копія
28 січня 2019 року Справа № 160/9819/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи ОСОБА_1 до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.12.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 2, разом - відповідачі), в якій позивач просить:
- визнати неправомірними дії відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з червня 2018 р. виплати призначеної за вислугою років пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Перевальським РВ ГУМВС України в Луганській обл. 10.09.2009 р.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити суму заборгованості по пенсії призначеної за вислугою років, що виникла з червня 2018 р. по жовтень 2018 р. на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Перевальським РВ ГУМВС України в Луганській обл. 10.09.2009 р.).
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/9819/18 передана судді Віхровій В.С.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачами протиправно не виплачується заборгованість зі сплати пенсії за період з червня 2018 р. по жовтень 2018 р., що значно порушує права позивача, як внутрішньо переміщеної особи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 р. позивача звільнено від сплати судового збору за її клопотанням, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/9819/18 у спрощеному провадженні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
23.01.2019 р. засобами електронного зв'язку Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області заперечує проти адміністративного позову та вказує, що суми соціальних виплат ОСОБА_1, які не виплачені за минулий період з 01.06.2018 р. по 31.10.2018 р. обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, а отже обставини, внаслідок яких позивач звернувся із позовом щодо порушення його прав не є наслідком дій з боку управління.
23.01.2019 р. засобами електронного зв'язку Дніпропетровського окружного адміністративного суду на вимогу суду надано копію пенсійної справи ОСОБА_1
23.01.2019 р. засобами електронного зв'язку Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідачем 2 подано клопотання про розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні за участю управління, яке задоволенню не підлягає з огляду на положення п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (надалі - ЗУ № 1058).
Відповідно ст. 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
22.11.2014 р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII), який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 р. (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016 р.) (надалі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Зі змісту матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 користується правом на отримання пенсії за вислугу років з 01.04.2014 р. (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3).
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взято на облік внутрішньо переміщеної особи згідно Довідки від 30.08.2018 р. №1142.
Позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинськ (м.Кам'янське) з 15.05.2015 р., де отримувала пенсію до травня 2018 р.
Для з'ясування причин припинення виплати пенсії позивач звернулась до Пенсійного фонду із письмовим зверненням від 14.11.2018 р.
У відповідь на звернення позивача листом №К17931-18 від 28.11.2018 р. відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області повідомив, що виплату пенсії було припинено за списками Служби Безпеки України з 01.06.2018 р. Згідно заяви позивача від 30.08.2018 р. та відповідно до протоколу Комісії №107 від 19.09.2018 р. пенсію поновлено, виплата пенсії розпочалась у листопаді 2018 р. Сума пенсійної виплати, яка не виплачена за червень-жовтень 2018 р. нарахована на додаткову відомість та буде виплачуватись відповідно до постанови КМУ №365 від 08.06.2016 р.
З викладеного слідує висновок, що орган пенсійного фонду підтвердив факт не виплати позивачу пенсії за період червень-жовтень 2018 р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 затверджені Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (надалі - Порядок здійснення контролю №365), Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (надалі - Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат №365) (зі змінами згідно Постанови КМУ № 335 від 25.04.2018 р.)
Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат №365.
Механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений Порядком здійснення контролю №365.
Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування (п. 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат №365).
Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки (п. 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат №365).
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України", який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Територіальний орган Пенсійного фонду України не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) пенсії надсилає запит про отримання електронної справи отримувача пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України, де отримувач пенсії перебував на обліку, або до визначеного Пенсійним фондом України його територіального органу, якщо пенсіонер не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Протягом п'яти робочих днів із дня отримання такого запиту територіальний орган Пенсійного фонду України надсилає відповідну електронну справу до територіального органу Пенсійного фонду України, до якого подано заяву про призначення (відновлення) пенсії (п. 6 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат №365).
Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
Така перевірка не проводиться стосовно внутрішньо переміщених осіб, які працюють в державних органах та органах місцевого самоврядування і якими надано довідку з місця роботи, в якій зазначено, що вони перебувають у трудових відносинах з відповідними органами, а також те, що умови їх роботи потребують постійного перебування на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (крім відряджень за кордон) (п. 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат №365).
Відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю №365 контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.
Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно до п.12 Порядку здійснення контролю №365 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Комісія не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення щодо припинення соціальної виплати надсилає копію такого рішення органам, що здійснюють соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення (п.13 Порядку здійснення контролю №365).
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення та орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії припиняє соціальні виплати з місяця, що настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення, а у випадках, передбачених підпунктом 3 пункту 4 та підпунктом 4 пункту 12 цього Порядку, - з дня припинення виплати ПАТ "Державний ощадний банк України" або з дня скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (п.14 Порядку здійснення контролю №365).
Поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, припинених відповідно до підпункту 2 пункту 12 цього Порядку, здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (п. 15 Порядку здійснення контролю №365).
У разі прийняття позитивного рішення комісією згідно з пунктом 15 цього Порядку соціальні виплати поновлюються через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення таких виплат. Комісія може прийняти рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі з місяця припинення таких виплат у разі, коли така особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, передбачені пунктами 6 і 7 цього Порядку. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (п. 16 Порядку здійснення контролю №365).
Повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України п. 18 Порядку здійснення контролю №365).
Згідно матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_1 20.05.2015 р. звернулась із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська щодо запиту пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеса та взяття на облік, як внутрішньо переміщену особу за місцем його фактичного проживання/перебування.
Згідно розпорядження від 04.06.2015 р. № 392 управління Пенсійного фонду України в Заводському районі, 01.07.2015 р. ОСОБА_1 взято на облік як пенсіонера до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська.
В червні 2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено до з'ясування місця перебування пенсіонера, відповідно до списків осіб, відсутніх за місцем проживання, які здійснили перетин розмежування та більше ніж 60 днів поспіль перебувають на непідконтрольній Україні території, що надійшли від Служби безпеки України.
30.08.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Кам'янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про поновлення виплати пенсії.
Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 р. відповідно до протоколу від 19.09.2018 № 107 міської комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кам'янської міської ради.
Отже, позивачу було поновлено виплату пенсії з місяця припинення - з червня 2018 р. згідно додатку до протоколу №107 від 19.09.2018 р. у відповідності до п. 16 Порядку здійснення контролю №365.
Проте, заборгованість за минулий час не виплачена у зв'язку із відсутністю окремого порядку, затвердженого КМУ у відповідності до вимог Порядку здійснення контролю №365 та Порядку здійснення контролю №365.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Згідно ст. 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Стаття 4 ЗУ № 1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною 3 ст. 4 ЗУ № 1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 ЗУ № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані у ст.49 ЗУ № 1058.
Так, передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 ЗУ № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. У рішенні у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення). У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Суд зазначає, що право позивача на нарахування та виплату пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що їх можна вважати «майном» у значені цього положення, отже, не невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі «Сук проти України» від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», яке дозволяє позбавити майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію «законів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Суд зауважує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи, який визначений статтею 1 Закону № 1706-VII, не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058, положення якого детально наведені вище.
Судом встановлено, що призупинення виплати пенсії позивачу з червня 2018 р. відбулося з підстав, які не передбачені ст.49 Закону № 1058-IV.
Крім того, всупереч положенням ст. 49 ЗУ № 1058, а також п.п. 12-14 Порядку здійснення контролю №365 пенсійна справа не містить відповідного рішення комісії про припинення пенсійних виплат ОСОБА_1
У відповіді на звернення позивача щодо підстав припинення пенсії, органом пенсійного фонду повідомлено лише про припинення пенсії за списками Служби Безпеки України без зазначення підстави, визначеної вказаними вище нормами законів.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 припинено виплату пенсії неправомірно та вона має право на виплату їй суми пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком та/або умовами відсутності окремого порядку КМУ.
Разом з тим, суд зауважує, що у відповідності до положень пенсійного законодавства рішення щодо припинення та відновлення пенсій здійснюється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду. Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій є структурним підрозділом територіального управління Пенсійного фонду та не має статусу юридичної особи. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсії позивачу з червня 2018 р.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Суд акцентує увагу, що Україна, як правова держава гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі, і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.
Оскільки станом на час розгляду та вирішення даної справи органом пенсійного фонду не надано доказів здійснення виплати заборгованості зі сплати пенсії за період її несплати у зв'язку з призупиненням, факти призупинення пенсії та наявності заборгованості за минулий період не спростовували, суд дійшов висновку, що відповідачі, в даному випадку, своїми діями порушили гарантовані державною соціальні права позивача, які підлягають поновленню.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058 щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.
При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому орган пенсійного фонду повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що пенсія позивачу за період її невиплати повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час з огляду на відсутність окремого порядку КМУ.
Задля належного відновлення порушених прав позивача, як пенсіонера зі спеціальним статусом внутрішньо переміщеної особи, на соціальний захист, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити суму заборгованості зі сплати пенсії за період з червня 2018 р. (місяця припинення) по жовтень 2018 р. включно (місяць поновлення - листопад 2018 р.). Суд вважає допустимим зазначити в даному випадку про зобов'язання перерахувати та виплатити суму заборгованості на поточний рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк», оскільки про такий рахунок вказано в матеріалах пенсійної справи.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,
За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню в частині визнання неправомірними дії відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з червня 2018 р. виплати призначеної за вислугою років пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити суму заборгованості зі сплати пенсії призначеної за вислугою років, що виникла за період червень 2018 р. - жовтень 2018 р. на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені з коригуванням обраного способу захисту в частині зазначення органу, який припинив пенсійні виплати, судовий збір за подання даного позову не сплачений у зв'язку із звільненням позивача від його сплати, в порядку розподілу судових витрат, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь держави.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 134, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;
Визнати неправомірними дії відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з червня 2018 р. виплати призначеної за вислугою років пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Перевальським РВ ГУМВС України в Луганській обл. 10.09.2009 р.);
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити суму заборгованості зі сплати пенсії призначеної за вислугою років, що виникла за період червень 2018 р. - жовтень 2018 р. на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Перевальським РВ ГУМВС України в Луганській обл. 10.09.2009 р.);
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.С. Віхрова
Рішення не набрало законної сили 28.01.19
Суддя В.С. Віхрова
З оригіналом згідно
Помічник судді Ю.Ю. Ковтун