05 лютого 2019 року Справа № 915/400/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши клопотання № б/н від 04.02.2019 Товариства з додатковою відповідальністю “ПМК-107 “ВОДБУД” про заміну заходу забезпечення позову іншим у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1, 54003;
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “ПМК-107 “ВОДБУД”,
вул. Янтарна, 318/8, м. Миколаїв, 54050;
про: стягнення грошових коштів у сумі 617896 грн. - основного боргу за договором оренди техніки від 22.01.2016 № 1/01/16
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пред'явлено позов до товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) “ПМК-107 “ВОДБУД” про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 617896 грн. - основного боргу.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем у період лютий 2017 року - квітень 2018 року зобов'язань за укладеним між ними договором оренди техніки від 22.01.2016 № 1/01/16, а саме, зобов'язань щодо сплати орендних платежів, у сумі 617 896,00 грн.
Підприємець ОСОБА_1 також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.05.2018 (суддя Коваль Ю.М.) задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходу забезпечення позову, а саме, накладено арешт на нерухоме майно товариства з додатковою відповідальністю “ПМК-107 “ВОДБУД”: нежитловий об'єкт - промислову базу, за реєстраційним номером 485473048101, розташовану за адресою: вул. Янтарна, 318/8, м. Миколаїв, що складається з: літери: Б - майстерня (загальна площа 1423,3 кв.м.); В - гараж (загальна площа 121 кв.м.); Г - мала механізація (загальна площа 169,8 кв.м.); П - киснева; Р - трансформаторна; С - щитова, № 32 - хвіртка; № 33 - ворота; № 34 - огорожа; № 1 - замощення (далі - промислова база).
04.02.2019 від відповідача, ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання, в якому товариство просить суд замінити захід забезпечення позову, вжитий ухвалою суду від 07.05.2018, у вигляді накладення арешту на указану вище промислову базу ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” на інший - заборонити ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” вчиняти будь-які дії щодо відчуження цього майна.
Клопотання мотивоване тим, що громадянин ОСОБА_2, якому державним виконавцем у ході виконання ухвали суду від 07.05.2018 у даній справі передано на відповідальне зберігання промислову базу ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, не допускає на територію цієї бази представників товариства, не дивлячись на те, що за адресою вул. Янтарна, 318/8, м. Миколаїв зареєстроване місцезнаходження відповідача.
Крім того, відповідач зазначає, що директор ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” ОСОБА_3 не вчиняв і не має намірів вчиняти дії щодо відчуження майна, належного відповідачу, а тому запропонований відповідачем захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майна є достатнім; що державним виконавцем незаконно прийнято рішення про передачу описаного майна відповідача на відповідальне зберігання ОСОБА_2; що арешт промислової бази з передачею її на зберігання третій особі є неспівмірним з позовними вимогами в даній справі.
Ухвалою від 04.02.2019 зазначене клопотання призначене до розгляду в судовому засіданні.
05.02.2019 від позивача надійшли заперечення, в яких позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, посилаючись на наступне:
1) надання відповідачу можливості користуватися нерухомим майном, на яке накладено арешт, ніяким чином не вплине на його можливість повернути борг, стягнення якого є предметом спору в даній справі; натомість, у такому випадку існує вірогідність вчинення директором ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” ОСОБА_3 дій щодо використання майна товариства для задоволення власних потреб. Про таке, на думку позивача, свідчать дії ОСОБА_3 зі створення юридичних осіб ТОВ “ТРАНС-МОНОЛІТ” та ТОВ “ПМК-107 “МИКОЛАЇВВОДБУД” з такими ж видами економічної діяльності, як і у відповідача; виведення майна та коштів відповідача на підконтрольні ОСОБА_3 юридичні особи; переведення на ці організації більшості працівників відповідача, а також господарських угод та грошових потоків;
2) арешт на майно відповідача накладений на підставі постанови державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника; при цьому відповідні дії державного виконавця та постанова на даний час не визнані незаконними в порядку, визначеному законодавством, а тому посилання на їх незаконність є неприпустимим.
Позивач, крім того, зазначає про невідповідність дійсності тверджень відповідача про відсутність намірів відчуження промислової бази - так як судом при розгляді заяви про забезпечення позову встановлено факт виставлення керівником відповідача на продаж промислової бази.
Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду заяви, представники в засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали клопотання та господарської справи № 915/400/18, суд приходить до такого.
1. При винесенні ухвали від 07.05.2018, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, судом встановлено, що реєстрацію відповідача, як платника ПДВ, анульовано 31.03.2018; промислова база є єдиним майном, належним відповідачу на праві приватної власності і, згідно роздруківки з веб-сайту www.olx.ua, цю промислову базу керівником ТОВ “ПМК-107 “ВОДБУД” виставлено на продаж.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову в даній справі судом вже встановлено наявність наміру реалізації відповідачем промислової бази, що відображено в ухвалі від 07.05.2018.
Викладеним спростовуються твердження ТОВ “ПМК-107 “ВОДБУД” про те, що директор товариства не вчиняв дій щодо відчуження майна, належного відповідачу; крім того, таким зумовлене критичне ставлення суду до тверджень про відсутність у відповідача намірів відчуження майна у майбутньому.
2. Твердження заявника про незаконність рішення державного виконавця про передачу описаного майна відповідача на відповідальне зберігання ОСОБА_2 судом відхиляються, з огляду на таке.
Законодавством визначений порядок оскарження дій державного виконавця, зокрема, встановлено, що сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права, мають право звернутися до суду із скаргою, за результатами розгляду якої суд постановляє ухвалу; в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст. 339, ч.ч. 1-2 ст. 343 ГПК України) .
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 закону України “Про виконавче провадження”).
Отже, так як указані вище дії державного виконавця та постанова, у відповідності до якої арештовано промислову базу товариства, на даний час не визнані незаконними у встановленому законодавством порядку, посилання на їх незаконність є неприпустимим.
3. Твердження відповідача про недопуск громадянином ОСОБА_2, якому державним виконавцем передано на відповідальне зберігання промислову базу ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, на територію цієї бази представників відповідача відхиляються судом, - як такі, що не підтверджені відповідними (належними, допустимими, достовірними та достатніми) доказами, у порядку ст.ст. 76-79 ГПК України.
4. Щодо тверджень ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” про неспівмірність заходу забезпечення позову у вигляді арешту промислової бази та передачі її на зберігання третій особі з позовними вимогами в даній справі, суд приходить до такого.
При винесенні ухвали від 07.05.2018 суд виходив з того, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на промислову базу може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача - так як задоволення вимог підприємця ОСОБА_1 можливе за рахунок майна ТОВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, яке відповідач в особі керівника та іншого співзасновника ОСОБА_3 мав намір реалізувати.
Позивач у запереченнях на клопотання ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” ставить під сумнів намір товариства використовувати промислову базу та можливість внаслідок такого використання повернути борг, стягнення якого є предметом спору в даній справі - так як існує вірогідність вчинення директором ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” ОСОБА_3 дій щодо використання майна товариства для задоволення власних потреб.
На підтвердження викладеного позивачем подано такі документи:
1) копію заяви (повідомлення) від 30.08.2018 про кримінальні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 190,191, 364-1, 383 КК України, поданої позивачем, як потерпілим, до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 21.08.2018, в якій ОСОБА_1 повідомляв органи поліції про вчинення ОСОБА_3 дій з метою незаконного заволодіння майном ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, зокрема: створення юридичних осіб ТОВ “ТРАНС-МОНОЛІТ” та ТОВ “ПМК-107 “МИКОЛАЇВВОДБУД” з такими ж видами економічної діяльності, як і у відповідача; виведення майна та коштів відповідача на підконтрольні ОСОБА_3 юридичні особи; переведення на ці організації більшості працівників відповідача, а також господарських угод та грошових потоків; використання техніки, що перебувала у володінні відповідача, з метою власного збагачення; відмова від звітування про фінансово-господарську діяльність ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” під час перебування ОСОБА_3 на посаді директора, тощо;
2) копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.09.2018, згідно якого 31.08.2018 у цьому реєстрі зареєстровано відповідне кримінальне провадження № 12018150050001835;
3) копію повідомлення від 27.11.2018 про скликання загальних зборів ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, в якому інший учасник товариства ОСОБА_2 просив директора товариства про надання документів товариства для проведення фінансової ревізії та надання звіту про фінансово-господарську діяльність товариства, направлення якого ОСОБА_3 підтверджується відповідним описом вкладення та поштовою квитанцією за № 5405507859214; указане повідомлення отримане ОСОБА_3 01.12.2018, що підтверджується відповідною роздруківкою з інтернет-сервісу відстеження поштових відправлень “Укрпошта”, проте, за твердженнями позивача, залишене без реагування та виконання;
4) копію листа від 14.01.2019 ревізора ТДВ “ПМК-107 “ВОДБУД” ОСОБА_1 ОСОБА_3, в якому ревізор просив про надання документів щодо фінансово-господарської діяльності товариства для проведення ревізії, направлення якого ОСОБА_3 підтверджується відповідною поштовою квитанцією від 14.01.2019 № 540507898805 та рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення адресату 21.01.2019; указаний лист також залишений без реагування та виконання.
Аналіз вищевказаних документів, а також вчинення у минулому керівником відповідача спроби відчуження промислової бази, яка є єдиним майном товариства, дає підстави для визнання заперечень підприємця ОСОБА_1 щодо задоволення клопотання ТОВ “ПМК-107 “ВОДБУД” обґрунтованими.
За викладених обставин суд вважає захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на промислову базу відповідача цілком співмірним з позовними вимогами у даній справі.
Згідно господарського процесуального законодавства, за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала (ч.ч. 1-3 ст. 143 ГПК України).
Ураховуючи викладене, та те, що судом відхилені твердження ТОВ “ПМК-107 “ВОДБУД”, на які відповідач посилався як на підстави для заміни заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою від 07.05.2018 у даній справі, у задоволенні відповідного клопотання ТОВ “ПМК-107 “ВОДБУД” належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 143, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволенні клопотання № б/н від 04.02.2019 Товариства з додатковою відповідальністю “ПМК-107 “ВОДБУД” про заміну заходу забезпечення позову у справі № 915/400/18.
У відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, ухвали, постановлені в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена відповідно п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Н.О. Семенчук