Справа № 302/1208/18
№ 2/302/21/19
Номер рядка звіту 40
(повне)
17.01.2019 р. смт.Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді КривкаВ. П
з участю: секретар с/з Гажук Н.В.,
представника позивачів - адвокат ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди по 20 тис. грн. кожному позивачу і стягнення судових витрат у справі,-
24.09.2018 р. до суду звернулися з вищевказаними позовними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Позовні вимоги останні обгрунтували так. 14.09.2018 року департаментом охорони здоров'я Закарпатської ОДА на адресу Міжгірського медичного коледжу було надіслано копію рукописної заяви відповідача адресованої Президенту України Порошенко П.О., зареєстрованої 04.09.2018 р. за № 22/038058-07, з метою перевірки фактів викладених в заяві та надання пояснень по суті. В заяві адресованій президенту відповідач ОСОБА_5, перекручуючи факти та наводячи обставини, які не відповідають дійсності, відкрито звинуватила директора Міжгірського медичного коледжу ОСОБА_3 та заступника директора Міжгірського медичного коледжу ОСОБА_4 у діях щодо вимагання хабарів від абітурієнтів за вступ до коледжу та від студентів коледжу за отримання позитивних оцінок з навчальних дисциплін, приниженні студентів, необ'єктивному оцінюванні знань студентів коледжу, у безпідставному переведенні дітей відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, на платну форму навчання в Міжгірському медичному коледжі, безпідставному недопущенні ОСОБА_7 до здачі підсумкового оцінювання з метою схилення останнього до дачі хабаря, а також у тому, що ОСОБА_4 ображала ОСОБА_8 нецензурними словами, що змусило відповідача забрати документи дітей з коледжу і перевести їх на навчання до загальноосвітньої школи. Позивачі вважають, що заява відповідачки містить недостовірну інформацію, яка принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, оскільки інформація викладена відповідачем в заяві: повідомлена третім особам про порушення позивачами вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі етики тощо без жодних доказів; не є оціночним судженням, бо містить посилання на фактичні дані, які за твердженням відповідача в дійсності відбувалися під час вступу та навчання дітей відповідача у Міжгірському медичному коледжі. Окрім цього, відповідач в заяві від 04.09.2018 р. відкрито звинуватила позивачів у вчиненні корупційних діянь. Позивачі вказали, що вони є посадовими особами вищого навчального закладу, їх поведінка та репутація перебуває під пильним наглядом громадськості та вищого керівництва, а тому поширення негативної інформації, яка стосується професійної діяльності позивачів, кидає тінь на їх ділову репутацію, підриває довіру до них і ставить під сумнів їх ділові якості, що свідчить про порушення відповідачем особистих немайнових прав позивачів на повагу до честі та гідності й недоторканість ділової репутації. За цих підстав та на підставі ст.ст. 32, 68 Конституції України, ст.ст. 23,270,275,277,280,297,299 ЦК України, ст. 30 ЗУ "Про інформацію ", Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує їх особисті немайнові права і порочить їхню честь, гідність та ділову репутацію інформацію поширену ОСОБА_5 в заяві до Президента України Порошенка П.О., зареєстровану 04.09.2018 року за № 22/038058-07; стягнути з ОСОБА_5 на користь позивачів моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20 тис. грн. кожній та судові витрати.
Представник позивачів - адвокат ОСОБА_2 заявлений позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримав на підставі обгрунтувань зазначених у позові, просить такий задовольнити та розглянути справу без участі відповідача в заочному провадженні.
Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належно судовою повісткою, про що є розписка у справі. Окрім цього, ОСОБА_5 викликалась у судові засідання через оголошення на веб-сторінці Міжгірського районного суду, на офіційному сайті судової влади України. Клопотання про відкладення справи до суду від імені ОСОБА_5 не надходило. Відзив на позов відповідачем не подано.
Суд ухвалив, за згодою представника позивачів, про заочне провадження в справі, згідно вимог ст. 280 ЦПК України.
Судом установлено такі обставини.
На підставі наказу директора Міжгірського медичного коледжу ОСОБА_3 № 22-0 від 11.08.2016 року зараховано з 1 вересня 2016 року студентами першого курсу денної форми навчання за спеціальністю (спеціалізацією) «Медсестринство.Лікувальна справа» за рахунок коштів фізичних,юридичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_7. Згідно договорів від 08 серпня 2016 року, укладеного директором Міжгірського медичного коледжу ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , указаний освітній заклад забов'язався надавати освітні послуги (навчання) для отримання диплому молодшого спеціаліста зазначеними особами протягом 01.09.2016 - 01..07.2020 р.р. з визначенням вартості навчання за кожний календарний рік окремо в сумі 9241 грн. ОСОБА_5, відповідно до договору, оплатила навчання дітей за перший курс, що стверджено квитанціями про оплату коштів в банківській установі. В січня 2018 року студентів другого курсу відраховано з числа студентів, зокрема: ОСОБА_8 за невиконання навчального плану з таких дисциплін: біологія, мікробіологія, анатомія людини, психологія, біонеорганічна хімія, фізична і колоїдна хімія, історія України; ОСОБА_7 за власним бажанням, - на підставі наказів директора Міжгірського медичного коледжу ОСОБА_3 від 11.01.2018 р. №№ 1-0,6-0.
За змістом заяви ОСОБА_5 на адресу Президента України Порошенко П.О. (позивачі надали в справу ксерокопію, посвідчену ОСОБА_3 власним підписом) вона звернулась з приводу навчання своїх дітей-двійнят: ОСОБА_8 і ОСОБА_7, в Міжгірському медичному коледжі, зазначивши, що є особою з інвалідністю третьої групи, вдовою, матір'ю трьох дітей, мешкає в сільській місцевості і раділа про вступ дітей до навчального закладу, які успішно склали вступні екзамени. У цій же заяві ОСОБА_5 повідомила відомості, які позивачі вважають недостовірними і такими, що принижують їх честь і гідність та ділову репутацію. Окрім цього, ОСОБА_5 повідомила, що змушена була забрати дітей з коледжу і перевести до загальноосвітньої школи (11 класу), вказала, що діти добре склали ЗНО, однак залишаються приниженими діями позивачів, медичний коледж має недобір студентів протягом останніх років, вимагає припинити приниження дітей сиріт і напівсиріт та талановитих студентів, висловилась з приводу марно витрачених на навчання дітей коштів, які вважає мають бути повернуті. 05 вересня 2018 року звернення ОСОБА_5 було надіслано на розгляд в Закарпатську обласну державну адміністрацію. 12 вересня 2018 року це зверненні передано на розгляд департаменту охорони здоров'я Закарпатської ОДА з контрольною вимогою про результати вирішення звернення повідомити облдержадміністрацію та автора листа. 19 вересня 2018 року директор Міжгірського медичного коледжу ОСОБА_3 за вих.№ 135 письмово повідомила департамент охорони здоров'я Закарпатської ОДА про таке: - з метою розгляду фактів, наведених у заяві ОСОБА_5 нею створено комісію для службової перевірки в складі ОСОБА_3 - директор коледжу (голова комісії), ОСОБА_9 - заступник голови профкому ММК (член комісії), ОСОБА_10 - інспектор з кадрів (член комісії); - комісія встановила, що відрахування студентки ОСОБА_8 було здійснено на основі Положення про організацію навчального процесу у ВНЗ, затв. наказом МОН України від 02.06.1993 р. № 161 (пункти 3.12.2.1 та 3.12.2.3 за академічну заборгованість з семи предметів);- відібрано письмові пояснення від заступника директора ОСОБА_4 і ОСОБА_11; - про неуспішність студентки ІНФОРМАЦІЯ_2, своєчасно по телефону, повідомлялось ОСОБА_5 (маму), куратором групи ОСОБА_12; - 15 січня 2018 року ОСОБА_5 відмовлено видати документи про освіту обидвох дітей з покликанням, що для цього не має підстав; - 19.01.2018 року на основі звернення ОСОБА_5 на урядову «гарячу лінію» від 16.01.2018 року та листа департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА дирекція видала свідоцтва про освіту з додатками та академічними довідками ОСОБА_8 і ОСОБА_7 під розписку про одержання документів ОСОБА_5 (мамою); - відраховані студенти продовжили навчання у Майданській ЗОШ І-ІІІ ст.; за результатами ЗНО ці особи зараховані на навчання в Ужгородський національний університет (ОСОБА_7 - на хімічний факультет спеціальність екологія, - на бюджет, ОСОБА_8 на контрактній основі факультет історії та міжнародних відносин, спеціальність: середня освіта, спеціалізація історія; - за наслідками службової перевірки комісія дійшла висновку, що неправомірних дій при відрахуванні студентки ОСОБА_8 з контингенту студентів коледжу не виявлено і факти, наведені у заяві ОСОБА_5 не відповідають дійсності.
Оцінивши встановлені обставини, які підтверджені письмовими документами, поданими позивачами як докази, зміст позовних вимог та їх обґрунтування, доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
До встановлених обставин, суд застосовує наступне нормативно-правове врегулювання.
У відповідності дост.32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Відповідно ч.1ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі постанова Пленуму ВСУ №1) юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Поряд з цим, п.18 даної постанови Пленуму ВСУ №1 закріплює, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої іншими особами порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Такий висновок міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003 року №8-рп/2003.
В пункті 19 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У п.16 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно дост.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Із змісту встановлених обставин у справі видно, що відповідачка звернулась із заявою до Президента України по причині відрахування з числа студентів з Міжгірського медичного коледжу її дочки та припиненням навчання її сина за власним бажанням, будучи впевненою в тому, що її діти навчалися добре і вважала причиною неуспішності дочки створенням, на її переконання, «системи поборів викладачів» у навчальному закладі та предвзятим відношенням до всіх студентів у цілому. Відповідачка в своєму зверненні піддала критиці керівництво цього навчального закладу і, по суті, висловила надмірні судження щодо керівника і заступника керівника навчального закладу. Натомість відповідачка не зазначила жодного конкретного факту вимагання в неї чи її дітей грошей позивачами чи викладачами. Перевірка звернення відповідачки, по суті проведена під керівництвом і контролем керівника навчального закладу, дії якого піддані різкій критиці в зверненні. Натомість посадова (службова особа) будь-якого державного органу чи державної установи зобов'язана розглянути звернення громадянина і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Системний аналіз вищевикладених правових норм щодо застосування до встановлених обставин і правовідносин дає підстави дійти висновку, що в справі не має юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.
Суд також констатує, що особливістю реалізації права громадянина на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб є те, що межі допустимої інформації щодо цих осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства (положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях Європейського суду «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі»).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, звертаючись із зверненням і пропозиціями до Президента України, діяв в межах наданого йому конституційного права на звернення громадян, і згідно з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003 р № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), - це не може вважатись поширенням відомостей, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди.
Судових витрат до стягнення чи повернення не має.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280-284, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення - до Міжгірського районного суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.
Повне рішення складено 25.01.2019 р.
Суддя: В. П. Кривка