ТЗ, а страхувальник зобов'язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору. Страхова сума становить 465000,00 грн.
22.04.2015 між позивачем та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до договору №2291.01.14 добровільного страхування наземного транспорту від 22.10.2014 року, відповідно до якої збільшено страхову суму до 650000,00 грн. Всі інші пункти договору залишені без змін.
06.07.2015 до страхової компанії ОСОБА_3 подано письмову заяву про настання страхового випадку, згідно з якою із застрахованим автомобілем сталася подія, що має ознаки страхового випадку, а саме викрадення.
04.01.2016 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування згідно з договором №2291.01.14 за транспортним засобом.
05.01.2016 страховою компанією подію, що мала місце 06.07.2015, визнано страховою та прийнято рішення про проведення виплати страхового відшкодування в сумі 147754,19 грн.
На підставі Направлення на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування" від 23.08.2016 № 52/13/6-09 членами інспекційної групи Нацкомфінпослуг проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) позивача з питань дотримання вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 31.08.2016 № 67/13/6-09.
На підставі вказаного акту відповідачем винесено Розпорядження від 01.09.2016 № 2088 "Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування" (далі - Розпорядженні № 2088), згідно якого позивача зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 22.09.2016.
Суть виявленого відповідачем порушення полягала у розрахунку страхового відшкодування на дату настання страхового випадку,замість передбаченого п. 14.2.7 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) порядку розрахунку, а саме: в будь-якому випадку страхове відшкодування виплачується при втраті транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння - в розмірі ринкової вартості транспортного засобу на дату укладання договору.
На виконання вимог вказаного вище Розпорядження № 2088 позивачем направлено відповідачу листи від 20.09.2016 № 243/2016, 27.09.2016 № 257/2016 та 12.10.2016 № 262/2016 з відповідними документами.
Проте, Нацкомфінпослуг 16.11.2016 винесено Акт про невиконання Розпорядження про застосування впливу до позивача, на підставі якого винесено Постанову № 375/13-15/13/4 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, відповідно до якої до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 400,00 грн.
29.11.2016 позивачем на адресу відповідача направлено лист з поясненнями № 323/2016 та додатками до листа, в якому зазначено, що позивачем виплачено суму страхового відшкодування з врахуванням ринкової вартості транспортного засобу на дату укладення договору страхування, а тому страховою компанією виконано вимоги викладені у Розпорядженні № 2088 відповідача.
Однак Нацкомфінпослуг оскаржувану постанову не скасував, у зв'язку з чим, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III, Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319.
Отже, правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон або Закон № 2664-III).
Крім того, Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319 затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, яке визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування заходів впливу (в подальшому - Положення).
Частиною першою статті 27 Закону № 2664-III передбачено, що одним із основних завдань національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є, зокрема, захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.
Вимогами статті 39 Закону № 2664-III передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Частиною першою статті 40 Закону № 2664-III визначено перелік заходів впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно приписів вказаної норми Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу:
1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;
2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;
4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;
6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;
8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;
9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.
Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення комісія може застосовувати такі заходи впливу:
1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;
2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;
6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;
8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;
9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.
Пунктом 2.2 Положення передбачено, що рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.
Вказана норма узгоджується з приписами пункту 12 частини першої статті 28 Закону № 2664-III яким визначено, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 2664-III за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення Уповноваженого органу про усунення порушення щодо надання фінансових послуг уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, штраф є одним із заходів впливу, який в обов'язковому порядку застосовує уповноважений орган у разі ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження правопорушником.
Як встановлено судом, відповідачем винесено оскаржувану Постанову у зв'язку з невиконанням Розпорядження Нацфкомфінпослуг № 2088 від 01.09.2016, якою зобов'язано страхову компанію усунути порушення, а саме розмір збитку при розрахунку суми страхового відшкодування розраховано не у відповідності до Правил добровільного страхового відшкодування наземного транспорту (крім залізничного).
