Справа № 201/9566/18
Провадження № 2-а/201/30/2019
24 січня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 04 вересня 2018 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
У поданому позові ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову ЕАВ№ 542311 від 17 вересня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КУпАП. Позивач стверджує, що інспектором не були з'ясовані обставини, які вказували б на наявність в її діях ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Також інспектор в свою чергу не навів доказів, на підставі яких дійшов висновку про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Позивачем до суду була надана заява про розгляд даної адміністративної справи без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомленим належним чином. Від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, відзив на позовну заяву та відеозапис, в яких остання просила суд а в задоволенні вимоги про скасування постанови відмовити у повному обсязі, проводити розгляд справи без її участі.
Як вбачається із оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ№ 542311 від 17 серпня 2018 року, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Lexus NX 200T», номерний знак НОМЕР_1, 17 серпня 2018 року о 17 год. 40 хв. в м. Дніпро, вул. Єнисейська, 77, при зміні напрямку руху не ввімкнула сигнал покажчику повороту, за що була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Главою 22 КУпАП встановлено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з абз. 2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Абзацем 4 ст. 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Положеннями ст. 279 КУпАП встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Частинами 2, 3 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 4 ст. 73 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З наданого до суду відеозапису не можливо встановити факт не ввімкнення ОСОБА_1 сигналу покажчику повороту при зміні напрямку руху, оскільки на відеозаписі лише зафіксована розмова інспектора із водієм.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 288 КУпАП постанову посадової органу (посадової особи) у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено, зокрема, в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в якості фактичних даних, які б підтверджували винуватість позивача, відповідачем не надано жодних доказів, в той час як у таких справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Однак, оскаржувана постанова містить виключно виклад інкримінованого водію ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України, яке не знайшло підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні які-небудь фактичні дані, які б підтверджували винуватість конкретного водія у вчиненні адміністративного правопорушення, що сталося 17 серпня 2018 року в м. Дніпрі по вул. Єнесейській.
Відповідно до пункту 3 статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі ст 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Статтею 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що суд при вирішенні адміністративної справи щодо оскарження правомірності постанови по справі про адміністративне правопорушення не наділений повноваження закриття адміністративної справи за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, вказане право є дискреційним повноваженням відповідного суб'єкта владних повноважень.
Достатнім заходом захисту порушеного права позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення як такої, що носить протиправний характер.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення частково.
Щодо клопотання представника УПП у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про залучення останнього до участі у справі в якості співвідповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ОСОБА_2 є співробітником УПП у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та оскаржуються його дії при виконанні службових повноважень, у зв'язку із чим не потребує додаткового залучення УПП до участі у справі.
На підставі ст. 139 КАС України у зв'язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку, що судові витрати у справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному серії ЕАВ№ 542311 від 17 серпня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Федоріщев