22 січня 2019 року справа № 2340/4008/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю в режимі відеоконференції),
представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши по суті у порядку загального позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (вул. Раїси Кириченко, 10, с. Мала Нехаороща, Машівський р-н, Полтавська обл., 39451, далі - позивач) з позовом до управління Держпраці у Черкаській області (бульв. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18001, далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 30.08.2018 №ЧК-697/367/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-478.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно притягнув позивача до відповідальності за відсутність локальних нормативно-правових актів, що стосуються організації робіт, охорони праці, пожежної безпеки та ознайомлення працівників під підпис із вказаними нормативно-правовими актами, у зв'язку з тим, що робітники, які працюють в магазині позивача, не є його працівниками, оскільки останній використовує послуги ТОВ «Працевлаштування Плюс» по підбору та наданню в користування позивача кваліфікованих працівників у магазин на підставі договору аутстаффінгу персоналу від 24.04.2017 №2. Таким чином, на думку позивача, оскільки він найману працю працівників не використовує, тому в нього відсутній обов'язок ознайомлювати працівників під підпис із вказаними нормативно-правовими актами.
В судовому засіданні представник позивача в режимі відеоконференції позов підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмовий відзив на позов та зазначив, що під час інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань додержання законодавства про працю відповідачем встановлено, що на момент перевірки у магазині №56 «Сьогодні Аврора» у м. Черкаси працювало 8 осіб, однак у позивача відсутні локальні нормативно-правові акти, що стосуються організації робіт, охорони праці, пожежної безпеки та не ознайомлено працівників під підпис із вказаними нормативно-правовими актами. Таким чином, оскаржувана позивачем постанова, на думку представника відповідача, є правомірною та скасуванню не підлягає.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 02.08.2018 №768-Н та направлення від 02.08.2018 №1621 посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області в період з 03.08.2018 по 10.08.2018 проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Результати перевірки оформлені актом від 10.08.2018 №ЧК-697/367/АВ.
Вказаним інспекційним відвідуванням встановлено, що на момент перевірки у магазині №56 «Сьогодні Аврора» у м. Черкаси, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, працювало 8 осіб, однак у позивача відсутні локальні нормативно-правові акти, що стосуються організації робіт, охорони праці, пожежної безпеки та не ознайомлено працівників під підпис із вказаними нормативно-правовими актами, чим порушено вимоги ст. 29 КЗпП України.
На підставі вказаного акту перевірки управлінням Держпраці у Черкаській області винесено оскаржувану постанову від 30.08.2018 №ЧК-697/367/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-478 про накладення штрафу на позивача у розмірі 3723 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.1992 №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Необхідно зазначити, що у відповідності до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, в порушення вимог статті 29 КЗпП України працівників, які працюють у магазині №56 «Сьогодні Аврора» у м. Черкаси, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач - не ознайомлено з локальними нормативно-правовими актами, що стосуються організації робіт, охорони праці, пожежної безпеки, оскільки локальні нормативно-правові акти, що стосуються організації робіт, охорони праці, пожежної безпеки ФОП ОСОБА_3 не розроблені.
Однак, правовою основою використання праці робітників у магазині №56 «Сьогодні Аврора» у м. Черкаси, позивач вважає договір аутстаффінгу персоналу, укладений між ТОВ «Працевлаштування Плюс» та ФОП ОСОБА_3 від 24.04.2017 №2, за яким ТОВ «Працевлаштування Плюс» виконує функції по підбору та переданню в розпорядження позивача кваліфікованих працівників.
В міжнародному праві порядок застосування аутстаффінга регулюється Конвенцією про приватні агентства зайнятості №181, ухваленою 19.06.1997, що не ратифікована Україною. Аутстаффінг (англ. out - «поза» + англ. Staff - «штат») передбачає надання підприємством-провайдером в розпорядження підприємства-замовника персоналу для виконання певних робіт.
Термін «аутстаффінг» в законодавстві України не закріплений, проте норми, визначені ст. 39 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, поширюються на правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є тотожним природі договору аутстаффінгу.
Крім того, у пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України міститься визначення поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб'єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що суб'єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов'язані: 1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника; 2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи; 3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку; 4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на користь працівника; 5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про зайнятість населення» забороняється діяльність суб'єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без дозволу.
Як встановлено судом, матеріали адміністративної справи та договір аутстаффінгу персоналу від 24.04.2017 №2 не містять інформації та доказів того, що ТОВ «Працевлаштування Плюс» має дозвіл на проведення такого виду діяльності, як наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 №400 затверджений Порядок формування та ведення Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців (далі - Порядок №400), яким визначається процедура формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.
Відповідно до частини 2 Порядку №400 включенню до переліку підлягають суб'єкти господарювання, які відповідно до статей 36-39 Закону України «Про зайнятість населення» надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.
Згідно ч. 4 Порядку№400 формування та ведення переліку здійснюється Державною службою зайнятості за формою згідно з додатком.
Відповідно до ч. 6 Порядку №400 Державна служба зайнятості протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви, зазначеної в пункті 5 цього Порядку, включає наведені у ній відомості про посередників до переліку та оприлюднює їх на веб-сайті Служби.
На офіційному сайті Державної служби зайнятості (https://www.dcz.gov.ua/storinka/perelik-subyektiv-gospodaryuvannya) розміщений Перелік суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.
Однак, як встановлено судом, станом на час розгляду вказаної справи ТОВ «Працевлаштування Плюс» відсутнє у вищевказаному Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.
Суд наголошує, що незалежно від наявності у ТОВ «Працевлаштування Плюс» відповідного дозволу та факту включення вказаного товариства до Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців - позивач повинен був проінструктувати працівників, що працюють у магазині №56 «Сьогодні Аврора» у м. Черкаси, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, оскільки, як чинним законодавством України так і умовами договору аутстаффінгу від 24.04.2017 №2, зокрема, пп. 2.2.4, пп. 2.3.4, пп. 2.3.7, передбачено обов'язок саме позивача вести локальні акти з організації робіт, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони та ознайомлювати з ними працівників, оскільки вказані працівники працюють саме у магазині №56 «Сьогодні Аврора», а не у приміщенні ТОВ «Працевлаштування Плюс».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова управління Держпраці у Черкаській області від 30.08.2018 №ЧК-697/367/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-478 про накладення штрафу на позивача у розмірі 3723 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш
Рішення складено у повному обсязі 30.01.2019.