Іменем України
22 січня 2019 року
Київ
справа №820/273/17
касаційне провадження №К/9901/42128/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У січні 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому просив: визнати незаконними дії Інспекції щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки та складання акту № 1132/20-23-12-04/2907215455 від 03.08.2016 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2»; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003211702 від 08.08.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-003761702; податкове повідомлення-рішення № 0003731702 від 02.09.2016, податкове повідомлення-рішення № 0003751702 від 02.09.2016, рішення № 0003741702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 02.09.2016, податкову вимогу № 15093-42 від 05.12.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_2 послався на те, що Інспекція неправомірно провела документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2, результати якої оформлені актом від 03.08.2016 № 1132/20-23-13-04/2907215455, а на підставі висновків цієї перевірки прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкову вимогу, оскільки перевірка була проведена на підставі наказу керівника податкового органу від 01.06.2016 №4, який скасовано постановою Харківською окружного адміністративного суду від 18.07.2016 у справі №820/3386/16, яка набрала законної сили.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задовольнив: визнав незаконними дії Інспекції щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки та складання акту № 1132/20-23-12-04/2907215455 від 03.08.2016 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2»; скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003211702 від 08.08.2016; скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-003761702; скасував податкове повідомлення-рішення № 0003731702 від 02.09.2016; скасував податкове повідомлення-рішення № 0003751702 від 02.09.2016; скасував рішення № 0003741702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.09.2016; скасував податкову вимогу № 15093-42 від 05.12.2016.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що незаконність перевірки, порушення порядку її проведення призводить до відсутності її правових наслідків, оскільки наказ Інспекції від 01.06.2016 №4 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2» визнано протиправним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак незаконною є проведена планова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2, а також прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкова вимога.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, оскільки копію наказу про проведення перевірки від 11.06.2016 № 4, письмове повідомлення про початок перевірки від 11.06.2016 № 4142/10/20-23-13-04-04 та лист про надання документів до перевірки від 11.06.2016 № 4143/10/20-23-13-04-15, були надіслані на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 11.06.2016 за адресою його реєстрації. Також Офіс посилається на те, що судами не досліджувалися обставини, встановлені податковим органом в ході перевірки підприємця.
У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що у період проведення перевірки наказ від 01.06.2016 № 4 про проведення такої перевірки був скасований постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі № 820/3386/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 22.01.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що Інспекцією на адресу позивача були направлені накази № 25 від 15.01.2016 (про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2) та № 152 від 03.03.2016 (про перенесення строків проведення планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2) з посиланням на план-графік проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на 1 квартал 2016 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 17.09.2012 по 31.12.2014.
Однак, через порушення податкової інспекцією строків призначення та проведення перевірок, а також, порушень у строках направлення вказаних документів, накази на проведення перевірок реалізовані не були.
01.06.2016 начальник Інспекції з посиланням на план-графік проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на 4 квартал 2015 року прийняв наказ № 4 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 17.09.2012 по 31.12.2014. Проведення вказаної перевірки доручено здійснити з 14.07.2016 (тривалістю 10 робочих днів).
На підставі вказаного наказу Інспекція провела документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 17.09.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 17.09.2012 по 31.12.2014, за результатами якої склала акт № 1132/20-23-12-04/2907215455 від 03.08.2016.
На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003731702 від 02.09.2016, податкове повідомлення-рішення №0003751702 від 02.09.2016, рішення № 0003741702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 02.09.2016. Також Інспекцією було сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу № 15093-42 від 05.12.2016.
Також, судами було встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі № 820/3386/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, було скасовано наказ Інспекції від 01.06.2016 № 4 про проведення документальної планової невиїзної перевірки.
У справі, що розглядається, спірним питанням даної справи є правомірність проведення Інспекцією перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу (недоїмки), податкової вимоги з урахуванням визнання у судовому порядку протиправним наказу, на підставі якого проведено таку перевірку.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його у суді, при цьому у такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій виходили з положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, з врахуванням того, що Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2016 постановою у справі № 820/3386/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, визнав скасував наказ Інспекції від 01.06.2016 №4 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2». Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.01.2017 (№ К/800/33288/16) відмовив Інспекції у відкритті касаційного провадження. Вказані обставини слугували підставою для висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що скасування наказу на підставі якого проведена перевірка унеможливлює визнання правомірності прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу (недоїмки), податкової вимоги.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної планової перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкова вимога, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних планових невиїзних, є обов'язковою умовою для проведення перевірки та реалізації її наслідків.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Інспекції на недослідження судами складу податкових правопорушень, встановлених під час перевірки, є безпідставними з огляду на неможливість використання у межах спірних відносин цих результатів.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна