м. Миколаїв.
31 січня 2019 р.справа № 400/2521/18
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: не прибув,
у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідачавиконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) звернувся із адміністративним позовом до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області (надалі - відповідач або Виконком), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення законодавства в діяльності майданчика для паркування транспортних засобів, зокрема протиправного встановлення на проїзній частині автоматичних в'їзних та виїзних терміналів, огорож і приміщень для обслуговуючого персоналу по АДРЕСА_2 та зобов'язати відповідача негайно, але не пізніше 10 днів з моменту набрання чинності судовим рішенням, демонтувати незаконно встановлені в'їзні та виїзні термінали, огорожі і приміщення для обслуговуючого персоналу.
Свої вимоги позивач обґрунтував наступним. Він працює і періодично тимчасово проживає в м. Вознесенську. У справах йому доводиться щоденно проїжджати на власному автомобілі по АДРЕСА_2, де знаходиться належний йому об'єкт нерухомості. Відповідач на підставі договору надав ФОП ОСОБА_2 72 паркувальних місця, загальною площею 576 кв. метрів на проїзній частині АДРЕСА_2, яка, на думку позивача, незаконно встановила автоматичні в'їзні та виїзні термінали, металеві огорожі і приміщення для обслуговуючого персоналу, а також стягує плату за перебування автомобіля в межах майданчика, що завдає йому незручності. У серпні 2018 р. він подав до відповідача заяву, в якій вклав факти порушень з боку ФОП ОСОБА_2, але відповідач у відповіді зазначив, що не вбачає порушень в діях підприємця і не вжив заходів реагування. Позивач наполягає на тому, що ФОП ОСОБА_2 в порушення профільних нормативних актів, протиправно встановила термінали і відповідач наділений компетенцією здійснювати контроль за діяльністю ФОП ОСОБА_2 та вживати заходи реагування, чого ним зроблено не було.
Відповідач подав відзив, в якому зазначив, що між ним та ФОП ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого остання отримала у безоплатне користування майно комунальної власності у виді паркувальних місць та самостійно здійснює діяльність оператора паркувального майданчика, а тому відповідач не несе відповідальності за дії ФОП ОСОБА_2 і позовні вимоги повинні бути адресовані саме до неї, а не до Виконкому. З наведеного відповідач зробив висновок, що спір не повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства і просив закрити провадження у справі. Судом у задоволенні такого клопотання відмовлено (а. с. 35-37).
Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 15-16).
Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив задовольнити позов. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, клопотань від нього не надходило, про час і місце проведення судового засідання він повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому судове засідання проведено за відсутності представника відповідача (а. с. 30).
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
21 серпня 2015 р. рішенням Вознесенської міської ради № 8 вирішено КП "Санітарна очистка міста" укласти договір із ФОП ОСОБА_2 про використання АДРЕСА_2 для провадження діяльності оператора паркування транспортних засобів (а. с. 38).
На підставі цього рішення, 15 квітня 2016 р. КП "Санітарна очистка міста" і ФОП ОСОБА_2 уклали договір на тимчасове безоплатне користування майном комунальної власності територіальної громади м. Вознесенська, за умовами якого комунальне підприємство передало, а підприємець прийняв 72 паркувальних місця, загальною площею 576 кв. метрів по АДРЕСА_2, для використання з метою провадження діяльності оператора з паркування транспортних засобів (а. с. 40-42).
15 серпня 2018 р. ОСОБА_1 подав заяву, в якій вказав, що ФОП ОСОБА_2 незаконно встановила шлагбауми по АДРЕСА_2, які обмежують рух автотранспорту по цій вулиці і просив вжити заходи щодо демонтажу цих шлагбаумів (а. с. 8).
12 вересня 2018 р. міський голова надіслав позивачу відповідь, в якій вказано, що ФОП ОСОБА_2 на підставі договору самостійно здійснює діяльність оператора паркувального майданчика. Також заявнику роз'яснено, що постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 затверджені Правила паркування транспортних засобів (надалі - Правила паркування), дія яких поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на паркувальних майданчиках та на осіб, які утримають ці майданчики і на них в обов'язковому порядку повинні встановлюватись шлагбауми (а. с. 10).
Суд констатує, що така відповідь не може вважатись належним розглядом заяви ОСОБА_1, що призвело до порушення його прав.
У відповідності до ст. 30 ч. 1 п. "а" пп. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.
Також, до компетенції органу місцевого самоврядування відноситься прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування (ст. 30 ч. 1 п. "а" пп. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Стаття 10 ч. 2 п. 6 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначає, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою.
Тим же Законом передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (ст. 10 ч. 2 п. 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок про те, що відповідач наділений правом на прийняття рішень, які регламентують розміщення та організацію роботи майданчиків для паркування транспортних засобів і такому праву кореспондує його обов'язок здійснювати контроль за їх роботою.
Як визначено ст. 40 ч. 1, 3 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
У відповідності до п. 7 Правил паркування, майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.
Таким чином, відповідач не тільки має право, а й зобов'язаний здійснювати контроль за об'єктами благоустрою і зокрема майданчиками для паркування в тому числі, а також операторами таких майданчиків, в незалежності від наявності договірних відносин між органом місцевого самоврядування і оператором майданчику і ст. 40 ч. 3 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначає заходи такого контролю.
Правила паркування розрізняють 2 види майданчиків для паркування:
1) відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
2) спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху (п. 4 Правил паркування).
Критерієм розмежування таких майданчиків є їх розміщення - відведені майданчики для паркування розміщуються тільки в межах проїзної частини вулиці, тоді як спеціально обладнані майданчики для паркування розміщуються поза межами проїзної частини вулиці.
Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. Відведені майданчики для платного паркування обов'язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги "мобільне паркування" (п. п. 13, 14 Правил паркування).
Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та розміткою. Спеціально обладнані майданчики для паркування можуть бути наземними, підземними, багаторівневими. На спеціально обладнаних майданчиках для платного паркування обов'язково повинні бути встановлені автоматичні в'їзні та виїзні термінали. На спеціально обладнаних майданчиках для паркування у разі можливості встановлюється система відеоспостереження за рухом транспортних засобів на їх території і табло із змінною інформацією про наявність вільних місць для паркування, яке розташовується на в'їзді. Відеоінформація повинна зберігатися не менш як один місяць. На спеціально обладнаних майданчиках для паркування можуть розміщуватися контрольно-пропускний пункт, приміщення для обслуговуючого персоналу, туалет тощо (п. 15-17 Правил паркування).
Таким чином, встановлення автоматичних в'їзних та виїзних терміналів, контрольно-пропускного пункту, приміщення для обслуговуючого персоналу, передбачено тільки для спеціально обладнаних майданчиків для паркування.
Позивач як у заяві до відповідача, так і в позові зазначає, що паркувальний майданчик, переданий ФОП ОСОБА_2, розміщено на проїзній частині АДРЕСА_2 і відповідно, він є відведеним майданчиком для паркування, тоді як його обладнано пристроями, які передбачені тільки для облаштування спеціально обладнаних майданчиків для паркування.
Відповідач, при розгляді заяви позивача, обмежився тільки наданням роз'яснень Правил паркування та не встановив фактичних обставин, які мають значення для вирішення заяви ОСОБА_1, тобто допустив протиправно бездіяльність.
Такі обставини не можуть бути встановлені під час судового розгляду, а тому задоволення вимог позивача щодо покладення на відповідача обов'язку здійснити демонтаж терміналів є передчасним.
Стаття 245 ч. 2 п. 10 КАС України наділяє суд правом обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ст. 245 ч. 4 КАС України).
Використовуючи таке право, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 серпня 2018 р.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він позбавлений можливості прийняти таке саме рішення, яке вже було предметом спору в даній справі.
При повторному розгляді заяви ОСОБА_1, відповідач повинен встановити обставини, на які вказані судом в цьому рішенні.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За правилами ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 16 жовтня 2018 р. (а. с. 4), який, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає відшкодуванню позивачу в розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 04056569) про визнання протиправною бездіяльності при облаштуванні майданчика для паркування транспортних засобів, протиправного встановлення на проїзній частині автоматичних в'їзних та виїзних терміналів, огорож і приміщень для обслуговуючого персоналу по АДРЕСА_2 Миколаївської області та вжиття передбачених законодавством заходів щодо усунення порушень шляхом демонтажу незаконно встановлених автоматичних в'їзних та виїзних терміналів, огорож і приміщень для обслуговуючого персоналу, задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 04056569) допущену при розгляді заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 15 серпня 2018 р.
3. Зобов'язати виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 04056569) розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 15 серпня 2018 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. У задоволені позовної вимоги про зобов'язання виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 04056569) негайно, але не пізніше 10 днів з моменту набрання чинності судовим рішенням, демонтувати незаконно встановлені в'їзні та виїзні термінали, огорожі і приміщення для обслуговуючого персоналу, відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ЄДРПОУ 04056569) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у виді судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз