Справа № 182/8696/18
Провадження № 2/0182/244/2019
Іменем УКРАЇНИ
30.01.2019 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Рунчевої О.В.
секретаря: Нагаєвої Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач 14 листопада 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.
Йому, його дружині та сину на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить квартира АДРЕСА_1.
У належній йому квартирі зареєстрована відповідачка, яка не є близькою родичкою - ОСОБА_2.
Але, фактично відповідачка з 2013 року в квартирі не проживає, не користуються нею, особистих речей відповідача в квартирі немає, участі в утриманні житлового приміщення не приймає.
Відповідач добровільно з реєстраційного обліку за місцем реєстрації не знімається, її фактичне місце проживання йому не відомо.
Реєстрація відповідача в належній йому квартирі створює йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження його власністю, крім того, реєстрація відповідача в його квартирі позбавляє права на отримання субсидії, яка надається на погашення витрат з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене, просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою про відкриття провадження від 10 грудня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 19 грудня 2018 року (а.с. 29). Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, письмових заперечень щодо її вимог і змісту, клопотань суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно.
Третя особа - ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали копії ухвали про відкриття провадження 19 грудня 2018 року, пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, заперечень у справі не подали.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.
Правовідносини що склалися між сторонами, виникли із житлових та цивільних правовідносин та врегульовані нормами Житлового та Цивільного кодексів України.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-BP "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права власника житлового будинку (квартири) визначені статтею Цивільного кодексу України /далі ЦК/ та статтею 150 Житлового кодексу України /далі ЖК/, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Правовою підставою вимог про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом є положення статті 391 ЦК, яке визначає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Комітетом по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради 13 грудня 2006 року (а.с. 6, 7).
У вищезазначеній квартирі зареєстрований позивач, дружина- ОСОБА_4, син - ОСОБА_3 та відповідач - ОСОБА_2, яка не є близькою родичем позивача (а.с.21).
Факт реєстрації відповідача за вищезазначеною адресою підтверджено також відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, згідно яких ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 26).
Відповідач з 2013 року в квартирі АДРЕСА_1 не проживає. Особистих речей відповідачки в квартирі немає.
Факт не проживання відповідача з 2013 року зафіксовано в акті про не проживання, посвідченого головою квартального комітету «№ 17» Усенко Л.Г., за свідченнями сусідів, від 09 жовтня 2018 року (а.с. 5).
Отже, відповідач не проживає і не користується спірним житловим приміщенням, не виконує свої зобов'язання по оплаті комунальних послуг, не цікавиться ним і не підтримує квартиру в належному стані. Таким чином, суд вважає доказаним факт, що відповідач понад шість місяців відсутня за місцем своєї реєстрації.
Доказів щодо поважних причин не проживання відповідача в спірній квартирі з 2013 року не пред'явлено, підстав вважати наявними поважні причини не проживання відповідача з 2013 року у спірній квартирі в судовому засіданні судом не встановлено.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справ. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Заперечень інших власників квартири щодо визнання відповідачки такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 судом не встановлено.
При таких обставинах, суд вважає, що необхідно визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., сплачений останнім при подачі позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1), третя особа - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева