01 лютого 2019 року м. Київ Справа № 320/123/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Геннадія Івановича від 07.12.2018 про закінчення виконавчого провадження № 49682059 з примусового виконання виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20.10.2015 Київським окружним адміністративним судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 Міністерством екології та природних ресурсів України у повному обсязі не виконано, а відтак державним виконавцем протиправно закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Крім того, позивач просить суд постановити окрему ухвалу за фактом неналежного виконання посадових обов'язків головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Геннадієм Івановичем у виконавчому провадженні № 49682059 і направити її до Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 320/123/19 та призначено судове засідання на 31.01.2019 об 11:00 год.
У подальшому судом встановлено, що в якості відповідача позивачем у позовній заяві визначено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в той час як у вступній та резолютивній частинах вказаної вище ухвали судом зазначено іншого суб'єкта владних повноважень - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
За наведених обставин ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 виправлено описки, допущені у вступній та резолютивній частинах вказаного вище судового рішення.
Крім того, судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відкладено розгляд справи та призначено дату, час та місце наступного судового засідання (ухвала Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2019).
У судове засідання, призначене на 01.02.2019, сторони не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у відповідності до приписів статті 268 Кодексу адміністративного судочинства.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Причини неявки представників відповідачів у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки до суду також не надходило. Крім того, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачі не скористались, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надали.
Зважаючи на те, що в силу приписів частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом прийнято рішення про розгляд справи за наявними у справі матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2019).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 810/3107/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України, що виявилась у ненаданні позивачу відповіді на запит на інформацію від 17.06.2015 (щодо рівня забруднення атмосферного повітря у районах Київської області, заходів ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря тощо); зобов'язано Міністерство екології та природних ресурсів України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит на інформацію від 17.06.2015 у строк, визначений частиною другою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (впродовж 48 годин з дня отримання копії постанови). Крім того, цим же судовим рішенням стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 73,08 грн.
З метою звернення вказаного вище судового рішення до примусового виконання Київським окружним адміністративним судом 20.10.2015 видано виконавчий лист у даній справі.
Судом встановлено, що виконавче провадження № 49682059 з примусового виконання виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20.10.2015 Київським окружним адміністративним судом, перебувало на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.12.2018 ВП № 49682059 виконавче провадження з примусового виконання наведеного вище виконавчого документа закінчено з посиланням на пункт 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Позивач стверджує, що судове рішення в адміністративній справі № 810/3107/15 у повному обсязі боржником не виконано, а відтак постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження № 49682059 з виконання виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20.10.2015 Київським окружним адміністративним судом, визначені Законами України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Так, судом встановлено, що вказане вище виконавче провадження було відкрито під час дії Закону № 606-XIV та закінчено під час дії Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина першої статті 11 Закону № 606-XIV).
В силу положень частини першої та другої статті 17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.
Частиною першою статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону № 606-XIV).
Як вже зазначалось судом вище, з 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом № 1404-VIII.
При цьому відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачений статтею 63 Закону № 1404-VIII.
Так, відповідно до положень вказаної вище статті, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що чинним законодавством визначено широкий спектр засобів та способів впливу органами державної виконавчої служби на боржника з метою своєчасного виконання ним судового рішення у повному обсязі.
Пунктом 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що у запиті від 17.06.2015, на який боржник повинен надати відповідь, позивач просив надати наступну інформацію:
1) наскільки у районах Київської області, де сталися надзвичайні ситуації техногенного характеру, рівень забруднення атмосферного повітря перевищує нормативи екологічної безпеки (надати відповідь на поставлене питання в розрізі всіх районів Київської області у формі порівняльної таблиці, в якій зазначити гранично допустимий рівень забруднення повітря та фактичний індекс якості повітря із зазначенням вмісту в повітрі найбільш небезпечних газів: діоксиду азоту NО2, сірчистого газу SО2, чадного газу СО та інших);
2) які заходи з ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря в даний час проводяться в Київській області;
3) які заходи з ліквідації наслідків техногенних катастроф здійснює безпосередньо Міністерство екології та природних ресурсів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що виконує функції з формування і забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
4) про повне найменування юридичних осіб (їх юридичні адреси та дані про керівників), яким належать нафтобаза у смт. Глеваха та склад пінопласту у м. Бровари, ступінь вини цих юридичних осіб у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу (в результаті вищевказаних подій), а також про порядок відшкодування ними заподіяної шкоди довкіллю.
Водночас, як вбачається зі змісту листа від 21.09.2018 № 7/4932-18, надісланого боржником в якості доказу виконання ним судового рішення, останній містить лише часткову відповідь на інформаційний запит позивача.
