"04" лютого 2019 р.Справа № 916/2358/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.,
за участю представників:
позивача: Косендюк Я.А., згідно ордеру №035494 від 16.10.2018р.
відповідача: не з'явився,
розглянувши справу №916/2358/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Жуковського Василя Федоровича (АДРЕСА_1, адреса: представника:АДРЕСА_2) до Фермерського господарства «Весна» (66143, Одеська область, Балтський район, с.Оленівка) про стягнення 410454 грн, де 170000грн. основного боргу, 122500грн. штрафу, 117954 грн. 120 відсотків річних,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:
Позивач позовні вимоги підтримує, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в їх обґрунтування зазначає, що 14.05.2018р. між ним та відповідачем укладено договір №2 про виконання сільськогосподарських робіт, надалі - договір, згідно якого позивач зобов'язався виконати сільськогосподарські роботи по сівбі сільськогосподарських культур, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи в розмірі та строки, що встановлені договором. На підставі договору позивачем виконанні роботи по сівбі соняшника, площею 358 га на загальну суму 318 054,36 грн., які прийняті відповідачем 31.05.2018р. Відповідач не здійснив повну оплату виконаних робіт, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за договором в розмірі 245000грн. Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати основного боргу за договором стало підставою для нарахування позивачем згідно пп.5.11, 5.12 договору 122500грн. штрафу та 117954грн. 120 відсотків річних.
Відповідач у встановлений судом строк не надав відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 24.10.2018р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.12.2018р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2018р. о 14год.45хв.
26.12.2018р. судове засідання по справі не відбулось з підстав перебування судді Малярчук І.А. у відпустці в період з 26.12.2018р. по 28.12.2018р. включно відповідно до п.9 ч.1 ст.25 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996р. №504/96-ВР (надається у разі смерті рідних), у зв'язку з чим ухвалою суду від 29.12.2018р. призначено розгляд справи по суті на 16.01.2019р. о 12год.30хв.
Ухвалою суду від 10.01.2019р. задоволено клопотання ФОП Жуковського В.Ф. від 02.01.2019р. за вх.№2-26/19 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 16.01.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 04.02.2019р. об 11год.00хв.
22.01.2019р. від позивача надійшла заява за вх.№1273/19 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткове погашення основного боргу на суму 75000грн., у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача складає 170000грн., яку судом прийнято до розгляду із поновленням строку на її подання.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву не скористався. Ухвали відповідачу надсилались за адресою, зазначеною у Витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 23.11.2018р. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
14.05.2018р. між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником укладено договір № 2 про виконання сільськогосподарських робіт (надалі - договір).
Згідно п.1.1 договору виконавець зобов'язався на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по сівбі сільськогосподарських культур - за кількістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, визначені в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.1.2 договору сторони погодили, що виконавець виконуватиме роботи за наведеними нижче умовами та в наступних мінімально гарантованих обсягах: послуги по сівбі соняшника, площа 358 га.
Згідно п.3.2. договору розрахунок проводиться замовником на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами.
Сторони в п.3.6. договору погодили, що оплата проводиться за фактично виконані роботи згідно актів виконаних робіт. Замовник проводить оплату протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.
31.05.2018р. позивачем та відповідачем підписано акт №ЖЖ-000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з якого вбачається, що позивачем були проведені роботи по договору №2 від 14.05.2018р. по сівбі соняшника площею 358 га на загальну суму в розмірі 318054,36грн. і сторони претензій одна до одної не мають.
25.07.2018р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості позивачу за договором в розмірі 53054,36грн., що встановлено судом на підставі виписки з банківського рахунку №26002500055658 за 25.07.2018р.
З виписки з банківського рахунку №26002500055658 за період з 08.08.2018р. - 26.09.2018р., що сформована 26.09.2018р. вбачається, що 08.08.2018р. відповідач також здійснив часткове погашення заборгованості позивачу за договором в розмірі 10000грн.
16.08.2018р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором в розмірі 10000грн., що встановлено судом на підставі виписки з банківського рахунку №26002500055658 за 16.08.2018р.
В процесі розгляду даної справи відповідачем погашено 75000грн. згідно банківських виписок за 17.12.2018р., 20.12.2018р., 21.12.2018р., платіжного доручення №215 від 17.12.2018р.
Отже, судом встановлено, що залишок несплаченої заборгованості відповідача за основним боргом, що виник за договором та на підставі підписаного позивачем та відповідачем акту від 31.05.2018р. №ЖЖ-000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) складає 245000грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).
Як передбачено ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (абз. перший ч.1 ст. 193 ГК України).
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір згідно вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, наявні у справі докази, а саме, договір №2 від 14.05.2018р., акт від 31.05.2018р. №ЖЖ-000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки №26002500055658 за період з 08.08.2018р. - 26.09.2018р., №26002500055658 за 25.07.2018р., №26002500055658 за 16.08.2018р., свідчать про виконання позивачем на користь відповідача робіт на суму 318054,36 грн., прийняття їх виконання відповідачем із здійсненням часткової оплати на суму 148054,36грн., у зв'язку з чим у відповідача і утворилась заборгованість перед позивачем по вказаному договору в сумі 170000грн., яка і підлягає стягненню з відповідача у повній мірі.
Так, згідно п.5.11. договору встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг виконавцю на строк понад тридцять днів замовником, останній сплачує штраф на користь виконавця в розмірі п'ятдесяти відсотків від суми невиконаного зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно вимог ч.4 ст.231 ГК України законодавцем закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (ч.4 ст.232 ГК України).
Судом встановлено, що відповідач здійснив прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг виконавцю за договором в розмірі 245000грн. на строк понад тридцять днів, що за таких обставин згідно вимог п.5.11. договору та ст.629 ЦК України є підставою для нарахування відповідачу штрафу на користь позивача в розмірі п'ятдесяти відсотків від суми невиконаного зобов'язання на момент відкриття провадження по справі, а саме: 245000грн.:2 = 122500грн.
Згідно вимог п.7. ч.2 ст.20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом застосування штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідач порушив права позивача щодо строку оплати проведених робіт, як то встановлено п.3.6. договору, більш як на тридцять днів, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 122 500грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.5.12. договору сторонами погоджено, що замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за користування грошовими коштами виконавця сплачує проценти розмір яких становить 10 відсотків в місяць.
Як передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, перевіривши наданий позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок відсотків річних, згідно п. 5.12. договору, за період з 05.06.2018р. по 12.10.2018р. на загальну суму 117 954 грн., встановив наступне.
Позивач, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, вважає правомірним нарахування відповідачу 120 відсотків річних на існуючу суму боргу за наступні періоди: з 05.06.2018 р. по 25.07.2018 р. (за 50 днів, згідно суми 1046грн. річних за один день, сума прострочення за весь період складає 52300грн.), з 25.07.2018р. по 08.08.2018р. (за 15 днів, згідно суми 871грн. річних за один день, сума прострочення за весь період складає 13065грн.), з 08.08.2018 р. по 16.08.2018 р. (за 8 днів, згідно суми 838 грн. річних за один день, сума прострочення за весь період складає 6704грн.), з 16.08.2018 р. по 12.10.2018 р. (за 57 днів, згідно суми 805грн. річних за один день, сума прострочення за весь період складає 45885грн.).
Однак, з таким розрахунком позивача суд погодитись повністю не може, з огляду на таке.
З проведеного позивачем розрахунку відсотків на підставі п.5.12. договору вбачається, що позивач почав розраховувати відсотки через 4 календарні дні, з моменту підписання акту від 31.05.2018р., що є помилковим, оскільки на підставі п.3.6. договору відповідач взяв на себе зобов'язання проводити оплату протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.
Згідно пп.14.1.133. п.14.1 ст.14 ПК України операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно вимог ст.5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, що застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах встановлено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.
З урахуванням вище викладених умов п.п.3.6, 5.12 договору та вимог ст.ст. 253, 629 ЦК України, пп.14.1.133. п.14.1 ст.14 ПК України та ст.5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, суд дійшов висновку, що позивач мав право нараховувати відповідачу 120 відсотків річних згідно п.5.12. договору після спливу п'яти робочих днів з моменту підписання акту № ЖЖ-000006 від 31.05.2018р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), тобто з 08.06.2018р.
А тому позивач з урахуванням встановлених судом обставин у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором має право на нарахування відповідачу 120 відсотків річних на існуючу суму боргу за період з 08.06.2018р. по 12.10.2018р., що мають бути розраховані наступним чином.
Крім того, розрахунок позивача містить посилання в періодах розрахунків на одні і ті ж дати, зокрема, двічі відзначено 25.07.2018р., 08.08.2018р., 16.08.2018р., що загалом збільшує кількість днів розрахунку штрафу на 3 дні та впливає на його суму.
За період з 08.06.2018 р. по 24.07.2018 р. (47 днів прострочення): 318 054,36 грн. х 120% / 365дн. = 1046грн. (сума річних за один день прострочення). Сума прострочення за вказаний період складає: 49162грн. (1046 грн. х 47 дн. = 49162грн.).
За період з 25.07.2018 р. по 07.08.2018 р. (14 днів прострочення): 265 000,00 грн. х 120% / 365дн. = 871 грн. (сума річних за один день прострочення). Сума прострочення за вказаний період складає: 12 194 грн. (871 грн. х 14 дн. = 12 194 грн.).
За період з 08.08.2018 р. по 15.08.2018 р. (8 днів прострочення): 255 000,00 грн. х 120% / 365дн. = 838 грн. (сума річних за один день прострочення). Сума прострочення за вказаний період складає 6 704 грн. (838 грн. х 8 дн. = 6 704 грн.).
За період з 16.08.2018 р. по 12.10.2018 р. (58 днів прострочення): 245 000,00 грн. х 120% / 365дн. = 805 грн. (сума річних за один день прострочення). Сума прострочення за вказаний період складає: 46 690 грн. (805 грн. х 58 дн. = 46 690 грн.).
Отже, загальна сума нарахованої відповідачу на підставі п. 5.12. договору 120 відсотків річних на існуючу суму боргу за період з 08.06.2018 року по 12.10.2018 року, що підлягає задоволенню складає: 49162 грн. + 12194 грн.+ 6704 грн.+ 46 690 грн. = 114750 грн.
З п.11 ч. 2 ст.20 ГК України вбачається, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть захищатись іншими способами, передбаченими законом.
З урахуванням встановлених вище обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягання з відповідача 120 відсотків річних згідно п.5.12 договору відповідає способу захисту передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 20 ГК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак заявлена до стягнення загальна сума штрафу в розмірі 117954 грн., що нарахована за період з 05.06.2018р. по 12.10.2018р. підлягає задоволенню частково в розмірі 114750грн., нарахованому за період з 08.06.2018р. по 12.10.2018р.
Отже, позовна заява позивача підлягає частковому задоволенню на загальну суму в розмірі 410454грн., де 170000грн. основний борг, 122500грн. штрафу, 114750грн. 120 відсотків річних.
У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат позивач визначив, зокрема, сплату ним судового збору у розмірі 7 281,82 грн.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням зменшення позивачем суми заявлених позовних вимог, надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 1125грн. судом ухвалою від 04.02.2019р. повернуто позивачу.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 6108,75грн.
Керуючись статтями ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов Фізичної особи-підприємця Жуковського Василя Федоровича (АДРЕСА_1) частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Весна» (66143, Одеська область, Балтський район, с. Оленівка, код ЄДРПОУ 22496384) на користь Фізичної особи-підприємця Жуковського Василя Федоровича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. основного боргу, 122 500 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот) грн. штрафу, 114 750 (сто чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 120 відсотків річних, 6108 (шість тисяч сто вісім) грн. 75 коп. судового збору.
3. Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 лютого 2019 р.
Суддя І.А. Малярчук