П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/5906/17
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ХХІ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
15.11.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ХХІ" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2017 № 0040041404, № 0040051404, № 0040061404, № 0040071404, якими позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по наданню послуг та поставці товарів від ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ», ТОВ «ЛАРІ-ЛЕЙК», ТОВ «ЛІДЕР СІГМА ТРЕЙД», ТОВ «МЕТАЛ СТІЛ КОНСТРАКШН», ТОВ «АРТЕСЕЛІТ-ІНВЕСТ», ТОВ «ТРАЙПЛ-БАРЕФ», ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «ЮРТАН», ТОВ «МОСТОЛ», ТОВ «НОВІТНІ КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «СІЛМАШ» є необґрунтованими, оскільки позивач отримав товар та послуги, використав їх у своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними документами.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що в ході проведення перевірки встановлена недостатність трудових ресурсів у контрагентів позивача для здійснення господарських операцій, порушення ними податкової дисципліни, незнаходження за податковою адресою, внаслідок чого податковий орган обґрунтовано прийшов до висновку про непідтвердження реальності операцій позивача із зазначеними контрагентами. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ», ТОВ «ЛАРІ-ЛЕЙК», ТОВ «ЛІДЕР СІГМА ТРЕЙД», ТОВ «МЕТАЛ СТІЛ КОНСТРАКШН», ТОВ «АРТЕСЕЛІТ-ІНВЕСТ», ТОВ «ТРАЙПЛ-БАРЕФ», ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «ЮРТАН», ТОВ «МОСТОЛ», ТОВ «НОВІТНІ КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «СІЛМАШ».
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Проект Інвест ХХІ" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої 20.10.2017 складений акт № 000596/15-32-14-04/32521649, встановлені порушення:
- п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.5, п.7, п.14, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 721 046 грн.,
- п.44.1 ст.44, пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 4 124 297 грн. та завищено суму від'ємного значення за грудень 2016 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 12 993 грн.
- п.201.10 ст.201 ПК України через порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 16 068,67 грн. (т.14 а.с.74-144).
До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій по поставці позивачу товарів та послуг із зазначеними контрагентами.
На підставі акту перевірки 03.11.2017 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № 0040041404 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 581 569 в т.ч. за основним платежем на суму 3 721 046 грн. та штрафними санкціями 1 860 523 грн.,
- № 0040051404 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 186 446 грн., в т.ч. за основним платежем на 4 124 297 грн. та штрафними санкціями - 2 062 149 грн.,
- № 0040061404 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ за грудень 2016 року на суму 12 993 грн.,
- № 0040071404 про визначення штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму 1 606,87 грн.
Предметом оскарження даної справи є податкові повідомлення рішення №№ 0040041404, 040051404, 0040061404.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем обставин нереальності господарських правовідносин позивача із контрагентами-постачальниками. Крім того, суд зауважив, що порушення податкової дисципліни, вчиненої контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Порядок формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся, врегульований ст.198 ПК України, відповідно до п.198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пункт 44.1 ст.44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З акту перевірки вбачається, що позивач протягом 2016 року та 1 півріччя 2017 року мав взаємовідносини на підставі укладених договорів:
- з ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ», ТОВ «НОВІТНІ КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «ЛАРІ-ЛЕЙК», ТОВ «ЛІДЕР СІГМА ТРЕЙД», ТОВ «МЕТАЛ СТІЛ КОНСТРАКШН», ТОВ «АРТЕСЕЛІТ-ІНВЕСТ», ТОВ «ТРАЙПЛ-БАРЕФ», відповідно до яких отримував послуги складської, транспортної логістики та юридичні послуги, які включають збір та підготовку тендерної документації, розроблення та узгодження із замовником ергономіки маршруту перевезення, пошук перевізника, організацію нагляду за забезпеченням відправлення, перевезення та одержання вантажу, контроль приймання та розвантаження товарів, розробку схеми планування складу та внутрішньо складського транспортування та зберігання товарів на відвантаження, перевірку функціонування складського обладнання та приладів тощо,
- з ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «ЮРТАН», ТОВ «МОСТОЛ», ТОВ «СІЛМАШ», відповідно до яких отримав продовольчі товари (яблука, сливу, квашену капусту).
На підтвердження виконання умов договорів позивачем, як до перевірки, так і суду першої інстанції надані видаткові, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки, що підтверджують факт повної оплати поставки товару (додаток 16 до акту перевірки).
ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних та інших первинних документів, виписаних зазначеними контрагентами, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.
Підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій із зазначеними контрагентами стала податкова інформація про реалізація товарів та послуг, відмінної від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, недостатність у контрагентів-постачальників трудових ресурсів, відсутність інформації про зберігання товарів (наявності складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа), відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів, відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінанси-господарської діяльності підприємства (стор.8-18 акту перевірки).
Судова колегія вважає недоречним посилання податкового органу на невідповідність номенклатури попередньо придбаних товарів ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ», ТОВ «НОВІТНІ КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «ЛАРІ-ЛЕЙК», ТОВ «ЛІДЕР СІГМА ТРЕЙД», ТОВ «МЕТАЛ СТІЛ КОНСТРАКШН», ТОВ «АРТЕСЕЛІТ-ІНВЕСТ», ТОВ «ТРАЙПЛ-БАРЕФ» послугам, яки надавались ними позивачу, а саме послугам складської, транспортної логістики та юридичним послугам, оскільки вони не можуть бути співставлені та надавались контрагентами-постачальниками, як першими виконавцями послуг.
ДПІ не надана належна оцінка зазначеним обставинам, рівно як і те, що надання послуг транспортної та складської логістики, надання юридичних послуг не вимагає від підприємств наявності власних або орендованих фондів, складських приміщень та транспортних засобів.
Щодо доводів про недостатність трудових ресурсів, судова колегія вважає їх непідтвердженими, оскільки відповідно до використаної відповідачем податкової інформації зазначені контрагенти-постачальники на період здійснення господарської операції з позивачем мали штатну чисельність працюючих від 3 до 9 осіб.
Погоджуючись з доводами суду першої інстанції про підтвердження реальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, судова колегія враховує, що за даними ЄДРПОУ серед видів їх діяльності є транспортне оброблення вантажів (КВЕД 52.24), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29), діяльність у сфері права (КВЕД 69.10), консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22), діяльність у сфері інжинірингу, надання послуг технічного консультування в цій сфері (КВЕД 71.12), дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки (КВЕД 73.20), що надає їм права на проведення такої діяльності.
Підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій позивача із ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «ЮРТАН», ТОВ «МОСТОЛ», ТОВ «СІЛМАШ» стала наявність у відповідача податкової інформації про кримінальне провадження, порушене у 2016 році за фактом створення фіктивних підприємств, в т.ч. ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «ЮРТАН» (стор.13-15 акту перевірки), а також дані про відсутність у вказаних контрагентів трудових ресурсів та умов для ведення господарської діяльності.
За даними ЄДРПОУ серед видів діяльності ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «МОСТОЛ», ТОВ «СІЛМАШ» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19) та неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), яка передбачає посередницьку діяльність у такій торгівлі.
Посередництво у торгівлі не потребує наявності у контрагентів-постачальників спеціального штату, основних засобів та виробничих потужностей. Тому доводи податкового органу, що відсутність у контрагентів-постачальників товару умов для ведення господарської діяльності, в т.ч. відсутність трудових ресурсів, впливає на спроможність контрагента позивача виконати умови договору поставки, судова колегія вважає непідтвердженими.
Крім того, податковим органом не надана оцінка наявності у ТОВ "Мостол" на час проведення господарської операції з позивачем трудових ресурсів у кількості 14 осіб (згідно податкової інформації), наявності по вказаній господарській операції ТТН на поставку позивачу від зазначеного контрагента товару, а також наявності у позивача протоколів випробування (досліджень) харчових продуктів на поставлений товар від ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «ЮРТАН», ТОВ «МОСТОЛ», ТОВ «СІЛМАШ».
Не врахована відповідачем і відсутність кримінального переслідування посадових осіб контрагентів-постачальників позивача.
Обґрунтовуючи необхідність отримання юридичних послуг, послуг складської та транспортної логістики, а також отримання товару, позивач зазначає, що є переможцем тендеру на замовлення Департаменту охорони здоров'я та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради на поставку комунальним освітнім та медичним установам м.Одеси у періоді, що перевірявся, товарів харчової промисловості.
На підтвердження цього позивачем до суду першої інстанції надані копії первинних документів щодо подальшого постачання товару комунальній установі «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Суворовського району м. Одеси», Комунальній установі «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси», відділам освіти Суворовської, Приморської та Київської РДА Одеської міської ради, комунальній установі "Міська клінічна інфекційна лікарня", комунальній установі "Міська дитяча лікарня імені Б.Я.Резника".
Відповідачем не надана оцінка вказаним обставинам при проведені перевірки.
Разом з цим, судова колегія враховує, що до планової перевірки позивачем надані усі документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності у періоді, що перевірявся (див. додаток № 4 до акту перевірки), а тому складання висновків перевірки лише на підставі податкової інформації, на думку судової колегії, є необ'єктивною оцінкою відповідача діяльності ТОВ "Проект Інвест ХХІ".
Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаєморозрахунках ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ», ТОВ «НОВІТНІ КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «ЛАРІ-ЛЕЙК», ТОВ «ЛІДЕР СІГМА ТРЕЙД», ТОВ «МЕТАЛ СТІЛ КОНСТРАКШН», ТОВ «АРТЕСЕЛІТ-ІНВЕСТ», ТОВ «ТРАЙПЛ-БАРЕФ», ТОВ «БАЗІС ТОРГ», ТОВ «ЮРТАН», ТОВ «МОСТОЛ», ТОВ «СІЛМАШ» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 року відповідачу, як апелянту, відстрочено сплату судового збору у розмірі 265 072, 68 грн., судова колегія, відповідно до ч.2 ст.133 КАС України, при ухваленні судового рішення по суті стягує з відповідача на користь Державного бюджету зазначені грошові кошти.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 265 072,68 (двісті шістдесят п'ять тисяч сімдесят дві) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 05 лютого 2019 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко