17 січня 2019 року
м. Харків
Справа № 643/16345/17
Провадження № 22-ц/818/774/19
Категорія: відшкодування шкоди
Харківський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача: Кіся П.В.,
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою АТ «ПРОСТО-страхування», в особі керуючого адвокатським бюро «Синюк та партнери» - адвоката ОСОБА_2
на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року у складі судді Погасій О.Ф.
у цивільній справі № 643/16345/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» , третя особа: Харківська філія АТ «ПРОСТО-страхування»
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
15.12.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь відшкодування за моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 2200,00 грн., та стягнути зі страхової компанії АТ «ПРОСТО-страхування» відшкодування за матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 31 419,75 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 вказував, що 04.01.2017 року відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ЗАЗ ТF 699Р» реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2, яким він керував на законній підставі. Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль, чим йому було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Факт ДТП і вина відповідача ОСОБА_4 підтверджуються постановою Московського суду м. Харкова від 17.03.2017 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП (провадження №3/643/887/17).
Незважаючи на звернення відповідача і його страховик - АТ «ПРОСТО-страхування» відмовляються відшкодувати шкоду.
Посилаючись на вказані обставини, а також на положення ст.ст. 3,15,16, 22,23,1166, 1187,1192 ЦК України та роз'яснення, які містяться в п.п.3,4,5,6,14 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п.п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п..п. 2, 6, 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 року ОСОБА_3 просив задовольнити його позов.
В поданих 12.06.2018 року до Московського районного суду м.Харкова запереченнях на позов представник АТ «ПРОСТО-страхування» проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ту обставину, що власником автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 є мешканка міста Києва ОСОБА_5, а не ОСОБА_3, а також на ту обставину, що вказаний автомобіль при вирішенні страховиком питання щодо визначення розміру шкоди потерпілою стороною не був наданий для огляду фахівцем, а в реєстраційних документах на ТЗ маються розбіжності з його фактичними параметрами ( інший силовий агрегат, заміна панелі з позначкою номера кузова).
Зазначені обставини викладені у відповіді начальника управління претензійно-правового забезп6ечення АТ «ПРОСТО-страхування» ОСОБА_2 від 12 лютого 2018 року за вих.№04-118225 (т.1 ас.200-202)
28.09.2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року вищевказаний позов залишено без розгляду.
09.11.2018 року ОСОБА_2, діючи у якості представника АТ «ПРОСТО-страхування» на підставі «Договору про надання правової допомоги №1» від 16.04.2018 року, укладеного начальником юридичного управління АТ «ПРОСТО-страхування» ОСОБА_6 і керуючим «Адвокатського бюро «Синюк та партнери» адвокатом ОСОБА_2, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути на користь АТ «ПРОСТО-страхування» із позивача ОСОБА_7 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3000 грн.
Заява обґрунтована тим, що відповідачем АТ «ПРОСТО-страхування», були понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. за послуги , які були надані Адвокатським Бюро «Синюк та партнери».
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року заяву про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.
07.12.2018 року АТ «ПРОСТО-страхування», в особі керуючого адвокатським бюро «Синюк та партнери» - адвоката ОСОБА_2, на це судове рішення подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути на користь АТ «ПРОСТО-страхування» з ОСОБА_3 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3 000,00 грн. та судові витрати за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв'язку з розглядом справи відповідачем понесені витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн. , що підтверджено Розрахунком судових витрат відповідача, які було надано до суду 03 вересня 2018 року.
Зазначає, що підставою для залишення позову без розгляду слугувала заява позивача про те, що позивач та відповідач ОСОБА_4 дійшли до мирного врегулювання спору, в то й же час жодного посилання на врегулювання спору між позивачем та відповідачем АТ «ПРОСТО-страхування» не зазначено, оскільки таке питання між позивачем та відповідачем не обговорювалося.
Посилаючись на положення ст.ст. 133,137,141 та ч.3 та 5 ст.142, зазначає, що документально підтверджені витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача у разі залишення позову без розгляду.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено,що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені заяви про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги, прийшов до висновку, що понесені відповідачем витрати не пов'язані з необґрунтованими діями позивача, оскільки позивач скористався своїм правом на подачу заяви про залишення позову без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 наведеної статті містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання права. Причому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Разом з тим, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України визначено право позивача на подачу заяви про залишення позову без розгляду.
Водночас, згідно до ч. ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У п. 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Викладене свідчить про те, що стягнення спірних витрат можливе лише внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь відшкодування за моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 2200,00 грн., та стягнути зі страхової компанії АТ «ПРОСТО-страхування» відшкодування за матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 31 419,75 грн. Судові витрати компенсувати за рахунок відповідачів.
ОСОБА_3, скориставшись своїм процесуальним правом подав заяву про залишення позову без розгляду, яка ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року була задоволена.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами . Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з'ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Як в заяві від 09.11.2018 року так і в апеляційній скарзі ОСОБА_2 формально наведені лише фактичні обставини перебігу справи та посилання на статті 133, 137, 141, 142 ЦПК України.
Однак ним не зазначено: які саме дії позивача ОСОБА_3 він вважає недобросовісними; чому саме і який існує зв'язок між роботою, виконаною ОСОБА_2, як начальником управління претензійно-правового забезпечення «ПРОСТО-страхування» при здійснення функцій страховика за зверненнями ОСОБА_8 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодження автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2, і перерахуванням 3000 грн. страховиком на користь АБ «Синюк і партнери» та реалізацією ОСОБА_9 передбаченого законом права на звернення до суду з позовом.
Засади змагальності та диспозитивної існували в ЦПК України на час розгляду справи по суті спору в суді першої інстанції, передбачені вони і в чинному ЦПК України, з урахуванням змін, внесених ЗУ № 2147-111 від 03.10.2017 року.
Суд не вправі за своєю ініціативою вишукувати та доводити в інтересах відповідача ознаки недобросовісності позивача та обсяг витрат та причинний зв'язок між діями позивача та витратами відповідача при здійсненні ним процесуальних прав та обов'язків.
Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу АТ «ПРОСТО-страхування», в особі керуючого адвокатським бюро «Синюк та партнери» - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 січня 2019 року.
Головуючий: П.В. Кісь
Судді : І.В. Бурлака
В.Б. Яцина