Іменем України
31 січня 2019 року
Київ
справа №826/6570/17
адміністративне провадження №К/9901/67278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Анцупової Т.О., судді Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменко В.А. від 15 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Ганечко О.М., Сорочка Є.О. від 07 листопада 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просили:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не призначення і невиплати гарантованої одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», батькам загиблого молодшого сержанта ОСОБА_3 незаконною;
- зобов'язати відповідача передати документи щодо сплати допомоги у зв'язку із загибеллю молодшого сержанта ОСОБА_3 комісії, призначити і сплатити гарантовану одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» батькам загиблого.
Позовна заява мотивована тим, що посилання відповідача стосовно неможливості прийняття рішення по виплаті одноразової допомоги без завершення кримінального провадження стосовно смерті ОСОБА_3 є протиправним, оскільки у позивачів наразі наявні усі документи, які підтверджують факт смерті їх сина від проникаючого вогнепального наскрізного кульового поранення, отриманого під час виконання службових обов'язків.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення і невиплати гарантованої одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", батькам загиблого молодшого сержанта ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов'язано Міністерство оброни України передати документи щодо сплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю молодшого сержанта ОСОБА_3 відповідній комісії Міністерства оборони України, зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20 серпня 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги на засіданні відповідної комісії по суті з урахуванням висновків суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачем визначених чинним законодавством дій щодо подання висновку розпоряднику коштів зроблено не було, документи повернуто позивачу, чим порушено приписи пункту 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Касаційну скаргу подано 06 грудня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Анцупової Т.О. та Гриціва М.І.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що молодший сержант ОСОБА_3 проходив службу у Військовій частині польова пошта НОМЕР_1 "Айдар" на посаді командира 2-го розвідувально-диверсійного відділення 1-го розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти, у зоні проведення антитерористичної операції та приймав безпосередню участь у бойових діях з 06 серпня 2014 року по 26 березня 2015 року, про що свідчить Довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 13 січня 2016 року № 02/111.
Як свідчать наказ від 20 квітня 2015 року № 120 та висновок від 18 вересня 2015 року № ВСЗ-315/ОГД-17 26 березня 2015 року молодший сержант ОСОБА_3 загинув при невідомих обставинах в районі проведення антитерористичної операції на території Луганській області, місто Лисичанськ в результаті проникаючого вогнепального наскрізного кульового поранення голови з множинними переломами мозкового черепу та обличчя.
20 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , батьками загиблого військовослужбовця ВЧ ПП НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_3 , подано військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви про виплату одноразової грошової допомоги.
26 березня 2015 року за фактом загибелі військовослужбовця Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження №12015130240000665, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, а саме умисне вбивство.
30 березня 2015 року старшим слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Кустиковим А.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015130240000665 від 26 березня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, яка мотивована висновком про те, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок суїциду.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 06 червня 2016 року у справі №415/2305/16-к постанова старшого слідчого Кустикова А.В. від 30 березня 2016 року про закриття кримінального провадження №12015130240000665 від 26 березня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, - скасована, матеріали кримінального провадження №12015130240000665 від 26 березня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого с частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, направлено військовому прокурору Луганського гарнізону для організації досудового розслідування. Також, в ухвалі судом встановлено, що досудове розслідування щодо встановлення трупу військовослужбовця ОСОБА_3 слідчим проведено не повно, а постанова про закриття кримінального провадження від 30 березня 2015 року не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, належним чином не мотивована, в ній не надана належна оцінка поясненням допитаних осіб та викладених фактів, постанова винесена без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження. Разом з тим, Лисичанський міський суд Луганської області в ухвалі від 06 червня 2016 року звернув увагу, що в матеріалах кримінального провадження є постанова про призначення вибух технічної експертизи та експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу від 05 лютого 2016 року, проте висновок експерта відсутній. Не виконавши вищезазначених дій, а також не встановивши, з якої саме зброї були випущені кулі і гільзи, знайдені на місці події, належним чином не перевіривши усі доводи, на думку Лисичанського міського суду Луганської області, слідчий передчасно прийшов до висновку про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину.
Листом від 13 вересня 2016 року № ВСЗ-524 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив про те, що пакет документів на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю молодшого сержанта ОСОБА_3 , згідно протоколу засідання комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги від 19 серпня 2016 року № 70, повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 на доопрацювання. Причина повернення документів - прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги неможливо, оскільки обставини смерті невідомі. Окрім того, в листі від 13 вересня 2016 року № ВСЗ-524 Луганський обласний військовий комісаріат зазначив, що комплект документів щодо призначення одноразової грошової допомоги буде повторно направлено на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України після надходження від Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області матеріалів щодо обставин смерті.
Згідно листа першого заступника військової прокуратури Луганського гарнізону від 01 грудня 2017 року № 3/7253вих-17 у кримінальному провадженні №12015130240000665 триває досудове розслідування.
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що позивачем не було надано на адресу Міноборони необхідних та обов'язкових документів, а саме, документа, що свідчить про причини та обставини загибелі молодшого сержанта ОСОБА_3 , відтак указує на відсутність порушень в діях Міноборони, оскільки скаржником не виконані всі вимоги відповідно до Порядку № 975.
Від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів у цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Підпунктом першим пункту 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: 1. заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; 2. витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); 3. витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи. які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні.
Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 1 статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
Перелік підстав для відмови у виплати одноразової грошової допомоги визначений пунктом 19 Порядку № 975 є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що лікарське свідоцтво про смерть від 28 березня 2015 року № 163, ухвала Лисичанського міського суду Луганської області від 06 червня 2016 року є належним документом, що вказує на причини та обставини смерті під час виконання обов'язків військової служби.
Виходячи з наведеного, Порядком № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання даним Порядком не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 30 січня 2018 року № 806/986/16, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 333/6813/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: Т.О. Анцупова
М.І. Гриців