Іменем України
15 січня 2019 року м. Кропивницький
справа № 401/2105/16-ц
провадження № 22-ц/4809/80/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Кіселика С.А. (суддя доповідач),
суддів: Єгорової С.М., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товавариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року у складі судді Баранець А.М., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В липні 2016 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 15.10.2012 року ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви вона приєдналася до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 15.10.2012 р. та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору їй було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. За договором відповідач ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт у розмірі 16000,00 грн.
За умовами користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку при закритті банківського дня, відповідач був зобов'язаний виплатити проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
21.08.2014 року між ПАТ КБ «Приват-Банк» та ОСОБА_1 була укладена Генеральна Угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов про надання продукту кредитних карт (далі договір) з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за договором №б/н від 15.10.2012 року, строком на 24 місяці, з 21.08.2014 року по 31.08.2016 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на умовах передбачених договором.
Відповідач допустив порушення своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, а тому станом на 07.02.2018 року борг складає 46832,69 грн., яка складається з:
заборгованості за кредитом -17938,87 грн.;
заборгованості по процентам за користування кредитом - 8041,47 грн.;
заборгованість з пені та комісії за користування кредитом 18365,85 грн.;
штраф відповідно до п.2.2. Генеральної Угоди 2486,50 грн.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у сумі 46832,69 грн. за кредитним договором № б/н від 21.08.2014 року та судові витрати по справі у розмірі 3140,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій зазначила, що вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач заборгував позивачу грошові кошти зазначені в позовній заяві.
Просила скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.09.2018 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Новоутворений Кропивницький апеляційний суд, почав свою роботу з 05.10.2018 року.
Cправа із Апеляційного суду Кіровоградської області 04.10.2018 року надійшла до Кропивницького апеляційного суду, 09.10.2018 року її було розподілено та передано судді доповідачу і 26.10.2018 року визначено членів колегії суддів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно умов кредитного договору № б/н від 15.10.2012 року ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви вона приєдналася до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 15.10.2012 року та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору їй було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. За договором відповідач ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт у розмірі 16000,00 грн.
Умови договору відповідач належним чином не виконувала і станом на 07.02.2018 року заборгувала 46832,69 грн. Дана сума складається з: заборгованості за кредитом -17938,87 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 8041,47 грн.; заборгованість з пені та комісії за користування кредитом 18365,85 грн.; штраф відповідно до п.2.2. Генеральної Угоди 2486,50 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення доведеністю вимог Банку щодо наявності боргу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанції додатково встановлено, що 21.08.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань за Договором №б/н від 15.10.2012 року, уклали Генеральну Угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов про надання продукту кредитних карт, строком на 24 місяці, з 21.08.2014 року по 31.08.2016 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на умовах передбачених договором.
Згідно п. 2.1 Договору Банк надав ОСОБА_1 строковий споживчий кредит в сумі 36160 грн. 24 коп. в обмін на її зобов'язання щодо повернення кредиту, сплаті процентів у розмірі 1,5% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані у заяві, умовах і правилах строки.
Сторони домовились, що вся заборгованість за кредитом починаючи з дня наступного за днем повернення кредиту (2-ий день), вважається простроченою (пункт 1.4.2 генеральної угоди).
Відповідач умови генеральної угоди не виконала, отриманий кредит у строк зазначений в угоді не повернула і станом на 07.02.2018 року заборгувала 46832,69 грн. Дана сума складається з: заборгованості за кредитом -17938,87 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 8041,47 грн.; заборгованість з пені та комісії за користування кредитом 18365,85 грн.; штраф відповідно до п.2.2. Генеральної Угоди 2486,50 грн.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Між сторонами існують кредитні правовідносини які регулюються договором, Цивільним кодексом України, зокрема: ст.. ст.. 1048, 1049,1050, 1054, 1055 та загальними нормами щодо виконання зобов'язань, зокрема ст.. 526,534,536 ЦК України.
Частиною 1 статті 526 визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( ст. 1054 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов генеральної угоди у Банка виникло право на звернення до суду із позовом про стягнення із Боржника суми кредиту, процентів, пені та штрафу. І саме з дати остаточного погашення заборгованості , визначеної у Генеральній угоді, тобто з 01.09.2016 року, починається сплив позовної давності.
А отже, доводи представника відповідача щодо пропуску банком строку позовної давності не ґрунтуються на законі і є безпідставними.
Крім того, безпідставними є також доводи представника відповідача щодо покладення судом на відповідача подвійної відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені, оскільки такі доводи не ґрунтується на матеріалах справи, так - як стягнення із відповідача штрафу передбачено Пунктом 2.2 Генеральної угоди і визначено, що при порушенні особою, яка отримала кошти, строків погашення заборгованості визначених у Генеральній угоді, умовах і правилах, більше ніж на 31 день, за зобов'язаннями строк яких не настав, Сторони узгодили, що строк повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Боржник сплачує банку штраф у розмірі 2486, 5 грн. В той же час стягнення пені передбачено пунктом 3.2.1.5.1, «Умов та правил надання банківських послуг», яким визначено, що пеня нараховується крім порушення строків повернення кредиту також і при порушенні строків сплати винагороди за користування кредитом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись с. 367, ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 січня 2019 року.
Суддя доповідач С.А.Кіселик
Судді: С.М.Єгорова С.І.Мурашко