Провадження № 22-ц/803/1367/19 Справа № 201/11137/17 Суддя у 1-й інстанції - Ходаківський М.П. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
16 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який уточнив у жовтні 2017 року, посилаючись на те, що він 03 листопада 1998 року придбав квартиру АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого йому на праві спільної часткової власності належить 16/100 частини житлового будинку з прилеглими до нього будовами та спорудами: в житловому будинку А-2 загальною площею 319,4 кв.м.
У зазначеному будинку розташовані 5 квартир. Згідно із технічним паспортом у будинку є приміщення загального користування - сходова клітина з виходом на горище, обладнаним стаціонарними сходами.
У 2016 році змінився власник однієї з квартир, ним стала ОСОБА_1, яка заблокувала йому як співвласнику вільний доступ до сходової клітини шляхом встановлення замка на ролеті та вхідних дверях на вході до сходової клітини, а також вільний доступ до горища шляхом перекриття виходу, чим створила перешкоди у користуванні ним цими приміщеннями. Також він посилається на те, що не має можливості використовувати приміщення горища для зберігання своїх речей, домові вентиляційні канали опалювального приладу його квартири виходять на дах через горище і доступу до них він також не має. До того ж, на другому поверсі сходової клітини було здійснено ремонтно-будівельні роботи шляхом перепланування приміщення сходової клітини та горища, зокрема зменшено площу сходової клітини та обладнання туалетної кімнати шляхом встановлення внутрішніх перегородок, перекриття виходу зі сходової клітини до горища.
Крім того, відповідачем ОСОБА_1 26 вересня 2017 року у приміщенні 1-а житлового будинку АДРЕСА_2, яке розташоване під належною йому квартирою було демонтовано вікна і до цього часу не встановлено інших вікон, що призвело до можливості відкритого доступу до приміщення будь-яких осіб, температура у квартирі знизилася, підвищилася вологість повітря, що змушує обігрівати квартиру електричними обігрівачами, утворилися проблеми у системі каналізації будинку.
З огляду на зазначене, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні приміщеннями загального користування - сходовою клітиною «І», «ІІ» та горищем будинку за адресою: АДРЕСА_3, шляхом демонтажу замків до сходової клітини, надання постійного вільного доступу до приміщень та приведення ОСОБА_1 приміщень (сходовою клітиною «І», «ІІ», горища) у початковий стан відповідно до технічної документації власними силами і за власний рахунок. Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_4, шляхом встановлення вікон, усунення засмічення каналізації, усунення протікання водопровідної води та каналізаційних стоків власними силами і за власний рахунок в приміщеннях будинку за адресою: АДРЕСА_5, які належать на праві власності ОСОБА_1 Стягнути із ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8, реєстраційний номер облікової картки за Державним реєстром фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2) приміщеннями загального користування - сходовою клітиною «І», «ІІ» та горищем у будинку 7 по узвозу Крутогірному у місті Дніпрі шляхом надання доступу до цих приміщень.
Вирішено питання судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просила рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач не була повідомлена належним чином про розгляд справи, однак судом ухвалено рішення за її відсутності та факт порушення нею прав позивача в судовому засіданні не доведений.
Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву позивач не скористався.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 листопада 1998 року ОСОБА_2 придбав 16/100 частин житлового будинку с прилеглими до нього будівлями та спорудами: в житловому будинку АДРЕСА_9, що розташований на земельній ділянці площею 469 кв.м. На указаній земельній ділянці розташовано: А-2 - житловий будинок житловою площею 171,3 кв.м, Б - сарай, В - вхід до погребу, 1-6, І-ІІІ - інші споруди (а.с. 10-11).
Власником майна за адресою: АДРЕСА_10, є ОСОБА_1 (а.с. 163).
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом.
У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 у користуванні приміщеннями загального користування - сходовою клітиною «І», «ІІ» та горищем у будинку 7 по узвозу Крутогірному у місті Дніпрі, оскільки двері, які ведуть до сходової клітини та горища, було замінено і позивач доступу до цих приміщень не має (а.с.115-116), що призводить до порушення його прав та можливості вільного користування цими приміщеннями як іншого співвласника будинку, у зв'язку із чим позивач звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою (а.с.165).
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 391, 396 ЦК України, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», дійшов обґрунтованих висновків про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні та надання доступу до приміщень загального користування.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом ухвалено рішення за її відсутності, хоча вона не була повідомлена належним чином про розгляд справи та факт порушення нею прав позивача в судовому засіданні не доведений, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово направлялись судові повістки, однак конверти повертались без отримання за закінченням терміну зберігання. Згідно матеріалам справи, відповідачу було відомо про наявність спору у провадженні суду, оскільки її представник ознайомлювався з матеріалами справи, подавав апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження у справі, однак особистої участі або участі свого представника у розгляді справи не забезпечила.
Ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, судом першої інстанції задля дотримання завдання цивільного судочинства, прав іншої сторони спору та розгляду справи в розумні строки, ухвалено по суті рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства в оскаржуваній частині.
Згідно ч.2 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки судове рішення залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
ОСОБА_3