Іменем України
31 січня 2019 року
Київ
справа №804/6627/17
провадження №К/9901/50007/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» до державного реєстратора - приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошина Сергія Анатолійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Дєєва М.В. від 29 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Дадим Ю.М., Уханенка С.А., Дурасової Ю.В. від 21 березня 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» звернулось до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошина Сергія Анатолійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача від 20.09.2017 року №37182295 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1074838107101) про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1074838107101), а саме: нежитлова будівля, загальною площею 114.6 кв.м., що розміщується за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2; цільове призначення майна: кафе бар;
- скасувати запис про державну реєстрацію прав №22437316, внесену Відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2017 року №37182295 про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (код за ЄДРПОУ14360570) на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №107483810701), а саме: нежитлова будівля, загальною площею 114.6 кв.м, що розміщується за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2; цільове призначення майна: кафе-бар.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошина Сергія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 37182295 від 20.09.2017), зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1074838107101), за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2. Реєстрація права власності проведена на підставі договору іпотеки № 3844 від 21.11.2016. Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначає, що відповідачем протиправно до спливу десятиденного строку, встановленого законом для подання власником нерухомого майна рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили - відновлено проведення реєстраційних дій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалюючи зазначені рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що законодавством визначено як п'яти так і шестиденний робочий тиждень, а загальним вихідним днем є неділя, та з огляду на те, що відповідач працює за встановленим шестиденним робочим тижнем, суд не вбачає порушень з боку відповідача при внесенні запису про державну реєстрацію прав №22437316 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2017 №37182295 про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 114,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2, оскільки з 07.09.2017 по 20.09.2017 пройшло 10 робочих днів ( включаючи 09.09.2017 та 16.09.2017 - суботи).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Естейт Селлінг» було власником нежитлової будівлі розміщеної за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2, згідно з договором купівлі - продажу від 02.11.2016.
05.02.2013 між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №2Е005Г.
В якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013 між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки №2Е005Г/DІ28 від 21.11.2016, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань Позичальником перед Банком передано в іпотеку наступне нерухоме майно: нежитлова будівля, яке знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2.
07.09.2017 о 18 год. 18 хв. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.В. за № 24058472 зареєстровано заяву ТОВ «Естейт Селлінг» про заборону вчинення реєстраційних дій з об'єктом нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1074838107101), а саме: нежитлова будівля, загальною площею 114,6 квадратних метри, що розміщується за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гордіюк, будинок 2; цільове призначення майна: кафе-бар.
20.09.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.В. винесено рішення №37182295 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1074838107101) щодо реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» на об'єкт нерухомого майна, а саме:нежитлова будівля, загальною площею 114,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2.
6. Позивач вважає, що приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошиним Сергієм Анатолійовичем було незаконно зареєстровано право власності за ПАТ КБ «Приватбанк» на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1074838107101), що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми ст.25 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та неправильно обраховано 10-денний строк, визначений як строк дії заяви власника про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій, визначений даною датою.
8. Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовує зупинення реєстраційних дій на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, щодо власного майна. У випадку незаконної реєстрації власник може за своєю ініціативою зупинити реєстраційні зупинити реєстраційні дії та звернутись до суду з позовом про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного майна чи до правоохоронних органів. Позивач не вказував та не надавав докази того, що здійснив такі дії ані протягом десяти днів, ані в подальшому. Просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
9. Державним реєстратором приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошиним Сергієм Анатолійовичем відзиву на касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року не подано.
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
11. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
13. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
14. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
15. Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
17. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
20. Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України визначає справи, що підвідомчі господарським судам, серед яких: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.
21. Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
22. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
23. Судом встановлено, що зі змісту пункту 24 іпотечного договору № 2Е005Г/DI28 від 21.11.2016 вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Розглядаючи даний спір, Верховний Суд вважає, що у цій справі, спірні правовідносини виникли між юридичними особами у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю, загальною площею 114.6 кв.м., що розміщується за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул. Гордіюк, буд.2, а тому впливають на майнові права ТОВ «Естейт Селлінг» як іпотекодавця, яке правомірність такого набуття ставлять під сумнів, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.
24. Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18).
25. Крім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18 (провадження № 12-207гс18), згідно з якими державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб'єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.
До того ж навіть у випадку, коли суб'єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.
26. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
27. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.
29. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
30. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В.Коваленко
Судді: Я.О.Берназюк
М.І.Гриців