04 лютого 2019 року м. Дніпросправа № П/811/1033/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу адвоката Кушнірова Олександра Миколайовича, який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 р. (суддя Хилько Л.І.) в справі № П/811/1033/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000351303 від 11.05.2017 р. з єдиного внеску в сумі 96400,50 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000521303 від 11.05.2017 р. в розмірі 9640,05 грн.; податкового повідомлення-рішення від 11.05.2017 р. № 000156130 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 7507,49 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1876,87 грн.; податкового повідомлення-рішення від 11.05.2017 р. № 000157303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходу фізичних осіб в сумі 89593,14 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 22398,29 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків обставинам справи, неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує про ненадання належної оцінки доказам, наданим позивачем, а висновок про не віднесення до операційної діяльності позивача витрат з придбання легкового автомобілю через те, що основним видом діяльності є діяльність автомобільного вантажного транспорту, вважає необґрунтованим.
Учасники справи до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у зв'язку з чим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Представником позивача подано до суду заява про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції. В обґрунтування заяви зазначив, що представник позивача 04.02.2019 р. приймає участь в кримінальних провадженнях, які розглядаються в районних судах Кіровоградської області, у зв'язку з чим просив визнати причину його неявки до судового засідання поважною. Представником позивача до клопотання додані відомості (не зазначено джерело інформації) про призначення до розгляду Кіровоградським районним судом Кіровоградської області 04.02.2019 р. об 11-30 справи № 390/1524/18, що розглядається в порядку кримінального судочинства, а також про призначення до розгляду Ленінським районним судом м. Кіровограда 04.02.2019 р. о 16-30 справи № 405/6704/15-к, в якій бере участь захисник Кушніров О.М. При цьому представником позивача не надано належних доказів (копій ордеру, ухвал суду при призначення справ до судового розгляду саме на 04.02.2019 р., тощо) зайнятості 04.02.2019 р. в інших судових засіданнях.
При вирішенні заявленого представником позивача клопотання суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 313 КАС України, яка регулює питання наслідків неявки в судове засідання учасників справи, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Суд зазначає, що за клопотанням представника позивача через неможливість прибуття до судового засідання 28.01.2019 р. відкладено розгляд справи. При цьому в клопотанні представником позивача не зазначено бажані дати судового розгляду справи.
Зважаючи на те, що судом відкладався розгляд справи 28.01.2019 р. за клопотанням саме представника позивача, а надані суду відомості не є належними доказами щодо участі позивача в інших судових засіданнях 04.02.2019 р., судом визнано неявку представника позивача до судового засідання такою, що відбулась з неповажних причин.
Оскільки явка позивача або його представника не визнавалась обов'язковою, а неявка представника позивача саме до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Також суд зауважує, що є безпідставними доводи представника позивача про намір надати додаткові пояснення та документи в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Так, за приписами частин 1, 3-5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Представник позивача в апеляційній скарзі не зазначив про бажання надати додаткові докази, які не досліджувались судом першої інстанції. В заяві про відкладення розгляду справи представником позивача також не вказано, які докази сторона бажає надати, а також підстави, за якими такі докази не надавались суду першої інстанції.
Крім того, бажання представника позивача надати додаткові обґрунтування апеляційної скарги не узгоджується з приписами частини 1 статті 303 КАС України, відповідно до якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень, оскільки строк подання апеляційної скарги сплинув, відповідно, апелянт позбавлений можливості доповнити апеляційну скаргу.
Клопотання представника позивача про продовження строку апеляційного розгляду справи та розгляд справи в режимі відеоконференції розглянуте судом ухвалою від 28.01.2019 р., якою відмовлено у задоволенні цих вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої 14.04.2017 року складено акт №46/11-23-13-02/НОМЕР_2. В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пп. 177.4.1 п. 177.4, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині завищення отриманого доходу за 2015 рік та 2016 рік завищення витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 2015 рік та 2016 рік, що призвело до збільшення чистого оподатковуваного доходу та визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності - донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 та 2016 роки в сумі 89593,14 грн.; пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інших перехідні положення" Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3 107, 40 грн. в тому числі за 2015 рік на 1231,65 грн. та за 2016 рік на суму 1875,75 грн.; ч. 1 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині своєчасно не нарахованого (донараховано у лютому 2015 року) єдиного внеску з найманих працівників на загальну суму 3105,46 грн.; п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині невідображення в податковому розрахунку за формою 1-ДФ виплату доходів фізичним особам підприємцям І-ІІ кварталі 2015 року та ІІІ-VІІ кварталі 2016 року та невідображення дати звільнення найманого працівника; пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інших перехідні положення" Податкового кодексу України, що призвело до донарахування військового збору за 2015 рік та 2016 рік в сумі 7507,49 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині визначення сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності, - перевіркою донараховано ЄСВ в сумі 96400,50 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 5257,13 грн. та за 2016 рік в сумі 91143,36 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 року №0001571303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 111 991,43 грн., в тому числі 89593,14 грн. за основним платежем, та 22398,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 року №0001561303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір у розмірі 9 384,36 грн., в тому числі 7507,49 грн. за основним платежем та 1876,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- рішення № 0000521303 від 11.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9 640,05 грн. (а.с.29);
- вимогу № Ф-0000351303 від 11.05.2017 року про сплату боргу (недоїмки), якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 96 400,50 грн. (а.с.28).
З акту перевірки судом встановлено, що перевіркою обраховано дохід згідно з банківськими виписками та встановлено, що загальна сума коштів, що надійшла на розрахунковий рахунок за надані транспортні послуги за 2015 рік, становить 4802632,85 грн. (без податку на додану вартість), за 2016 рік - 7959010,25 грн. (без податку на додану вартість).
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, встановлено завищення задекларованих витрат на загальну суму 3357628,46 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 1206072,92 грн., за 2016 рік на суму 2151555,54 грн.
Судом першої інстанції зазначено, що сума задекларованих позивачем витрат становить: у 2015 році - 5978299,39 грн. та у 2016 році - 9613489,78 грн.
Перевіркою встановлено, що сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, у 2015 році становить 4772226,47 грн. та у 2016 році - 7461934,24 грн., тому документально непідтвердженими залишаються витрати в розмірі 1206072,92 грн. за 2015 рік та 2151555,54 грн. за 2016 рік.
Суд першої інстанції, зважаючи на те, що витрати за договором купівлі - продажу транспортного засобу №010026/3076 від 28.02.2017 року, укладеним позивачем з ТЗОВ "Інсайдер 15" , за умовами якого позивачем придбано транспортний засіб Volvo, модель FH13.460, 2012 року виготовлення, кузов НОМЕР_3, здійснені позивачем у 2017 році, дійшов висновку, що такі витрати позивач не міг включити до витрат операційної діяльності у 2016 році.
Крім того, оскільки основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, суд першої інстанції дійшов висновку, що придбання позивачем легкового автомобіля Volkswagen, модель 163427PL, кузов НОМЕР_4, не відноситься до його операційної діяльності, а кошти на його придбання не можуть бути віднесені до валових витрат.
Оскільки інших доказів на підтвердження витрат у 2015 та 2016 роках позивачем надано не було, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем завищено витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, на загальну суму 3357628,46 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 1206072,92 грн. та за 2016 рік на суму 2151555,54 грн., що й стало підставою для висновку про правомірність спірних рішень.
Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова перевірка фізичної особи-підприємства ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 14.04.2017 р. № 46/11-23-13-02/НОМЕР_2.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 177.2, пп. 177.4.1 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в частині завищення отриманого доходу за 2015 рік та 2016 рік, завищення витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 2015 рік та 2016 рік, що призвело до збільшення чистого оподатковуваного доходу та визначеної суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки в сумі 89593,14 грн.; пп. 1.1 п. 16№ підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано військовий збір за 2015-2016 роки в розмірі 7507,49 грн.; п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині визначення сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим донараховано ЄСВ в сумі 96400,50 грн., в тому числі за 2015 р.- 5257,13 грн., за 2016 р. - 91143,36 грн.
За наслідками перевірки ГУ ДФС 11.05.2017 р. прийняті наступні рішення:
1. податкове повідомлення-рішення № 0001571303 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 111991,43 грн., в тому числі за основним платежем - 89593,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22398,29 грн.;
2. податкове повідомлення-рішення № 0001561303 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з військового збору в загальному розмірі 9384,36 грн., в тому числі за основним платежем - 7507,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1876,87 грн.;
3. рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000521303 в розмірі 9640,05 грн.
4. вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000351303 на суму 96400,50 грн.
Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішення № 0001571303 є висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, на загальну суму 3357628,46 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 1206072,92 грн., за 2016 рік на суму 2151555,54 грн.
Податковою перевіркою позивача встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в спірному періоді не вівся облік витрат.
Контролюючим органом витрати обраховані згідно з наданими до перевірки документами: видатковими накладними на придбання товарів, актами виконаних робіт про надання послуг та обслуговування автомобілів, банківських виписок, чеків та інших розрахункових документів, податкових накладних на придбання товарів, робіт, послуг без урахування податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів
Сума задекларованих позивачем витрат у 2015 році становить 5978299,39 грн., у 2016 році - 9613489,78 грн. При цьому сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, у 2015 році становить 4772226,47 грн., у 2016 році - 7461934,24 грн.
Спірним є питання неврахування контролюючим органом у складі витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, витрат з придбання автомобілів Volkswagen Jetta Premium Life 1.6 TDI (372447,92 грн., без податку на додану вартість) та Volvo FH 13.460 (208333,33 грн. без податку на додану вартість).
Судом встановлено, що легковий автомобіль Volkswagen Jetta Premium Life 1.6 TDI, кузов НОМЕР_4, придбано ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 00117-Н2448505, укладеним 19.07.2016 р. з юридичною особою Порт-Олві, за 520500 грн., в тому числі податок на додану вартість - 86750 грн.
Вантажний автомобіль марки Volvo FH 13.460, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_3, придбано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 020026/3076, укладеним з ТЗОВ «Інсайдер15» 28.02.2017 р. (а.с. 91-92). Документи, якими позивач підтверджує придбання автомобілю, (акт приймання-передачі, рахунок-фактура, видаткова накладна), складені у лютому 2017 р. (а.с. 92 зв.-94).
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копію договору купівлі-продажу № 020026/3076, укладеним з ТЗОВ «Інсайдер15» 21.12.2016 р. (а.с. 219), рахунок-фактура від 21.12.2016 р. (а.с. 221), за якими позивачем придбавався той самий автомобіль.
Інших доказів на підтвердження витрат, які враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у 2015-2016 роках, позивачем не надано як до перевірки, так й на вимогу суду першої інстанції.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу).
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визнано перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, до якого належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2);
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).
Виходячи зі змісту приведених норм права, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, які пов'язані саме з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Витрати на придбання вантажного автомобілю марки Volvo FH 13.460, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_3, здійснені позивачем у 2017 році, відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції, що такі витрати позивач не міг включити до витрат операційної діяльності за 2016 р.
Стосовно віднесення до складу витрат вартості автомобілю марки Volkswagen Letta Premium Life 1.6 TDI, суд вказує на таке.
Основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Автомобіль марки Volkswagen Jetta Premium Life 1.6 TDI є легковим седаном.
Крім того, за змістом договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, автомобіль придбано позивачем як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, на відміну від договору на придбання вантажного автомобілю марки Volvo FH 13.460.
Таким чином, оскільки витрати з придбання легкового автомобілю марки Volkswagen Jetta Premium Life 1.6 TD не пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, контролюючим органом обґрунтовано не враховані ці витрати у складі витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
Як зазначено вище, інших доказів на підтвердження витрат, які враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у 2015-2016 роках, позивачем не надано як до податкової перевірки, так й на вимогу суду першої інстанції, у зв'язку з чим суд погоджує висновок суду першої інстанції про завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відповідно, є обґрунтованим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням № 0001571303.
Стосовно порушення позивачем пп. 1.1 п. 16№ підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України суд зазначає наступне.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Пунктами 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Позивач є платником військового збору. Об'єктом оподаткування збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Необґрунтованість формування у 2015-2016 роках позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, вказує на заниження позивачем загального річного оподатковуваного доходу, відповідно, на правомірність збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2017 р. № 0001561303 суми грошового зобов'язання з військового збору в загальному розмірі 9384,36 грн., в тому числі за основним платежем - 7507,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1876,87 грн.
Стосовно позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, суд вказує на наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
З урахуванням встановлення необґрунтованості формування у 2015-2016 роках позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відповідно, заниження позивачем загального річного оподатковуваного доходу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, що обумовило правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції доказів позивача про правомірність витрат з придбання автомобілю марки Volvo є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції надана правова оцінка доводам та доказам позивача, при цьому обґрунтовано зазначено про неможливість врахування витрат, понесених у 2017 р., у складі витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу у 2016 році.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кушнірова Олександра Миколайовича, який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 р. в справі № П/811/1033/17 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 р. в справі № П/811/1033/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішень залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04.02.2019 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 04.02.2019 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко