Іменем України
14 січня 2019 року м. Кропивницький
справа № 383/512/18
провадження № 22-ц/4809/102/19
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Кіселика С. А., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
заінтересована особа - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Адаменко І. М.) від 29 серпня 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування його на утриманні ОСОБА_5, заінтересована особа - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі по тексту - ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»).
В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 з якою він до дня її смерті проживав однією сім'єю шість років без реєстрації шлюбу у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2017 року по справі №383/770/17. Зазначив, що з 25 жовтня 1960 року є непрацездатним через інвалідність другої групи, яка виникла внаслідок дитячого захворювання, а тому фактично перебував на утриманні померлої ОСОБА_5 за час спільного з нею проживання.
Після смерті ОСОБА_5 він звернувся до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, через відсутність юридично встановленого факту її перебування на утриманні ОСОБА_5, він не може реалізувати своє право на спадщину, оскільки до числа спадкоємців за законом відповідно до ст.531 ЦК УРСР в редакції 1963 року належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Суд мотивував своє рішення тим, що заявником не було надано суду належних доказів, які б підтвердили той факт, що він дійсно перебував на утриманні померлої ОСОБА_5 та матеріальна допомога, яку він отримував від померлої була постійним і основним джерелом засобів до існування, в той час, як проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не є підставою для виникнення таких прав. Зокрема, заявником не було надано жодного документу, який би містив відомості про розмір його заробітку, пенсії, інших доходів за вказаний період, а також про дохід померлої ОСОБА_5
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі (а.с. 62-64) позивач просить суд апеляційної інстанції просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач посилається на необґрунтованість рішення суду внаслідок неповного з'ясування обставин справи. Зазначає, що суд постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що отримання документального на підтвердження факту перебування заявника на утриманні померлої ОСОБА_5 є неможливим, внаслідок проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про ненадання належних доказів перебування позивача на утриманні померлої ОСОБА_5, так як не врахував, що позивач є інвалідом ІІ групи з дитинства, а відповідно потребує стороннього догляду та має відповідні обмеження у здійснення своєї трудової діяльності. Судом не було вирішено питання про витребування належних письмових доказів, а також про допит свідків, що вказує на формальній підхід до розгляду його заяви.
Ставлення інших учасників справи до доводів апеляційної скарги
Відзив на апеляційну скаргу від заінтересованої особи не надходив.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявник підтримав подану ним апеляційну скаргу.
Заінтересована особа свого представника в судове засідання не направила. Проте, згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд першої інстанції встановив такі обставини:
Відповідно до копії довідки МСЕК серії ЯЮ №108157 (а.с.7) та копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 13 жовтня 2004 року (а.с.8) заявник ОСОБА_4 має інвалідність ІІ групи внаслідок дитячого захворювання з 25 жовтня 1960 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.4).
Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з простих іменних акцій ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (а.с.5,6).
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2017 року по справі №383/770/17 встановлено юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 1990 року по 1996 рік до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-10).
04 травня 2018 року ОСОБА_4 подав до Бобринецької державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 (а.с.20). За цією заявою Бобринецькою державною нотаріальною конторою Кіровоградської областібуло заведено спадкову справу № 50-2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.19-34).
Постановою державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_6 від 11 травня 2018 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, оскільки на час відкриття спадщини застосовується ЦК УРСР, яким не передбачено спадкування особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (а.с.11).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд першої інстанції правильно визначив закон, який регулює правовідносини стосовно яких заявник звернувся до суду. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, то застосуванню підлягають норми Цивільним Кодексом УРСР (1963).
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст.531 ЦК УРСР 1963 року до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Отже, судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
У тому разі, коли спадкодавець виплачує особі гроші як зарплату за виконану роботу, надання послуг, така особа не може вважатися такою, що перебуває у платника на утриманні. Якщо особа, яка мала право бути на утриманні у спадкодавця, фактично цим правом не скористалася, вона втрачає право на спадщину як утриманець.
Суд першої інстанції з дотримання приписів процесуального законодавства дослідив надані заявником докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність будь-яких даних, які б вказували на те, що ОСОБА_5 надавала утримання ОСОБА_4, яке було б його основним і постійним джерелом існування.
Рішенням суду в іншій цивільній справі встановлено той факт, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проживали однією сім'єю у будинку, який належить ОСОБА_4
З пояснень заявника, наданих у судовому засіданні, вбачається, що кожен з них мав самостійний дохід, зокрема він мав пенсію та заробіток, а ОСОБА_5 отримувала пенсію. Отримувані кошти становили їх спільний бюджет.
Такі пояснення заявника спростовують його твердження про перебування на утриманні ОСОБА_5
Самі по собі ті обставини, що заявник і ОСОБА_5 проживали спільно і вели спільне господарство, а також те, що в той час він мав інвалідність не являється доказом перебування ним на її утриманні.
За відсутності доказів існування стверджувального заявником факту суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.
Суд не приймає твердження заявника, що суд, всупереч приписам ч. 2 ст. 294 ЦПК України, не витребував за власною ініціативою необхідні докази так, як він не зазначив ні в заяві до суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, які саме докази існують і в кого вони знаходяться.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Про судові витрати
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд
Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2018 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 січня 2019 року.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. А. Кіселик
С. І. Мурашко