Так, розрахунок розміру збитку проводився позивачем згідно п. 10.7 Договору страхування, яким визначено, що у разі настання випадку за ризиком "Викрадення" розмір збитку при втраті визначається за формулою:
Зб = Рв, але не більше Сс.
Однак, як встановлено відповідачем під час здійснення перевірки, у Договорі відсутнє визначення показника Рв, зокрема, що стосується розрахунку розміру збитків, тому у відповідності до п. 19.5 Договору (яким визначено, що у всьому, що не врегульовано цим Договором, сторони керуються Правилами страхування), позивач повинен був керуватися п. 14.2.7 Правил страхування, згідно до якого в будь-якому випадку страхове відшкодування виплачується при втраті ТЗ внаслідок НЗ - в розмірі ринкової вартості ТЗ на дату укладання Договору.
Згідно з п. 4.3.1.6. Договору, "НЗ" - незаконне заволодіння ТЗ, внаслідок крадіжки, грабежу, розбою.
Разом з тим, позивач у своєму листі від 29.11.2016 вказує, що вимоги Розпорядження № 2088 виконанні, оскільки сума страхового відшкодування виплачена у повному обсязі.
Відповідно до п. 10.2.3 визначення розміру збитку (Зб) здійснюється на підставі експертного (автотоварозначого) дослідження, або калькуляції, що складена Страховиком.
Висновком № 865 судової автотоварознавчої експертизи, складеної експертом Диким В.П. 27.09.2016, зазначено, що ринкова вартість застрахованого автомобіля станом на 22.10.2014 могла становити 177 664,05 грн.
Згідно з п. 10.7 Договору у разі настання випадку за ризиком "Викрадення" розмір збитку при втраті визначається за формулою:
Зб = Рв, але не більше Сс.
Оскільки у Договорі відсутнє визначення показника Рв, то відповідно до п. 19.5 Договору при визначенні розрахунку розміру збитків у даному випадку мало здійснюватися згідно п. 14.2.7 Правил страхування, відповідно до якого в будь-якому випадку страхове відшкодування виплачується при втраті ТЗ внаслідок НЗ - в розмірі ринкової вартості ТЗ на дату укладання Договору.
Враховуючи зауваження відповідача, страховою компанією на адресу Нацкомфінпослуг 29.11.2016 було направлено лист з поясненнями та Висновком № 865 судової автотоварознавчої експертизи від 27.09.2016, копією страхового акту № 00921.1501.02к від 27.09.2016 та копією розрахунку страхового відшкодування до страхового акту.
У розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 00921.1501.02к від 27.09.2016 визначено, що загальна сума страхового відшкодування становить 145 164,05 грн. (177 664,05 грн.(ринкова вартість транспортного засобу на дату укладання договору страхування) ? 32 500,00 грн. (франшиза) = 145 164,05 грн.).
05.01.2016 страхове відшкодування у сумі 147 754,19 грн. було перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_3, відповідно до п. 10.7. Договору та заяви на виплату.
Також позивачем було надано до відповідача Пояснення від 26.12.2017, в якому страхова компанія просить скасувати Постанову відповідача від 16.11.2016 № 375/13-15/13/4, оскільки викрадений транспортний засіб знайдено.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.
Суд, враховуючи викладене вище, дійшов висновку, що позивачем виконано вимоги викладені відповідачем у Розпорядженні № 2088, а тому у Нацкомфінпослуг були всі підстави для скасування Постанови від 16.11.2016 № 375/13-15/13/4.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, в даному випадку Нацкомфінпослуг не доведено правомірності своїх дій відповідно до норм чинного законодавства.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" задовольнити.
2. Скасувати постанову Нацкомфінпослуг від 16.11.2016 № 375/13-15/13/4 про застосування штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 39, код ЄДРПОУ - 30930046) судові витрати по сплаті судового збору 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, код ЄДРПОУ - 38062828).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко