проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"29" січня 2019 р. Справа № 922/1265/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.,
суддя Пелипенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. №224 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 по справі № 922/1265/18 (суддя Сальникова Г.І.; повний текст рішення складено 26.07.2018)
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного підприємства фірми «Турбулент», м. Харків
про стягнення 11630,04 грн, -
Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства фірми «Турбулент», в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 11630,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство фірма «Турбулент» є власником нерухомого майна літ. «А1-1» загальною площею 121,9 кв.м. по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові на підставі: інформаційної довідки від 29.03.2014 № 111/03/2017, виданого ТОВ «Актуаль»; технічного паспорту від 29.03.2017; рішення Київської районної ради від 03.12.1996 № 314; акту прийому в експлуатацію від 02.10.1996. 22.02.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі № 6639/05, за яким у строкове платне користування надана земельна ділянка по Білгородському шосе (кінцева зупинка автобусів №№17, 20) строком до 02.04.2008. Рішенням Харківської міської ради від 22.12.2010 № 37/10 ПП фірмі «Турбулент» поновлено право оренди земельної ділянки площею 0,0175 до 01.12.2015. На сьогоднішній день додаткова угода до договору оренди землі № 6639/05 між сторонами не укладена, право оренди відповідачу не поновлено, тобто, згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі №6639/05 припинився у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Таким чином, земельна ділянка за цією адресою використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначеної будівлі за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення плати за цю землю. В якості правових підстав позивач посилається, зокрема, на норми статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 по справі № 922/1265/18 у задоволенні позову Харківської міської ради до Приватного підприємства фірми «Турбулент» про стягнення 11630,04 грн. - відмовлено.
Вмотивовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив про невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених у статтях 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки у наявних правовідносинах неодержана орендна плата є упущеною вигодою. Вказане має наслідком необхідність застосування положень статей 156, 157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, статті 22 та глави 82 Цивільного кодексу України при вирішенні спору про стягнення збитків у виді неодержаних доходів (орендної плати за землю), заподіяних міській раді внаслідок користування юридичною особою земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно, без укладення договору оренди. Позивачем під час розгляду справи не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях/бездіяльності відповідача, оскільки відсутні належні та допустимі розміру збитків (шкоди), заявлених до стягнення.
Харківська міська рада не погодилася із правовим обґрунтуванням та кваліфікацією судом фактичних обставин справи, висвітлених у рішенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/1265/18, вважає рішення суду першої інстанції таким, що зроблено із вибірковим застосуванням доказів, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення. Просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 по справі № 922/1265/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Позивач вважає правову позицію суду першої інстанції про невідповідність обраного способу захисту порушеного права шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених у статтях 1212-1214 Цивільного кодексу України, помилковою, а висновки суду про те, що у наявних правовідносинах неодержана орендна плата є упущеною вигодою і спірні правовідносини, як наслідок, повинні регулюватися інститутом делікту в силу приписів статей 16, 22, 156, 157 Цивільного кодексу України, - безпідставними. Позивач наголошує, що відсутність укладеного між Харківською міською радою та ППФ «Турбулент» договору оренди земельної ділянки вже виключає договірні зобов'язання, а відсутність неправомірних дій відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання. Фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме - в результаті укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в України також не вважається правопорушенням. Так, частина тертя статті 125 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001, котра раніше забороняла «приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації» була виключена Законом України від 05.03.2009 № 1066-УІ. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить. Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт - правопорушення. Зокрема, статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно статтями 216, 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення. Таким чином, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонам повинні кваліфікуватися як бездоговірні та безделіктні та підпадають під правове регулювання статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. Харківська міська рада вважає, що її правова позиція по справі відповідає правовій кваліфікації аналогічних правовідносин, яка надана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
Окремо позивач зазначає, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдана очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 19 липня 2018 року по справі №922/1265/18. Відповідачу встанволено строк до 01.10.2018 для подачі відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Призначено справу до розгляду на 23.10.2018 о 10:00 год. та повідомлено сторони, що розгляд справи відбудеться у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб. №111.
Поряд із цим, на підставі Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 № 454/2017 ліквідовано Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Згідно з підпункту 8 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Згідно Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28.09.2018 № 295/2018 суддів Харківського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.
У відповідності до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в газеті «Голос України» (№ 185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.
Частинами п'ятою та сьомою статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На виконання розпорядження керівника апарату суду Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 «Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційного господарських судів» відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №922/1265/18, що перебувала у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 для здійснення апеляційного розгляду справи №922/1265/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Медуниці О.Є., судді Пелипенко Н.М.
Ухвалою від 18.10.2018 справу № 922/1265/18 прийнято до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду на 06.11.2018 о 9:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання № 118.
У судовому засіданні 06.11.2018 уповноважений представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. № 698), в якому просив зупинити провадження у справі № 922/1265/18 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) Великою Палатою Верховного Суду.
Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у даній справі позивач посилається на те, що предметом позовних вимог по справам № 922/1265/18 та № 922/3412/17, є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, які відповідач зберіг, не сплачуючи за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на земельну ділянку та протягом конкретного періоду часу не вносив плату за користування нею, внаслідок чого безпідставно зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Оскільки предметом перегляду Великої Палати Верховного Суду є судове рішення в аналогічних з оскаржуваними у справі № 922/1265/18 правовідносинами, то Харківська міська рада просить зупинити провадження у вказаній справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 зупинено апеляційне провадження у справі № 922/1265/18 за апеляційною скаргою Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 по справі № 922/1265/18 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. Зобов'язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).
Необхідність зупинення провадження була обумовлена тим, що спір у справі, що розглядається (№ 922/1265/18), виник з подібних правовідносин, що й у справі № 922/3412/17, з огляду на заявлені предмет та підстави позову, зокрема, щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 справу № 922/3412/17 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "Сінтрекс" про стягнення 6150799,96 грн. передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 14.06.2018 у справі № 922/3412/17 зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України стосовно можливості стягнення суми орендної плати, за відсутності укладеного між сторонами договору оренди землі), викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/5468/14.
Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що у вказаних постановах Верховний Суд України зазначив про необхідність застосування положень статей 156, 157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, статті 22 та глави 82 Цивільного кодексу України при вирішенні спору про стягнення збитків у виді неодержаних доходів (орендної плати за землю), заподіяних міській раді внаслідок користування юридичною особою земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно, без укладення договору оренди. При цьому, Верховний Суд України вказав про можливість стягнення таких збитків, посилаючись на статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки підставою заявленого позову є не саме посилання на ці норми права, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Проте, як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 14.06.2018 у справі № 922/3412/17, відповідно до положень статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відшкодування заподіяних збитків, тому відповідно до положень статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, стягнення таких збитків можливе лише в разі встановлення судами наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2018 прийнято до розгляду справу № 922/3412/17 і призначено її розгляд на 20.11.2018.
Згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
10.12.2018 за вх. № 2170 представник Харківської міської ради надав клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі № 922/1265/18 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення, оскільки справу № 922/3412/17 розглянуто та за результатами її розгляду Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 20.11.2018. До цієї заяви позивач надав повний текст зазначеної постанови.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 поновлено апеляційне провадження у справі № 922/1265/18. Розгляд справи призначено на 29.01.2019 о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 118. Учасникам справи запропоновано надати Східному апеляційному господарському суду письмові пояснення із викладенням своїх правових позицій по справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові по справі № 922/3412/17. Викликано в судове засідання представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями. Про неможливість прибуття своїх представників сторони повинні письмово повідомити суд.
Представник відповідача в судове засідання 29.01.2019 не з'явився, хоча судом апеляційної інстанції вжито належних заходів щодо повідомлення ППФ «Турбулент» про день, час та місце апеляційного розгляду справи № 922/1265/18, оскільки ухвала про поновлення провадження у справі та призначення її до апеляційного розгляду від 21.12.2018 отримана представником відповідача за адресою його місцезнаходження згідно даних ЄДРПОУ (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12).
Позивач свого представника в судове засідання 29.01.2019 не направив, але надав клопотання (вх. № 977), в якому просить розгляд справи відкласти, посилаючись на перебування уповноваженого представника, який здійснює юридичне супроводження даної справи у суді апеляційної інстанції у відрядженні, а також на зайнятість усіх представників в інших судових справах.
Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання 29.01.2019 не визнавалась обов'язковою, а суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги відповідно до статті 273 Господарського процесуального кодексу України, який спливає 31.01.2019, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання.
Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Частинами першою та другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.05.2018 № 122918316 право власності на літ. «А 1-1», загальною площею 121,9 кв.м. з 05.04.2017 зареєстроване за ПП фірма «Турбулент» на підставі інформаційної довідки від 29.03.2014 № 111/03/2017, виданого ТОВ «Актуаль»; технічного паспорту від 29.03.2017; рішення Київської районної ради від 03.12.1996 № 314; акту прийому в експлуатацію від 02.10.1996.
Відповідно до вищезазначеної інформації, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 27.12.2017 № 8475/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові не зареєстровані.
22.02.2005 між Харківською міською радою та ПП фірма «Турбулент» укладений договір оренди землі № 6639/05, за яким у строкове платне користування надана земельна ділянка по Білгородському шосе (кінцева зупинка автобусів № № 17,20) строком до 02.04.2008.
Рішенням Харківської міської ради від 22.12.2010 №37/10 ПП фірмі «Турбулент» поновлено право оренди земельної ділянки площею 0,0175 до 01.12.2015.
Як зазначила Харківська міська рада у позовній заяві, додаткова угода до договору оренди землі № 6639/05 між Харківською міською радою та ПП фірма «Турбулент» не була укладена, право оренди відповідачу не поновлено, а тому враховуючи положення статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі № 6639/05 припинився у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено.
Відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,0175 га по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.
08.05.2018 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ПП фірма «Турбулент» використовує земельну ділянку площею 0,0175 га по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А1-1», право власності на яку зареєстровано за відповідачем (том 1 аркуш справи 23)..
За результатами вищевказаного огляду провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки від 08.05.2018. Даним актом встановлено, що ПП фірма «Турбулент» використовує земельну ділянку площею 0,0175 га по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А 1-1», право власності на яку зареєстровано за Харківською міською радою. Земельна ділянка використовується ПП фірма «Турбулент» в межах договору оренди землі № 6639/05, строк дії якого закінчився.
Відповідно до листа ГУ ДФС у Харківській області від 02.03.2018 за вих. № 4563/9/20-40-12-03-19 ПП фірма «Турбулент» сплачено земельний податок за 2017 рік у сумі 29519,65 грн.
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 11630,04 грн., обґрунтовуючи позов тим, що останній, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.05.2017 по 30.04.2018 не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі. У зв'язку з цим, з посиланням на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшивши вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Предметом позову у даній справі є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати у розмірі 11630,04 грн., за користування земельною ділянкою комунальної форми власності по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням приписів статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України право власності на житловий будинок, будівлю, споруду є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою під відповідним нерухомим майном, яке має бути оформлено відповідним чином з урахуванням приписів статті 126 Земельного кодексу України.
Також судом першої інстанції встановлено, що з 01.05.2017 по 30.04.2018 відповідач використовував земельну ділянку загальною площею 0,0175 га по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного Кодексу України, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки докази зворотного відповідачем не надані і у справі не містяться.
Проте суд першої інстанції визначився про невідповідність обраного позивачем способу захисту його прав як власника спірних земельних ділянок, шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки за висновками суду неодержана орендна плата є упущеною вигодою, яку особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Спірні правовідносини кваліфіковані судом першої інстанції як правовідносини із спричинення збитків у формі неотриманого прибутку, що підпадають під правове регулювання статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено факт протиправності поведінки відповідача у невчиненні передбачених законодавством дій для оформлення права користування спірною земельною ділянкою, на якій було розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно; вину відповідача в ухиленні від вчинення дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою та причинний зв'язок між шкодою, завданою власнику земельної ділянки та протиправною поведінкою заподіювача. Водночас судом встановлено, що позивачем в даній справі не доведено належними та допустимими доказами розмір збитків (шкоду), заявлених до стягнення, оскільки в порушення вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, акт та розрахунки збитків складено позивачем одноособово, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки - як передбачено пунктом 2 Порядку.
За висновками суду першої інстанції, оскільки позивачем під час розгляду даної справи не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях/бездіяльності відповідача, а саме не надано належних та допустимих доказів розміру збитків (шкоди), заявлених до стягнення, тому відсутні підстави для задоволення позову згідно статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, оскільки на думку колегії суддів, спірні правовідносини є відносинами з безпідставного збереження майна.
Так, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Матеріалами справи підтверджено, що розпорядником спірної земельної ділянки є позивач, який діє в інтересах територіальної громади.
Згідно положень статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
В ході вирішення спору колегією суддів встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, розпорядником якої є позивач.
Відтак немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачем, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державною реєстрацією такого права.
Таким чином, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельних ділянок, на яких розташовані ці об'єкти, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, тому наявність або відсутність вини відповідача в даному випадку не підлягає дослідженню.
З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельними ділянками, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Що стосується розміру заявлених у даній справі до стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.
Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Положення), відповідно до пункту 2.2 якого основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства України, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю та вжиття заходів зі звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів.
Відповідно до пункту 3.1.6. Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти неодержання доходів за період тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі (нецільове використання), невідповідності розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства.
Також пунктами 3.2.1., 3.2.2. та 3.2.4 Положення встановлено, що Департамент має право:
- обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, а також при підготовці рішень про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, актів прийому-передачі земельних ділянок, за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках, які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень;
-складати акти обстеження земельних ділянок та дотримання умов їх використання. Виносити приписи про усунення порушень у сфері благоустрою;
-здійснювати фото- та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Харкова.
Відповідно до пункту 3.2.13. Положення, Департамент має право залучати за погодженням із керівником виконавчого органу міської ради відповідних спеціалістів для виконання покладених на Департамент функцій та завдань) зокрема, залучати за згодою фахівців (інженерів-геодезистів, інженерів-землевпорядників та інших) для участі у заходах, пов'язаних зі здійсненням самоврядного контролю за використанням та охороною земель, державного архітектурно-будівельного контролю.
Із матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного попереднього обстеження земельної ділянки провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель С.С. Соколовим 08.05.2018 складено акт огляду земельної ділянки (попереднє обстеження), яким встановлено, що ПП фірма «Турбулент» використовує земельну ділянку площею 0,0175 га по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А 1-1», право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Земельна ділянка використовується відповідачем в межах договору оренди землі від 22.02.2005 № 6639/05, строк дії якого закінчився.
Матеріали справи не містять доказів оскарження з боку відповідача дій посадових осіб Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо складання акту огляду земельної ділянки (попереднє обстеження) від 08.05.2018.
Крім того, відповідачем також не надано доказів невідповідності відомостей, зазначених в зазначеному акті огляду, фактичним обставинам справи.
З огляду на те, що відповідач у період з 01.05.2017 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою було розраховано розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.
За розрахунком позивача розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2017 по 31.12.2017 склав 20889,76 грн.
Розрахунок безпідставно збережених ПП Фірмою «Турбулент» коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 становить 10444,88 грн.
Даний розрахунок позовних вимог Харківською міською радою здійснено з урахуванням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489, рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 та від 03.07.2013 № 1209/13.
Поряд із цим, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Позивачем враховано, що відповідно до листа Головного Управління ДФС у Харківській області № 4563/9/20-40-12-03-19 від 02.03.2018 ПП Фірма «Турбулент» (пн 31439763) є платником орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки, розташовані у Київському районі м.Харкова. За 2017 рік за земельні ділянки надійшло 29556,90 грн., тобто в місяць 2463,08 грн.
Тому розмір безпідставно збережених ПП Фірма «Турбулент» коштів розраховано позивачем як різницю між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою.
Таким чином, згідно розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених ПП Фірмою «Турбулент» коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2017 по 31.12.2017, які підлягають стягненню, становить 1185,16 грн. (20899,76 грн. - 19704,60 грн.), а за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 - 10444,88 грн.
Правомірність розрахунку позивача (розмір, період нарахування) відповідачем належними доказами не спростовано, тому позов в частині розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати та періоду нарахування є доведеним та обґрунтованим.
Відтак, здійснивши правову оцінку доказів у справі колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що заявлена до стягнення сума визначена позивачем правильно, тому в даному випадку наявні правові підстави для нарахування та стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати в сумі 11630,04 грн.
Приймаючи до уваги положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, відповідачем порушені, а обраний позивачем спосіб захисту свої прав, як землевласника, є належним та ефективним, тому позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2017 по 30.04.2018 в сумі 11630,04 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими, в зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково застосував до спірних правовідносин норми, які регулюють стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у вказаний період, і це призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 277, пунктом 4 частини першої статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 по справі № 922/1265/18 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства фірма «Турбулент» (вул. Суздальські Ряди, 12, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 21247466) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, р/р 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 11630,04 грн.
Стягнути з Приватного підприємства фірма «Турбулент» (вул. Суздальські Ряди, 12, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 21247466) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, р/р 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) 1762,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви.
Стягнути з Приватного підприємства фірма «Турбулент» (вул. Суздальські Ряди, 12, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 21247466) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, р/р 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) 2643,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04.02.2019
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.М. Пелипенко