Справа № 414/3206/18
Провадження №2-о/428/50/2019
31 січня 2019 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Чумак Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, заінтересована особа Антрацитівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з заявою про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, заінтересована особа Антрацитівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2, який помер 05.06.2018 року. Після смерті її батька залишилося спадкове майно. Вона є спадкоємцем першої черги як донька свого померлого батька, інших спадкоємців немає. Заявник ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернулася із заявою до Антрацитівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про отримання свідоцтва про смерть її батька українського зразка, але їй було відмовлено, оскільки лікарське свідоцтво про смерть особи було видане на тимчасово окупованій території України. Вона була змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті її батька, але під час розгляду справи були встановлені в документах розбіжності в написанні її прізвища і прізвища її померлого батька. Встановлення факту родинних відносин між фізичними особами заявнику необхідно для отримання свідоцтва про смерть відповідно до вимог чинного законодавства України. Просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та померлим 05.06.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, як між донькою та батьком.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити її заяву про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Представник заінтересованої особи Антрацитівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, в якій не заперечувала проти задоволення заяви.
Вивчивши заяву, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення заявника ОСОБА_1 в суд із заявою про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, стало те, що є розбіжності в написанні прізвища заявника і її померлого батька в документах, що заважає їй одержати після смерті її батька ОСОБА_2 свідоцтво про смерть відповідно до вимог чинного законодавства України.
Вказане заявником, підтверджується матеріалами справи, а саме:
копією паспорта громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії ЕН №492084, виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 03.03.2006 року, в якому російською мовою записано її прізвище, ім'я та по батькові як «Чепель Яна Борисовна»;
копією свідоцтва про народження серії І-ФК №386583, виданого Галимійською сільрадою Омсукчанського району Магаданської області 07.06.1984 року, в якому російською мовою зазначено, що «ОСОБА_4, 26.05.1984 р.н.», прізвище, ім'я та по батькові батька і матері записано російською мовою як «Чепель Борис Федорович» та «Степаненко Валентина Сергеевна»;
копією паспорта громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії ЕМ №247600, виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 18.06.1999 року, в якому російською мовою записано його прізвище, ім'я та по батькові як «Чепель Борис Федорович»;
копією свідоцтва про смерть серії І-ВВ №059174, виданого відповідним органом так званої «Луганської народної Республіки» 06.06.2018 року, в якому прізвище, ім'я та по батькові вказано російською мовою як «ОСОБА_2, 07.11.1948 г.р.» та який помер 05.06.2018 року;
копією домової книги для реєстрації громадян, проживаючих в будинку №6-а, по пр. Карла-Маркса у м. Кадіївка, в якій зазначено російською мовою, що «ОСОБА_2, 07.11.1948 г.р.» має паспорт серії ЕН №492084, виданий Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 18.06.1999 року, та зазначено російською мовою прізвище, ім'я та по батькові «ОСОБА_4, 26.05.1984 г.р.» має паспорт серії ЕМ №302667, виданий Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 03.03.2006 року.
Суд враховує, що м. Кадіївка Луганської області станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті померлого батька у встановленому законом порядку та отримати відповідні документи на підтвердження факту смерті.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Таким чином, дійсно в документах заявника ОСОБА_1 та у паспорті громадянина України її батька ОСОБА_2 є розбіжності у написанні їх прізвищ. Проте, враховуючи, що співпадає їх прізвище при написанні у документах російською мовою, а також місце, дата народження, ім'я та по батькові, у суду не має підстав сумніватися в тому, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, дійсно є донькою ОСОБА_2, який помер 05.06.2018 року.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати по цій справі не відшкодовуються учасникам справи, оскільки іншого не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та померлим 05.06.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, як між донькою та батьком.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 150, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Заінтересована особа: Антрацитівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, вул. Слобожанська, б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33323617.
Суддя Ж. І. Кордюкова