Рішення від 28.01.2019 по справі 910/15036/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2019Справа № 910/15036/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Кантерук Леоніда Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагрегат»

про стягнення 116.056,42 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

09.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кантерук Леоніда Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагрегат» про стягнення 116.056,42 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2018, 15.08.2018 та 05.09.2018 шляхом обміну електронними листами між сторонами були укладені заявки-договори, на підставі яких позивачем надано відповідачу послуги у вигляді міжнародних перевезень вантажу. Загальна вартість перевезень становила 153.056,42 грн. Сплачені відповідачем кошти у розмірі 37.000,00 грн, що надійшли на рахунок позивача 29.06.2018 та 20.07.2018, позивачем зараховано в рахунок погашення існуючого грошового зобов'язання. Умовами заявок встановлено, що кошти сплачуються безготівково протягом 21 дня. У зв'язку з тим, що відповідачем прострочено виконання взятих на себе грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача боргу в заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15036/18 від 13.11.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

29.11.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/15036/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.12.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048462816 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02009, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» в мережі Інтеренет вбачається, що відправлення 0103048462816 вручено адресату 07.12.2018. Проте поштове повідомлення про вручення відправлення на адресу суду наразі не повернулось.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 05.12.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профагрегат» (замовник, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Кантерук Леонідом Васильовичем (виконавець, позивач) було укладено договір-заявку, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (плівка тюкована 22 т, 86 куб. м, бокове завантаження за маршрутом: Німеччина, м. Бремен - Україна, м. Київ. Вартість перевезення визначена в сумі 50.000,00 грн. Датою завантаження є 02.08.2018 та датою розвантаження є 05-06.08.2018.

15.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профагрегат» (замовник, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Кантерук Леонідом Васильовичем (виконавець, позивач) було укладено договір-заявку, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (плівка тюкована 22 т, 86 куб. м, бокове завантаження за маршрутом: Німеччина, м. Бремен - Україна, м. Київ. Вартість перевезення визначена в сумі 1.600,00 євро. Датою завантаження є 16.08.2018 та датою розвантаження є 20.08.08.2018.

05.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профагрегат» (замовник, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Кантерук Леонідом Васильовичем (виконавець, позивач) було укладено договір-заявку, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (плівка тюкована 22 т, 86 куб. м, бокове завантаження за маршрутом: Німеччина, м. Бремен - Україна, м. Київ. Вартість перевезення визначена в сумі 1.600,00 євро. Датою завантаження є 07.09.2018 та датою розвантаження є 10.09.2018.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг з перевезення, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 116.056,42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 240012, № 103883, № 240014 свідчать про наступне

03.08.2018 вантаж був відвантажений у м. Бремен (Німеччина), доставлений у м. Київ (Україна) та отриманий відповідачем 07.08.2018.

16.08.2018 вантаж був відвантажений у м. Бремен (Німеччина), доставлений у м. Київ (Україна) та отриманий відповідачем 20.08.2018.

07.09.2018 вантаж був відвантажений у м. Бремен (Німеччина), доставлений у м. Київ (Україна) та отриманий відповідачем 11.09.2018.

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язковою підставою для здійснення відправником свого обов'язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов'язок по їх сплаті.

Умовами договорів визначено, що оплата проводиться протягом 21 (двадцять одного) дня з моменту надання послуги.

Отже відповідач мав здійснити оплату послуг в наступні терміни:

за договором від 01.08.2018 (згідно накладної № 240012) - 28.08.2018 включно,

за договором від 11.08.2018 (згідно накладної № 103883) - 10.09.2018 включно,

за договором від 05.09.2018 (згідно накладної № 240014) - 02.10.2018 включно.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість послуг за договором від 01.08.2018 становить 50.000,00 грн.

Станом на 20.08.2018 курс НБУ на дату розвантаження становив 31,779243 грн за 1 (один) євро, а тому вартість послуг за договором від 15.08.2018 склала 50.846,79 грн.

Станом на 11.09.2018 курс НБУ на дату розвантаження становив 32,631016 грн за 1 (один) євро, а тому вартість послуг за договором від 05.09.2018 склала 52.209,63 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачем 29.06.2018 та 20.07.2018 було перераховано позивачу кошти в сумі 37.000,00 грн., які позивачем зараховано в рахунок оплати наданих послуг перевезення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами, вартість наданих послуг перевезення не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 116.056,42 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 116.056,42 грн.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Кантерук Леоніда Васильовича є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 9.840,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

15.10.2018 між позивачем (довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) був укладений договір про правову допомогу, за умовами якого адвокат зобов'язався надати правову допомогу позивачу у спорі з відповідачем.

Вартість винагороди визначена в сумі 9.840,0 грн (п. 2.1 договору).

24.10.2018 між позивачем та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг на суму 9.840,00 грн, які включають себе правову допомогу у стягненні заборгованості у сумі 116.056,42 грн з ТОВ «Профагрегат», а саме наступні види послуг:

1. вивчення та огляд документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 7:00 год.,

2. проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу - 1:00 год.,

3. підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви, проведення арифметичних розрахунків - 12:15 год.,

4. вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання - 12:00 год.

Позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 9.840,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 05-10 від 24.10.2018.

Підтвердженням того, що Лоза Віктор Миколайович є адвокат свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 від 16.05.2008.

Суд вважає зауважити, що відсутні підстави покладення на відповідача витрат позивача на сплату послуг, що визначені в п. 4 акту приймання-передачі від 24.10.2018, оскільки фактично їх надано не було.

Загальний розмір часу становить 32 години, а отже вартість однієї години послуг становить 306,07 грн (9.840,00 грн : 32:15 год.).

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також не співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 6.779,45 грн. (306,07 грн х 22:15 год.)

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагрегат» (02009, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 38566512) на користь Фізичної особи - підприємця Кантерук Леоніда Васильовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 116.056 (сто шістнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. основного боргу, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 6.779 (шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн 45 коп. витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова