04 лютого 2019 року № 320/5562/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Марго" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Марго" з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146 та зобов'язати його завершити митне оформлення митної декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125270/2018/00146, прийнята відповідачем за результатами здійснення митних формальностей, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Вказав, що висновок органу доходів і зборів про розбіжність між відомостями країни виробництва, зазначених у митній декларації (Німеччина) та у Посвідченні про державну реєстрацію Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.02.2010 серії А №01968 (ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн), не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки поняття "виробник товару" та "країна виробництва товару" не мають законодавчо закріпленого визначення, а їх використання при митному декларуванні є правом декларанта, а не обов'язком.
Відповідач з позовом не погодився, свої мотиви висловив у письмовому відзиві, в якому зазначив, що під час розгляду наданих повивачем у ході митного оформлення документів, було встановлено, що вони містять невідповідності вимогам, які висуваються до пестицидів і агрохімікатів щодо маркування, розміщення інформації про товар на його упаковці та країни виробництва товару.
Ухвалою суду від 24.10.2018 було відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
26 грудня 2018 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 15.01.2019, прибули представники позивача та підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили задовольнити адміністративний позов.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився, про неможливість участі у судовому засіданні не повідомляв.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 27.10.2017 між Приватним підприємством «МАРГО» (Україна) - покупець та фірмою DDE FARM AG (Ліхтенштейн) - продавець, укладено договір №G-1, згідно якого продавець - виробник товару продав, а покупець купив пестициди, регулятори росту в асортименті, зазначеному у Доповненнях до цього договору (а.с. 11-14).
Фірмою DDE FARM AG було надано позивачу інвойс від 23.03.2018 №13, у відповідності до якого, відправник товару - Schirm GmbH для "DDE FARM AG" Grossfeld 8, FL-9492 Eschen, Liechtenstein; покупець - ПП "Марго", Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; країна походження товару - Федеративна Республіка Німеччина; одержувач вантажу - ПП "Марго", Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; умови поставки - СРТ - Біла Церква по ІНКОТЕРМС - 2010 (а.с. 15).
Товаром, що поставляється є Стемат 500, кількість 16800 л, загальна вартість 235200,00 дол. США.
На виконання умов зовнішньоекономічного договору від 27.10.2017 №G-1 та інвойсу від 23.03.2018 №13, на митну територію України переміщено товар - засіб захисту рослин гербіцид Стемат 500 та розміщено на митному складі ТОВ "ХОРД".
10 вересня 2018 року уповноваженою особою позивача - ТОВ "ХОРД", заявлено товар Стемат 500 у митний режим імпорт за митною декларацією №UA125270/2018/864941 (а.с. 16-17).
На наступний день, заступником начальника ВМО №3 митного поста "Південний термінал" Гнєсним В.В. було проведено огляд товару та складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.09.2018 (а.с. 55).
У пункті 8.3.4. "Інформація щодо виконаних завдань та виявлених невідповідностей" вказаного акта, зазначено: "Проведений митний огляд товару з метою перевірки відповідності відомостей, зазначених на упаковці, маркуванні товару, відомостям, зазначеним у митній декларації та інших документах, поданих до митного оформлення. У пластикових каністрах знаходиться речовина білого кольору - за маркуванням - концентрат суспензії гербіцид "Стемат 500" з діючою речовиною етофумезат 500 г/л. Товар упакований у пластикові каністри ємкістю 5л. по 4 шт. у картонній коробці на дерев'яному піддоні". Загальна кількість піддонів 6 шт., коробок 240 шт. Товар ідентифіковано за інформацією з маркувальної етикетки, яка наявна на кожній коробці та безпосередньо на кожній каністрі. Відповідно до маркування: виробник "DDE FARM AG", заявник ТОВ "Штефес". Інформація про країну виробництва ("вироблено в Німеччині") вказана безпосередньо на картонній коробці... Порушень не виявлено. Проведена фотофіксація товару. Здійснено відбір проб (зразків) партії 2358803005 для проведення дослідження у Департаменті податкових та митних експертиз ДФС за згенерованими ризиками АСА УР 908-1."
За результатами проведеної експертизи, Департаментом податкових та митних експертиз ДФС складено висновок від 26.09.2018 №142005803-0628, в якому зазначено, що у складі наданої проби товару, заявленого у гр. 31 МД (ІМ 40 АА) від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941 як "Засоби захисту рослин...гербіцид...Стемат 500...діюча речовина: етофуміат...", хімічні сполуки, що підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", не виявлені (а.с. 57-60).
Надалі, 01.10.2018 митним органом було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125270/2018/00146 (а.с. 18).
В оскаржуваній картці відмові зазначено, що уповноваженій особі позивача відмовлено у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює, з тих підстав, що продукція не відповідає встановленим вимогам, що висуваються до пестицидів і агрохімікатів щодо маркування, розміщення інформації про товар на його упаковці тощо (а.с. 18-19).
На переконання позивача, таке рішення відповідача порушує його право на випуск товару у вільний обіг та провадження господарської діяльності, враховуючи відсутність ознак протиправності у діях ПП "Марго" та його уповноваженого представника, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Відповідно до частини шостої вказаної статті, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як закріплено частиною восьмою статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
При цьому, органам доходів і зборів забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті.
У свою чергу, законом, який регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, а також, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері, є Закон України "Про пестициди та агрохімікати".
Відповідно до статті 3 вказаного закону, одним із основних принципів державної політики у сфері діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами, є державна підконтрольність їх ввезення на митну територію України, реєстрації, виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі і застосування.
Приписами статті 4 Закону України "Про пестициди та агрохімікати" закріплено, що забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону. Обов'язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються.
Статтею 10 цього ж закону передбачено, що пестициди і агрохімікати, що використовуються в Україні, пакуються і маркуються відповідно до чинного законодавства.
Кожна товарна одиниця повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння.
Судом встановлено, що відповідачем 10.09.2018 на підставі митної декларації ПП "Марго" №UA125270/2018/864941, поданої його уповноваженою особою ТОВ "ХОРД", розпочато митне оформлення товару, придбаного позивачем.
До митної декларації позивачем додано наступний перелік документів: зовнішньоекономічний договір, пакувальний лист, доповнення до зовнішньоекономічного договору, інвойс, міжнародна автотранспортна накладна, сертифікат про походження товару, та ін.
Зі змісту позовної заяви встановлюється та не ставилось під сумнів відповідачем, що товар супроводжувався рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння
Проте, 01.10.2018 органом доходів і зборів прийнято картку відмови, якою позивача було повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації або документа, що його замінює. Як на підставу такого неприйняття, позивач послався на те, що продукція не відповідає встановленим вимогам, що висуваються до пестицидів і агрохімікатів щодо маркування, розміщення інформації про товар на його упаковці, зокрема за інформацією, зазначеною в ЕМД, виробник, країна виробництва - Німеччина, а згідно посвідчення про державну реєстрацію, виробник препаративної форми та виробник діючої речовини - ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн.
Такий висновок відповідача суд вважає необґрунтованим та безпідставним для відмови у прийнятті митної декларації, пояснюючи це наступним.
Перш за все, суд звертає увагу, що Митним кодексом України, який є основним актом, регулюючим митні відносини, не закріплено та не розтлумачено поняття "виробник товару" та "країна виробництва".
Але, різними пунктами статті 257 МК України передбачено внесення декларантом до митної декларації відомостей щодо виробника товару (у разі наявності його зазначення у товаросупровідних і комерційних документах) та найменування країни походження. Тобто, у розрізі Митного кодексу України, відмежовані поняття "виробник товарів" та "країна походження товарів", що вказує на можливість їх відмінності.
Одночасно, положення МК України містять приписи щодо поняття "країна походження товару". Так, згідно статті 36 вказаного кодексу, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Отже, аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що країною походження товару є та країна або певна їх кількість, якими вчинено дії, що є остаточними (кінцевими) для надання речі статусу товару.
З матеріалів справи, а саме - електронної декларації ПП "Мрія" (графа 34) убачається, що країною походження товару, зазначеною уповноваженим представником позивача, є Німеччина, що як встановлюється із позовної заяви, та не заперечувалось відповідачем, відповідає сертифікату походження товару від 26.03.2018 серії А №488872.
Разом з цим, у посвідченні про державну реєстрацію від 03.02.2010 серії А №01968, виданому Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, яким зареєстровано препарат Стемат 500, к.с., гербіцид, зазначено, що виробником препаративної форми є ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн, а виробниками діючої речовини - ДДЕ Фарм АГ, Ліхтенштейн, ф. Расгіч АГ, Німеччина.
У цьому контексті суд зазначає, що на підставі Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва, для яких розроблені регламенти застосування, включаючи гігієнічні нормативи і методи контролю за їх дотриманням.
Згідно із пунктом 24 зазначеного Порядку, до Державного реєстру препаратів заноситься реєстраційний номер препарату, дата видачі, серія та номер посвідчення про державну реєстрацію препарату, найменування та вміст діючої речовини, торгова назва препарату та позначення його препаративної форми, класифікація препарату, найменування заявника та його адреса, найменування виробника препарату, сфера застосування (перелік сільськогосподарських культур), строк реєстрації препарату, дата скасування (призупинення) державної реєстрації препарату.
Отже, враховуючи специфіку та особливості ввезеного позивачем товару (Стемат 500, к.с. гербіцид), у відповідності до посвідчення про державну реєстрацію препарату, його препаративну форму виготовлено ДД ФАРМ АГ, Ліхтенштейн, а діючу речовину - ДДЕ Фарм АГ, Ліхтенштейн, ф. Расгіч АГ, Німеччина.
При цьому, сформувавши висновок, що став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, орган доходів і зборів помилково ототожнив поняття "країна походження товару" з поняттями "виробник препаративної форми" та "виробник діючої речовини", які використовуються та мають значення при державній реєстрації препаративної форми пестицидів і агрохімікатів, однак не при митному оформленні.