Так, у наведеному вище листі вказано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.06.2015 № 583-р утворено Урядову комісію з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (далі - Комісія), що виникла 8 червня 2015 року у Київської області, зазначено хто є головою Комісії, а також органи державної влади та громадські організації, які беруть участь у роботі Комісії.
Міністерством екології та природних ресурсів України також повідомлено стягувача - позивача - про те, що Комісією проводились екологічні дослідження, зокрема, лабораторний моніторинг стану забруднення атмосферного повітря, інформація щодо якого щоденно повідомлялась населенню через засоби масової інформації.
Крім того, боржником зазначено про заходи, які проводяться Комісією з метою ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря в даний час в Київській області, а також роз'яснено, що за весь період спостережень перевищень гранично-допустимих концентрацій рівнів забруднення атмосферного повітря не виявлено, негативний вплив на екологічну ситуацію в області відсутній.
У листі від 21.09.2018 № 7/4932-18 боржник також звернув увагу на те, що не є розпорядником в частині запитуваної позивачем інформації, а саме: щодо рівня забруднення атмосферного повітря.
Разом з тим, суд наголошує, що у постанові Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 відсутні застереження про те, що Міністерство екології та природних ресурсів України не володіє запитуваною інформацією. Резолютивна частина судового рішення також не містить виключень щодо кола питань, на які Міністерство екології та природних ресурсів України повинно надати відповідь.
При цьому такі питання як: види заходів з ліквідації наслідків техногенних катастроф, які здійснює безпосередньо Міністерство екології та природних ресурсів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що виконує функції з формування і забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; повне найменування юридичних осіб (їх юридичні адреси та дані про керівників), яким належать нафтобаза у смт. Глеваха та склад пінопласту у м. Бровари, ступінь вини цих юридичних осіб у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а також порядок відшкодування ними заподіяної шкоди довкіллю, Міністерством екології та природних ресурсів України взагалі залишено поза увагою.
За таких обставин суд дійшов висновку, що боржником не надано повну та обґрунтовану відповідь на запитувану позивачем інформацію, а відтак постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 Міністерством екології та природних ресурсів України у повному обсязі не виконана.
Суд звертає увагу на те, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (частина третя статті 18 Закону № 1404-VIII).
При цьому в силу положень частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що належним виконанням виконавчого листа № 810/3107/15, на думку державного виконавця, є факт надання боржником - Міністерством екології та природних ресурсів України - відповіді на запит, а не чіткої та обґрунтованої відповіді на всі поставлені позивачем у запиті від 17.06.2015 питання.
Разом з тим суд наголошує, що державний виконавець як особа, уповноважена державою здійснювати заходи процесуального примусу з метою виконання рішень, зобов'язаний здійснювати примусове виконання судового рішення у відповідності до встановленого ним способу та порядку, не змінюючи суті такого рішення та не встановлюючи власний порядок його виконання.
У свою чергу, якщо державний виконавець не розуміє спосіб та порядок виконання судового рішення, він має право на звернення до суду із заявою про роз'яснення такого рішення.
Водночас жодних доказів звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення відповідачем-2 не подано.
При цьому судом неодноразово наголошувалось на необхідності перевірки державним виконавцем - Мазуром Геннадієм Іановичем - не факту надання відповіді на запитувану позивачем інформацію, а повноти наданої йому інформації (відповіді на усі поставлені питання), що, зокрема, підтверджується судовими рішеннями в адміністративних справах № 810/3430/16, № 810/1864/17 та № 810/2507/18.
Зазначені обставини свідчать про недотримання суб'єктом владних повноважень основних засад чинного законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що державний виконавець не переконався у фактичному виконанні боржником судового рішення у повному обсязі, зважаючи на неподання суб'єктом владних повноважень - Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відзиву на позов без поважних причин, суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 49682059 з примусового виконання виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20.10.2015 Київським окружним адміністративним судом, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про винесення судом окремої ухвали суд зазначає наступне.
В силу приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Враховуючи, що винесення окремої ухвали є не обов'язком суду, а правом, яке може бути використано судом у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону, зважаючи на те, що позивач не позбавлений права на звернення до Міністерства юстиції України з письмовим повідомленням щодо порушення органом державної виконавчої служби вимог законодавства, яке є підставою для проведення позапланової цільової перевірки діяльності такого органу державної виконавчої служби, з метою усунення порушень, виявлених під час перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності його посадових осіб відповідно до Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, суд дійшов висновку, що така вимога позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 768,40 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Геннадія Івановича від 07.12.2018 про закінчення виконавчого провадження № 49682059 з примусового виконання виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20.10.2015 Київським окружним адміністративним судом.
3.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя Харченко С.В.