Провадження №2-а/760/40/18
Справа №760/19768/16-а
20 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Ковальській К.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача Гаврикова О.С., Чепури І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплати одноразову грошову допомогу -
17.11.2016 позивач звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення зобов'язання призначити та виплати одноразову грошову допомогу.
Ухвалою судді від 23.11.2016 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.12.2016 недоліки позовної заяви позивачем було усунуто шляхом подання адміністративного позову.
Позов обґрунтований тим, що позивач проходив кадрову військову службу в Збройних Силах в період з 13.08.1977 по 26.03.1996 і звільнений в запас наказом Командувача військами ПриКВО від 09.01.1996 № 01-ПМ, за віком, та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.1996 № 59 виключений зі списків особового складу військової частини. В період з 09.12.1981 по 17.11.1983 приймав участь в бойових діях в Республіці Афганістан, в складі військової частини польова пошта НОМЕР_2 , а також за мужність і військову доблесть, проявлені під час виконання інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан нагороджений грамотою Президії Верховної Ради СРСР воїну-інтернаціоналісту від 28.12.1988 та медаллю «За бойові заслуги».
Позивач посилався на те, що рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 14.11.2013 № 2810 встановлено, що отримані позивачем поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зазначено, що 17.12.2013 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 17.12.2013, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
Позивач вказав, що 20.12.2013 Новоград-Волинським Управлінням праці та соціального захисту населення йому встановлений статус інваліда війни 2 групи.
На думку позивача, він, як інвалід 2 групи з 17.12.2013 набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 03.11.2006 № 328-V в Порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, зі змінами згідно його постанови 25.07.2011 року № 815 у розмірі 30 місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.
Позивач посилався на те, що 14.01.2016 ним була подана заява до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 через Новоград-Волинський об'єднаний міський військовий комісаріат для виплати йомуналежної одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи та додані усі документи, передбачені пунктами 3 та 7 Порядку №499.
Пояснено, що Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 28.05.08 № 499, проте рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016, затвердженим Міністром оборони України позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на що, йому як особі, звільненій з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 33597-І/ "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.13 № 975, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Позивач вважає, що відповідачем порушене його на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 17.12.2013, внаслідок поранення і захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оскільки, відповідно до норм законодавства, його право на отримання спірної одноразової грошової допомоги настає з моменту встановлення йому інвалідності відповідної групи, а не з моменту звільнення з військової служби.
У зв'язку з наведеним позивач просив суд:
визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 17.12.2013 внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 № 53;
зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення ОСОБА_1 інвалідності, а саме 17.12.2013, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 № 815;
зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на користь позивача постанови суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
Ухвалою судді від 03.01.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
30.01.2017 на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли заперечення на позов, у яких останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність, просив проводити розгляд справи у його відсутність. Також свої заперечення обґрунтував тим, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» від 19 серпня 1992 року № 488 державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори проводиться Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Міністерству транспорту та зв'язку, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України. Пунктом 6 зазначених Умов передбачено, що Національна акціонерна компанія «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі, залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Зазначено, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день звільнення в березні 1996 року, позивач мав право на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності від НАСК «Оранта» - у порядку і розмірах, визначених зазначеними вище нормативно-правовими актами. Зміни до законодавства України щодо права на отримання одноразової грошової допомоги передбачено особам, звільненими з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання (травм), отриманих в період проходження військової служби, набули чинності з 12 травня 2006 року, тобто після звільнення позивача з військової служби, а відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тому на позивача не поширюються.
А тому, на переконання третьої особи, рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним.
13.03.2017 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення проти адміністративного позову, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Посилається на порушення предметної підсудності,та вказує, що даний спір має розглядатися окружним адміністративним судом. Посилається також на відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги виходячи з приписів ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та виданих на його виконання постанов КМ України: відсутність можливості виплати одноразової грошової допомоги станом на день встановлення інвалідності позивачу, застосування приписів постанови КМУ від 28.05.2008 №499, правове поле, яке регулює виниклі правовідносини. В обґрунтування відсутності можливості виплати одноразової грошової допомоги станом на день встановлення інвалідності позивачу, вказав на те, що позивачем, в супереч вимог зазначених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №499, так і не надано було як до Міністерства оборони України, так і до суду довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності, рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва), копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Без надання згаданих документів призначення та виплата одноразової грошової допомоги не можлива. Крім того, вимога позивача щодо нарахування одноразової грошової допомоги станом на 17.12.13 є такою, що не відповідає приписам Порядку №499.
З приводу застосування приписів постанови КМУ від 28.05.2008 №499 представник відповідача посилався на те, що дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у повній мірі узгоджуються з приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Установити, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Тобто, підстав для застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, право на яку виникло зі слів позивача 17.12.2013 не вбачається. Міністерство оборони України діяло виключно в рамках, встановлених зазначеною постановою.
Також стороною відповідача пояснено, що правове поле діючого законодавства на території України вже врегулювало спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з отриманням поранення, ЗЧМТ- контузією головного мозку під час проходження ним військової служби в ДР Афганістан у період з 09.12.1981 по 17.11.1983. Постановою Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям» встановлено, що військовослужбовцям Радянської Армії та Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, які проходять службу у складі обмеженого контингенту радянських військ, тимчасово перебуваючим у Демократичній Республіці Афганістан, і їх сім'ям надати наступні пільги: г) виплачувати військовослужбовцям, які отримали у бойових діях тяжкі поранення, контузії або каліцтва, одноразову допомогу. Пунктом 6 зазначеної постанови 1983 року постановлено «распространить действие пунктов 1-5 настоящего постановления соответственно на военнослужащих Советской Армии и Военно-Морского Флота, Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР (включая военньїх советников и специалистов), принимавших участие в боевьіх действиях, рабочих и служащих, вьіполняющих интернациональньш долг в других странах, ведущих боевне действия, и их семьи.»
Представник відповідача посилався на те, що отримавши вже один раз виплати, пов'язані з проходженням військової служби на території іншої країни, під час виконання обов'язків військової служби, та отриманого у зв'язку з цим поранення, позивач втратив право вимагати повторного отримання виплат з однієї ж тієї самої підстави.
Зазначено, що беручи до уваги зміст пункту, а також той факт, що дія зазначеної постанови поширюється у часі і просторі на військовослужбовців СРСР та України, яким без сумніву є позивач, відповідач наполягає, що застосовуватись повинні приписи саме акту СРСР. А, отже, отримати групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби, після закінчення п'ятирічного терміну з дня звільнення з лав Збройних Сил СРСР не вбачається можливим. Центральна військово-лікарська комісія при прийнятті Протоколу № 2810 від 14.11.2013 вийшла за межі наданих їй повноважень та усупереч вимогам частини 2 статті 19 Конституції України самовільно змінила приписи Постанови Центрального і комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 №59-27 (встановивши, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової І служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії).
Пояснено, що чинним законодавчим полем України чітко встановлено підстави для встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку: виключно або під час проходження служби у лавах ЗС СРСР при перебуванні в іншій країні, або протягом перших п'яти років після звільнення з лав ЗС СРСР. Для військовослужбовців СРСР, які проходили військову службу та перебували в іншій країні, інших варіантів та можливостей не встановлено. А, отже, у позивача відсутні будь-які підстави не тільки для отримання одноразової грошової допомоги, але й для присвоєння йому II групи інвалідності у зв'язку з наявністю поранення, ЗЧМТ-контузії головного мозку і захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Єдиний орган, який міг таке зробити - це відповідний медичний підрозділ МО СРСР.
Крім того, посилався на те, що оскільки питання отримання ОГД у зв'язку з травмою, пораненням, хворобою, отриманими під час проходження військової служби на території іншої країни вже врегульовані, то додатково дублювати їх у Законі 2011-XII не вбачалось за доцільне.
Крім того, представник відповідача посилався на те, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), не втручається та не може втручалися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза і межами перевірки за названими критеріями.
Також сторона відповідача вказала на те, що позовна заява не містить документу, який підтверджує поранення (контузію) позивача під час проходження військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.
Сторона відповідача вважає, що встановлення інвалідності відбулось без належного виконання вимог зазначеного п. 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», а саме: причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з інших обов'язків військової служби встановлюється МСЕК на підставі документів військово-лікувальних закладів (свідоцтво про хворобу, довідка про поранення), а також військово-облікових документів про термін служби, відомостей про участь в антифашистському підпіллі. Фактично Центральною військово-лікарською комісією самовільно та безпідставно з порушенням вимог нормативно-правових актів встановлений причинний зв'язок між пораненням, яке слугувало підставою для встановлення інвалідності, і захворюванням, яке виникло під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Доказів того, що позивач звертався до військового комісаріату та проводились заходи щодо розшуку необхідних документів не надано.
У відповідача виникають сумніви, щодо об'єктивності висновків про наявність та характер хвороб позивача.
Сторона відповідача стверджувала, що з наданих позивачем копій документів не вбачається, що захворювання отримане саме під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в ДР Афганістан
Також відповідач вважає за необхідне залучити до участі у справі третю особу - Обласну МСЕК №2 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи.
Протокольною ухвалою суду від 20.09.2018 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача у залученні до участі у справі третьої особи - Обласної МСЕК №2 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи.
Ухвалою суду від 20.09.2018 відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про передачу на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплати одноразову грошову допомогу.
У судовому засіданні 20.09.2018 позивач та його представники позов підтримали та просили його задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи.
Суд, заслухавши позивача та його представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив кадрову військову службу в Збройних силах СРСР та України.
Згідно довідки №6 від 15.01.2016 Новоград-Волинського об'єднаного міського військового комісаріату, ОСОБА_1 приймав участь в бойових діях з 09.12.1981 по 17.11.1983 (вч пп НОМЕР_2 ) в Республіці Афганістан.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №667818 від 17.12.2013 позивачу при первинному огляді встановлено ІІ групу інвалідності з 17.12.2013 у зв'язку з пораненням, контузією і захворюванням, так, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2810 від 14.11.2013, встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
14.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до Військового комісаріату Новоград-Волинського ОМВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 №53, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що заявник звільнений з військової служби до набрання чинності Закону України від 04.04.2006 № 33597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, передбачено що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.б п.6 Постанови КМ України від 19.08.1992 року № 488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум», національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми: у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори, і деяких інших осіб», було внесено зміни до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», набув чинності 01.01.2007.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 207 року №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується у встановленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Зазначено, що завершення виплати страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284.
На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Згідно з другим абзацом п. 2 Постанови допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Пунктом 2 Порядку №499 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно абзацу 7 підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, 17.12.2013 позивач набув право на отримання як одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносини), так й на отримання страхової суми відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.)
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, вимоги позивача про скасування рішення, зобов'язання призначити та виплати одноразову грошову допомогу є обгрунтованими.
Судом не приймається позиція відповідача про те, що позивачем всупереч вимогам Закону та Порядку №49, не надано було як Міністерства оборони України, так і до суду всіх документів, перебачених Порядком №499, оскільки, як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення підставою для відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги зазначено не відсутність документів, передбачених Порядком, а саме встановлення позивачу інвалідності до 01.01.2014.
Щодо тверджень представника відповідача стосовно дискреційності повноважень слід зазначити наступне.
Принцип розподілу влади дійсно заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням є - здійснення правосуддя.
Проте, суд аналізуючи позицію сторін у справі не вважає визначену позивачем вимогу про «зобов'язання нархувати та виплатити» формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та таким, що можуть вийти за межі завдань адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003)
Ст.13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З приводу заявленої позивачем вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання прийнятої на користь позивача постанови суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього.
Виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав за яких відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили, а відтак клопотання про застосування судового контролю за виконання рішення є передчасним та задоволенню не підлягає.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати розподілу відповідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають з підстав звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст. 2, 77, 139, 159, 243-245, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплати одноразову грошову допомогу - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 17.12.2013 внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 № 53.
Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах ,де велися бойові дії, одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення ОСОБА_1 інвалідності, а саме 17.12.2013, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 № 815.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Усатова