Крім того, суд звертає увагу, що посвідчення про державну реєстрацію не є товаросупровідним або комерційним документом, у зв'язку із чим, у позивача не було обов'язку зазначення виробника на його підставі, а у відповідача були відсутні підстави для порівняння зазначених у ньому відомостей про виробника, із відомостями, вказаними в електронній митній декларації. Посвідчення про державну реєстрацію товару, наявне у позивача, було обов'язковим для іншої цілі, а саме - правомірне ввезення на митну територію України пестицидів та агрохімікатів.
До того ж, навіть беручи до уваги посвідчення про державну реєстрацію ввезеного повивачем препарату, Німеччина, все ж таки, зазначена як виробник діючої речовини, що було проігноровано відповідачем.
Також, важливим для зазначення є те, що до 04.10.2018 (до набрання чинності Законом України від 06.09.2018 №2530 -VIII "Про внесення змін до Митного кодексу України"), у межі повноважень органу доходів і зборів не входило здійснення контролю відомостей, які містяться у посвідченнях про державну реєстрацію пестицидів та агрохімікатів, за виключенням лише перевірки серії, номера та дати.
Негативно суд сприймає і ту обставину, що акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений за результатами огляду товару ПП "Марго", містить зазначення - "Порушень не виявлено", що свідчить про відсутність підстав для прийняття карки відмови.
Підсумовуючи вищенаведене, суд убачає підстави для висновку про неправомірність прийняття оскаржуваної картки відмови, адже твердження відповідача щодо ідентичності значення понять "країна походження товару" та "виробник товару", є хибним та таким, що не має правового підгрунття, а його дії щодо порівняння відомостей митної декларації та посвідчення про держану реєстрацію у ході митного оформлення, не базується на нормах законодавства.
Відповідачем також не взято до уваги той факт, що чинники економічного світового розвитку зумовлюють можливість існування таких обставин, за яких місце виробництва товару може відрізнятись від дійсного місця розташування виробника, а відтак і країна походження товару не завжди співпадає із країною виробником такого товару, оскільки потужності виробництва можуть знаходитьсь не в межах однієї країни.
За таких обставин, позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146, підлягають задоволенню.
Проте, щодо зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача, а саме - завершити митне оформлення митної декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941, суд зазначає наступне.
Пунктом 23 статті 4 Митного кодексу України закріплено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Як вже зазначалось судом вище, початком митного оформлення є момент подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до частини п'ятої статті 255 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Митними формальностями, згідно пункту 29 статті 4 Митного кодексу України, є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Таким чином, митне оформлення включає в себе не тільки прийняття митної декларації або документа, що його замінює, а тому, визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття митної декларації позивача, не може бути підставою для зобов'язання завершити митне оформлення, оскільки матиме ознаки втручання суду у дискреційні повноваження органу доходів і зборів.
У зв'язку із цим, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача, а саме - завершити митне оформлення митної декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941, не підлягають задоволенню.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Підсумовуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, та, у певній мірі, обґрунтованість позовних вимог, тому адміністративний позов визнає таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що звертаючись до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.10.2018 №00002532 та №00002533 (а.с. 2-3).
Отже, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого судового збору, пропорційна задоволеним позовним вимогам, а саме - 1762,00 грн.
Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення з Київської митниці ДФС судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5760,00 грн. У клопотанні також зазначено, що інші витрати будуть заявлені та підтверджені протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що матеріали справи містять: 1) договір про надання правової допомоги від 29.05.2018 №4, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Тасліцького Германа"( а.с. 115-120); 2) акт приймання-передання виконаних робіт/наданих послуг від 31.10.2018 (а.с. 90); 3)облік об'єму наданої правової допомоги, розміру витрат на правову допомогу та затрачених годин за жовтень 2018 року, відповідно до якого розмір витрат склав 48448,00 грн (а.с.91-93).
Підтверджуючи дійсність оплати наданих правових послуг, позивач надав заключну виписку поточного банківського рахунку за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, з якої встановлюється, що ПП "Марго" оплатило послуги правової допомоги за жовтень 2018 року на підставі договору від 29.05.2018 №4 у сумі 48448,00 грн.
Опрацювавши заяву позивача про розподіл судових витрат та надані ним матеріали щодо отримання та оплати правничої допомоги, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає виключно оплата правничої допомоги у розмірі 5760,00 грн.
Так, дослідивши облік об'єму наданої правової допомоги, розміру витрат на правову допомогу та затрачених годин за жовтень 2018 року, суд зазначає, що зазначений об'єм та зміст правової допомоги, крім складання та подання до суду позову в інтересах ПП "Мрія (справа №810/5562/18), не пов'язаний із розглядом даної справи.
Суд зазначає, що інститут розподілу між сторонами судових витрат на правничу допомогу не передбачає оплату відповідачем правових послуг, якими позивач користувався поза рамками однієї конкретної судової справи.
Тому, стягнення з відповідача загальної суму коштів, витрачених позивачем у жовтні 2018 року на правничі (юридичні) послуги у ході своєї діяльності, ймовірно є необґрунтованим та безпідставним.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Марго" (код ЄДРПОУ 20619598) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судові витрати у сумі 7522 (сім тисяч п'ятсот двадцять дві) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.