Справа № 0240/2276/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
30 січня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
представника позивача - ОСОБА_2, який діє на підставі ордеру серія ВН №094798 від 30.01.2019 року
представника відповідача - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року (головуючий суддя Поліщук І.М., повний текст рішення складено 05.11.2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В липні 2018 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в якому, з врахуванням уточнень позовної заяви, просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі відділу у Вінницькому районі від 24.04.2018 року №436/405-18-0.20;
- скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо скасування земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з формуванням з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
Позиваючись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, позивач зазначає про протиправність відмови останнього у внесенні відповідних записів у поземельній книзі по земельних ділянках за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Зокрема, позивач зазначає, що позиція відповідача про можливість скасування запису в Поземельній книзі про земельну ділянку лише в порядку інформаційного обміну між органами державного реєстру речових прав та Держгеокадастру, не може мати місце в даних правовідносинах, оскільки обмежує позивача у реалізації його прав.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, і прийняття оскаржуваного рішення без урахування судової практики Європейського Суду з прав людини.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду апеляційної інстанції 08.01.2019 року, відповідач заперечив підставність вимог апеляційної скарги та посилаючись на обставини встановлені судом першої інстанції, просив відмовити позивачу в задоволенні поданої скарги.
Третя особа не скористалась правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача.
В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення окружного суду, ухвалене в рамках розгляду даної справи.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи.
В силу положень ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, з'ясувавши думку учасників справи, які з'явились в судове засідання, ухвалила здійснювати розгляд справи за даної явки сторін.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012 року по справі №2-550/11 було вирішено спір між матір'ю позивача - ОСОБА_6 та її сусідкою ОСОБА_5, а саме:
- визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 21.12.2004 року, що виданий на ім'я ОСОБА_5, на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,5967 га, що розташована по АДРЕСА_2 цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1003, та скасовано його реєстрацію;
- визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 21.12.2004 року, що виданий на ім'я ОСОБА_5, на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_2 цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1002, та скасовано його реєстрацію.
Згідно свідоцтва на спадщину від 18.05.2016 року позивач є спадкоємицею ОСОБА_6 і відповідно являється власницею земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_6 площею 0,3900 га, розташованої в АДРЕСА_3
06.04.2018 року позивач звернулась до відповідача із листом, у якому просила скасувати записи у поземельній книзі по вказаним земельним ділянкам за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012 року по справі №2-550/11.
За наслідками розгляду даного звернення відповідач листом від 24.04.2018 року за №436/405-18-0.20 відмовив позивачу у задоволенні його звернення та повідомив, що після скасування права на землю органами реєстрації речових прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про скасування права, відповідно до чого і внесе зміни до Поземельної книги.
Також відповідач повідомив позивача, що на даний час Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. При цьому зазначив, що підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачено в ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.1012 року №1051.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та відмовив в задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що у відповідача були відсутні підстави для задоволення заяви позивача від 06.04.2018 року та скасування записів у Поземельних книгах на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012 року, адже такі дії порушили б діючий порядок скасування прав на земельну ділянку.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією України, так і Законами України.
Відносини пов'язанні з державною реєстрацією земельних ділянок врегульовано Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року № 3613-VI (далі Закон - 3613-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону 3613-VI державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Ведення Державного земельного кадастру у відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону 3613-VI здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Порядок внесення змін до відомостей про земельну ділянку врегульовано ст. 26 Закону 3613-VI, зокрема частиною третьою передбачено, що останні вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.
Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.1012 року №1051 (далі - Порядок №1051).
Відповідно до п.п. 3 п. 6 Порядку до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать, окрім іншого, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.
Як встановлено з матеріалів справи суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 дійшов висновку, що в межах даних правовідносин жодних обставин, які чітко визначені законодавцем у ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку №1051 для скасування державної реєстрації земельної ділянки не встановлено. А саме, доказів поділу чи об'єднання земельних ділянок, а також, обставин, які б свідчили, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника, судом першої інстанції не встановлено.
Відповідач, мотивуючи свою відмову у скасуванні записів у поземельній книзі стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 зазначив, що записи у поземельній книзі може бути скасовано лише в порядку інформаційного обміну між органами державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та органами держгеокадастру.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідача та позицією суду першої інстанції та звертає увагу останніх на приписи п. 60 Порядку № 1051, яким визначено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі відповідно до п. 61 Порядку здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.
Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10 (п. 62 Порядку).
На переконання судової колегії, законодавець саме для усунення ситуацій коли заінтересована особа позбавлена реальної можливості скасувати реєстрацію належної їй земельної ділянки за третьою особою, надав вказане право суду.
До того ж, слід зауважити, що а ні судом першої інстанції, а ні відповідачем не враховано положення ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою чітко визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається разом з оригіналами документів, необхідних для проведення таких дій, або належним чином оформлених копій вказаних документів.
У відповідності ж до встановлених обставин справи та в результаті отриманих пояснень від учасників справи з'ясовано, що позивач фактично позбавлений можливості на даний час звернутись до органів реєстрації речових прав на нерухоме майно через відсутність у нього будь-яких правовстановлюючих документів на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
Як зазначено вище державні акти на право власності стосовно вказаних земельних ділянок, по-перше, видані на ім'я іншої особа, а по-друге, скасовані рішенням Вінницького районного суду Вінницької області в рамках розгляду справи №2-550/11.
Колегія суду зауважує, що на разі позивач фактично позбавлений можливості безперешкодно зареєструвати своє право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 без попереднього скасування записів стосовно них в Поземельній книзі, де власником останніх, починаючи з 2004 року значиться третя особа.
Тобто в даному випадку, позивач перебуває у безвихідному положенні, оскільки довівши своє право на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в судовому порядку, він позбавлений реальної можливості здійснити подальше скасування реєстрації вказаних земельних ділянок за третьою особою для оформлення права власності на них за собою.
Так, у справі "Пайн Веллі Девелоппентс Лімітед" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини наголошує на дотриманні принципу законних очікувань під час прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, згідно з якими рішення органів державної влади не повинні йти всупереч очікуванням, на які покладається громадянин у зв'язку з їх прийняттям.
У випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб'єктами владних повноважень, то така процедура повинна при будь-яких обставинах бути дотримана цим суб'єктом.
В своїх рішення у справах "Йорданова та інші проти Болгарії" та "Ліндхайм та інші проти Норвегії" Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади.
Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.
Тобто, обмеження позивача у реалізації його прав має бути об'єктивно виправданим, обгтрунованим та справедливим, що в процесі розгляду даної справи не встановлено.
Судова колегія зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, прийшов до невірного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для задоволення заяви позивача про скасування записів в Поземельній книзі на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012 року, яким визнано недійними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
Щодо вимоги позивача про скасування запису у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо скасування земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з формуванням з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
При зверненні ж до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача необхідно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо скасування земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з формуванням з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно п. 4 ч. 1, ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм чинного матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
В силу ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом влданих повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетнгих асигнувань суб'єкта влданих повноважень, що виступила відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова особа.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі відділу у Вінницькому районі від 24.04.2018 року №436/405-18-0.20.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо скасування земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з формуванням з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 3 523,1 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять три гривні одну копійку) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 04 лютого 2019 року.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.