25.01.2019 Справа № 469/839/17
2/469/53/19
15 січня 2019 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Гапоненко Н.О.
за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,
учасники справи та їхні представники:
прокурор - Маковецький Є.В.
відповідач ОСОБА_1 - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки,-
Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області 19 червня 2017 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 виявлено порушення вимог законодавства при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Так, 12 липня 2016 року між Березанською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір за №52 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання, відповідно до якого ОСОБА_1 надано у користування, без правовстановлюючих документів, земельну ділянку загальною площею 31,66 га для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту, у межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області, строком до 31 грудня 2016 року.
Згідно з пунктами 1.1, 2.1. вказаного договору ОСОБА_1 був зобов'язаний вносити плату за фактичне земельної ділянки за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, розрахованої від розміру грошової оцінки сільськогосподарських угідь, яка була виконана в 1995 році в цілому по колишніх сільськогосподарських підприємствах, з урахуванням коефіцієнту індексації та 1,756.
У подальшому 31 березня 2017 року між Березанською РДА та ОСОБА_1 укладено новий договір за № 59 про внесення плати за фактичне користування суб'єктом господарювання зазначеною вище земельною ділянкою, пунктами 1.1, 2.1. якого передбачено обов'язок ОСОБА_1 вносити плату за фактичне використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки, розрахованої від розміру грошової оцінки сільськогосподарських угідь, яка була виконана в 1995 році в цілому по колишніх сільськогосподарських підприємствах, з урахуванням коефіцієнту індексації та 1,756.
Прокурор зазначав, що використання зазначеної земельної ділянки у такий спосіб суперечить вимогам ст.ст.116, 123, ч.2 ст.124-126, 134 Земельного кодексу, оскільки земельна ділянка надана відповідачу без погодження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, за відсутності рішення про надання земельної ділянки в оренду на підставі виготовленої документації, без проведення земельних торгів щодо продажу права оренди спірної земельної ділянки та укладення договору оренди з відповідачем.
Укладені договори про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання №№ 52, 59 є лише домовленістю сторін про сплату коштів за фактичне використання земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів та, за законодавством, не надають відповідачу права користування нею.
Крім того, всупереч ст.ст.79, 79-1 ЗК України спірна земельна ділянка не сформована як об'єкт цивільних прав та не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, тобто взагалі не може використовуватися ОСОБА_1, оскільки не є об'єктом цивільних правовідносин.
У зв'язку з незаконним наданням відповідачу земельної ділянки прокурор просив на підставі ст.1212 ЦК України зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у придатному для використання стані земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 31,66 га у межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
22 червня 2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі у порядку, визначеному ЦПК України (2004 року), та призначено судове засідання.
10 січня 2018 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 10 січня 2018 року розгляд справи відкладено та встановлено строк для подання сторонами відповіді на відзив та заперечень.
20 березня 2018 року прокурором направлено до суду відповідь на відзив відповідача.
У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач у судове засідання не з'явився та не повідомив про причину своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У поданому відзиві на позовну заяву проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням 26 сесії 6 скликання Березанської районної ради Миколаївської області від 25 квітня 2014 року за №6 «Про вжиття невідкладних заходів щодо недопущення втрат до бюджетів від сплати за фактичне користування земельними ділянками державної власності та невитребуваними паями і неуспадкованих часток (паїв) для товарного сільськогосподарського виробництва» був затверджений Тимчасовий порядок надання в користування невитребуваних земельних часток (паїв), земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що входять до складу спадщини та земельних ділянок державної власності. Дія Тимчасового порядку розповсюджується на надання сільрадами та райдержадміністрацією нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок або державних земель (до часу проведення державних аукціонів або ж отримання право установчих документів на земельні ділянки, якщо аукціони не проводилися) та передачу їх в оренду (власність), а також надання сільрадами та райдержадміністрацією земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі тих, що входять до складу спадщини. Відповідно до умов вказаного Тимчасового порядку з відповідачем у 2015-2017 роках Березанською РДА за погодженням з Ташинською сільською радою укладалися договори про внесення плати за фактичне землекористування на один календарний рік. Прокурором не надано доказів того, що вказане рішення сесії Березанської районної ради було недійсним на дату укладення договорів з відповідачем.
Відповідач діяв відповідно до рішення Березанської районної ради Миколаївської області, яке згідно зі ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є обов'язковим для виконання, тому посилання прокурора на порушення відповідачем вимог законодавства є неправомірним.
3 доданих до позовної заяви матеріалів, зокрема, з виготовленої TOB «Воля» копії кадастрового плану меж земельної ділянки, вбачається, що передана відповідачу в короткострокове користування земельна ділянка має цільове призначення для обслуговування та розміщення господарчих дворів та будівель за межами населеного пункту в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Тобто, відповідно до приписів ст.19 ЗК України, дана земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
Прокурором не надано до суду рішення відповідного органу про зміну цільового призначення земельної ділянки та віднесення її до категорії земель сільськогосподарського призначення, відтак прокурором не надано доказів того, що відповідачем якимось чином порушені інтереси держави в особі ГУ Держкомзему відповідно до повноважень, встановлених ст.122 ЗК України.
Крім того, п.2.4. Тимчасового порядку встановлено, що земельні ділянки, що входять до складу спадщини, не можуть бути приєднані до земель запасу державної власності. Прокурором не надано доказів того, що надані у користування відповідачеві земельні ділянки не відносяться до земель, які входять до складу спадщини.
З тексту договорів про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання також вбачається, що плата за фактичне землекористування, визначена п.2.1. договору, вносилася на розрахунковий рахунок Ташинської сільської ради, код надходжень 18010900. Відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Мінфіну України від 14.01.2011 р. № 11, кодом надходжень 18010900 є орендна плата з фізичних осіб. Таким чином, відповідач фактично сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.
Посилаючись на викладене, відповідач вважав, що він діяв згідно з рішенням 26 сесії 6 скликання Березанської районної ради Миколаївської області від 25.04.2014 року за N96, договір про фактичне використання земельної ділянки між райдержадміністрацією та відповідачем був укладений також на підставі вищевказаного діючого рішення місцевого самоврядування, тому користування земельною ділянкою було правомірним.
Також зазначив, що оскільки дія договору про внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою, укладеного між Березанською райдержадміністрацією та відповідачем 31 березня 2017 року, закінчилася 31 грудня 2017 року, тому відсутній предмет спору по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 12 липня 2016 року між Березанською райдержадміністрацією та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №52 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання, відповідно до якого ОСОБА_1 надано у фактичне користування, без правовстановлюючих документів, земельну ділянку загальною площею 31,66 га ріллі для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту, у межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області, на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року.
Відповідно до п.1.2 договору вказана земельна ділянка використовується для обслуговування та розміщення господарчих дворів та будівель, призначення земельної ділянки сільськогосподарське.
Згідно з пунктами 1.1, 2.1. вказаного договору, ОСОБА_1 зобов'язався вносити плату за використання земельної ділянки у грошовій формі у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, розрахованої виходячи від розміру грошової оцінки сільськогосподарських угідь, яка була виконана в 1995 році в цілому по колишніх сільськогосподарських підприємствах, з урахуванням коефіцієнту індексації та 1,756, що становить 32466 грн. за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (а.с.10).
У подальшому 31 березня 2017 року між Березанською РДА та ОСОБА_1 укладено новий договір за № 59 про внесення плати за фактичне користування суб'єктом господарювання зазначеною вище земельною ділянкою, пунктами 1.1, 2.1. якого передбачено обов'язок ОСОБА_1 вносити плату за фактичне використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки, розрахованої від розміру грошової оцінки сільськогосподарських угідь, яка була виконана в 1995 році в цілому по колишніх сільськогосподарських підприємствах, з урахуванням коефіцієнту індексації та 1,756, що становить 48699,10 грн. (а.с.12)
Згідно зі ст.ст.116, 123 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, громадяни набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, які приймаються на підставі відповідних проектів землеустрою щодо їх відведення. Набуття права на землю здійснюється шляхом надання її у користування.
Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є однією з передумов для надання у користування такої земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно зі ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах і земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, до яких не віднесено надання земель громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, набуттю права на оренду земельної ділянки державної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної лілянки.
Таким чином, за правилами статті 134 ЗК України передача громадянам земельних ділянок для вищевказаних цілей повинна відбуватися за результатами земельних торгів.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 квітня 2017 року та Березанської райдержадміністрації від 21 квітня 2017 року, проект землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 31,66 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ташинської сільської ради Березанського району до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (у т.ч. відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру в області) на затвердження не надходив, рішення про надання зазначеної земельної ділянки в оренду на підставі виготовленої документації не приймалось, земельні торги щодо продажу права оренди спірної ділянки не проводились, договір оренди землі зі ОСОБА_1 не укладався (а.с.31,34).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 червня 2017 року, за ОСОБА_1 право оренди на спірну земельну ділянку не зареєстровано (а.с.36).
Таким чином, укладені договори про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання №52 та № 59 є лише домовленістю сторін про сплату коштів за фактичне використання земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів та згідно з вказаними положеннями законодавства не надають відповідачу права користування нею.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що користування ним землею було правомірним та відповідало Тимчасовому порядку надання в користування невитребуваних земельних часток (паїв), земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що входять до складу спадщини та земельних ділянок державної власності, оскільки, як вбачається зі змісту договорів №№ 51, 59 (п.1.1), метою їх укладення було отримання бюджетом плати за фактичне користування земельною ділянкою без правоустановчих документів, а не надання відповідачеві такої земельної ділянки у користування.
Відповідно до ст.ст.79, 79-1 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з інформацією відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 20 квітня 2017 року та Головного управління Держгеокадастру в області від 26 квітня 2017 року, земельна ділянка площею 31,66 га, яка знаходиться за межами населеного пункту, у межах Ташинської сільської ради Березанського району, відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, не сформована як об'єкт цивільних прав та не зареєстрована у Державному земельному кадастрі (а.с.34-35).
Тобто, спірна ділянка взагалі не може використовуватися ОСОБА_1, оскільки не є об'єктом цивільних правовідносин.
Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у :ебе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 387, 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 387 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 387 ЦК України.
Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15 та від 08 червня 2016 року у справі №6-3089цс-15.
Враховуючи викладене, належним способом захисту інтересів держави є повернення ділянки власнику на підставі ст. 1212 ЦК України.
Факт використання спірної земельної ділянки саме відповідачем ОСОБА_1 підтверджується інформацією Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 10 березня 2017 року та 16 травня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 упродовж 2016 року за договором №52 від 12 липня 2016 року сплачено до бюджету за фактичне використання земельної ділянки площею 31,66 га кошти в розмірі 32 466,06 грн., за договором №59 від 31 березня 2017 року кошти не надходили (граничний термін сплати - 29 серпня 2017 року) (а.с.7-8).
Крім того, Березанською РДА 10 листопада 2016 року та 20 квітня 2017 року проводилися комісійні обстеження земельної ділянки площею 31,66 га у межах Ташинської сільської ради (а.с.19, 32).
Згідно з вказаними актами, під час обстеження було встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 31,66 га, яка оброблена та засіяна ярими та озимими культурами (а.с.19, 32).
Відповідно до інформації Ташинської сільської ради від 19 травня 2017 року, спірна земельна ділянка оброблена та засіяна сільськогосподарськими культурами (а.с.15).
Відповідно до геодезичної зйомки встановлено, що площа ділянки складає 31,66 га.
Докази того, що земельна ділянка вибула з користування відповідача, суду не надано.
Посилання відповідача на віднесення земельної ділянки до земель, що входять до складу спадщини, не підтверджено належними та допустимими доказами.
Згідно з положеннями ч.4 ст.122 ЗК України, уповноваженим органом на розпорядження вищевказаною земельною ділянкою є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Відповідно до пп.31 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14 січня 2015 року, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Таким чином, спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор посилався на те, що надання земель за відсутності відповідного рішення органу державної влади, проекту землеустрою та зареєстрованого договору оренди землі призводить до необлікованого використання земель, що сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні; при цьому надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави.
Вивченням опублікованих на сайті Держгеокадастру України лотів щодо продажу у 2017 році на земельних торгах права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва встановлено, що стартова ціна (стартовий розмір річної орендної плати) визначається як 7,5-8% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та крок аукціону у розмірі 0,5 % від стартового розміру річної плати.
Крім цього, ознайомленням з результатами проведених таких конкурсів виявлено, що орендна плата значно зростає в процесі проведення торгів у зв'язку з наявністю попиту на такі ділянки.
Вказане свідчить про те, що у разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірної земельної ділянки була б визначена її нормативна грошова оцінка станом на сьогоднішній день та можна було б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів.
Водночас, договорами № 52 від 12. липня 2016 року та № 59 від 31 березня 2017 року про внесення плати за фактичне землекористування для ОСОБА_1 встановлено розмір плати за користування земельною ділянкою - 4 % і 6 % відповідно, що свідчить про втрату значних коштів місцевим бюджетом.
Більш того, при укладанні зазначених договорів не проводилась нормативна грошова оцінка земельної ділянки, а вартість останньої визначалась на підставі застарілої оцінки земель 1995 року, що суперечить положенням Закону України «Про оцінку земель».
Вищевказане відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
Ввідповідно до пп.13.п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є органом, який розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Миколаївської області; посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, згідно з п.5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14 січня 2015 року, є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень, однак дотепер Головним управлінням Держгеокадастру не вжито заходів щодо їх усунення.
Отже, у позовній заяві прокурором визначено орган, який уповноважений державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах, та підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що, в свою чергу, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.131-1 Конституції України відноситься до «виключних випадків», які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді, тому суд вважає, що прокурором відповідно до ч.4 ст.56 ЦПК України належним чином підтверджено наявність повноважень для представництва інтересів держави у даній справі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити у повному обзязі.
Зобов"язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), повернути державі в особі Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області у придатному для використання стані земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 31.66 га у межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, сплачений судовий збір у сумі 11788,53 грн.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту рішення 25 січня 2019 року.
Суддя: