Ухвала від 04.02.2019 по справі 5023/277/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

04.02.2019 м. ХарківСправа № 5023/277/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши заяву ОСОБА_2 по справі

за (заявою) позовом ФО ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, м. Харків

до Кредитна спілка "Слобода-кредит", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/277/11 про банкрутство Кредитної спілки «Слобода-кредит».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2018 р. у справі №5023/277/11 повернуто позовну заяву кредитора КС «Слобода-Кредит» ОСОБА_2 про визнання договору від 25.07.2012 р. недійсним та накладення арешту на рахунок ФОП Новакова А.І. в банку разом з заявою про усунення недоліків. Ухвала мотивована тим, що судом у складі головуючого судді Міньковського С.В., суддів Усатого В.О., Швидкіна А.О., встановлені недоліки заяви щодо її оформлення, яку було залишено без руху, проте кредитор усунув не всі недоліки.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 09.11.2018 р. скасовано, справу направлено на розгляд господарському суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, на засадах верховенства права.

Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Тобто, рівність учасників судового процесу полягає як у реалізації їх прав, так і в обов'язку виконувати приписи процесуального законодавства.

Отже, процесуальний закон встановлює для всіх учасників справи не лише їх права, а й обов'язки, які полягають, зокрема, у складанні та оформленні будь-яких заяв, скарг або клопотань у відповідності до приписів діючого процесуального кодексу.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Пелевін проти України від 20.05.2010).

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р., об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. Самовідвід - особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді даної справи.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 р. Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Враховуючи те, що суддею Міньковським С.В. вже приймалось судове рішення щодо форми та змісту поданої до суду заяви, то суддя Міньковський С.В. вже є пов'язаним певною думкою щодо критеріїв належного оформлення даної заяви кредитора ОСОБА_2, і в разі розгляду даної справи суддею Міньковським С.В., у сторін можуть виникнути сумніви в неупередженості судді, оскільки матеріали судової справи №5023/277/11 містять безліч ухвал, якими заяви (скарги, клопотання тощо) інших кредиторів були повернуті заявникам саме з причин їх неналежного оформлення. Крім того, матеріали справи містять заяви кредиторів, в яких заявники щоразу зазначають про упередженість суду, в тому числі й заяву про відвід. І хоча, заявлений відвід та всі інші заяви були визнані необґрунтованими, суддя Міньковський С.В., враховуючи Бангалорські принципи поведінки суддів доходить висновку про необхідність заявити самовідвід.

Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Враховуючи викладене, суддя Міньковський С.В. вважає, що не може брати участь у розгляді даної заяви гр. ОСОБА_2, на підставі чого, керуючись приписами п. 5 ч. 1 ст. 35, ст. 38 ГПК України, дійшов висновку про заявлення самовідводу.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 35, 38 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Самовідвід головуючого судді Міньковського С.В. задовольнити.

Відвести головуючого суддю Міньковського С.В. від розгляду позовної заяви кредитора ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та накладення арешту на рахунок ФОП Новакова А.І., поданої в межах справи №5023/277/11 про банкрутство КС «Слобода-Кредит».

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Міньковський