вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"21" січня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/1178/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Чорної Л.В.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ"
на рішенняГосподарського суду міста Києва
від14.06.2018
суддя Привалов А.І.
повний текст складено25.06.2018
за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
простягнення 8 088,69 грн. та виселення
За результати розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (надалі-відповідач) про стягнення 6 445,48 грн. боргу за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2014 № 7012, 357,41 грн. пені, 193,36 грн. штрафу, 62,63 грн. інфляційних втрат, 70,93 грн. - 3% річних, а також 815,76 грн. заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна за договором від 30.03.2016р., 109,92 грн. пені, 21,12 грн. інфляційних втрат і 12,08 грн. - 3% річних; зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні орендованим майном, шляхом виселення відповідача у примусовому порядку з безпідставно зайнятого ним нерухомого майна та передачі зазначеного майна ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ( т. 1, а.с. 8-13).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушив узяті на себе зобов'язання зі сплати у повному обсязі орендної плати за період із січня 2016 року по жовтень 2016 року за договором оренди № 7012 від 29.12.2014 та витрат за період із березня 2016 по жовтень 2016 року за договором від 30.03.2016. Позивач також зазначав, що листом від 17.10.2016 повідомив відповідача про припинення дії спірного договору, долучивши до вказаного листа акт приймання-передачі спірного майна, втім вказаний акт відповідачем підписано не було, орендоване майно не повернуто.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 в позові відмовлено ( т. 2, а.с. 16-23, а.с. 111-119).
Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 скасовано повністю; справу № 910/1178/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва ( т. 2, а.с. 169-176).
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявному у матеріалах справи додатковому договору до спірного договору оренди № 7012, укладеному 30.03.2016 між ПАТ "Українська залізниця" - орендодавцем і ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" - орендарем, згідно з яким, серед іншого, змінено орендодавця спірного майна за договором, порядок сплати орендної плати, строк дії договору, та зазначено, що у відносинах щодо терміну дії та розрахунків цей договір діє з 01.12.2015. Водночас у матеріалах справи є акт приймання-передачі спірного приміщення від 30.03.2016 та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016, укладений між позивачем і відповідачем, належної оцінки яким господарські суди також не надали. Позивач упродовж усього розгляду спору наголошував на наявності укладеного за згодою сторін додаткового договору до спірного договору оренди про зміну орендодавця (у зв'язку із правонаступництвом), втратою РВ ФДМУ по м. Києву статусу орендодавця за договором оренди № 7012 та обізнаністю відповідача про це (зміну орендодавця спірного майна). Однак зазначені доводи у повному обсязі господарськими судами оцінено не було.
Крім того, Верховий Суд також зазначив, що суди обмежившись посиланням на відсутність заборгованості у відповідача за спірними договорами, господарські суди належним чином не дослідили обставини справи щодо проведення чи непроведення відповідачем розрахунків за цими договорами у заявленому періоді, не з'ясували чи перераховувалася (коли, кому, в якому порядку та розмірах) або навпаки орендна плата за договором оренди № 7012, з огляду на наявні матеріалах у справи документи, чи сплачувалися відповідні витрати на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, що свідчить про невжиття господарськими судами заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, виходячи із предмета та підстав заявленого позову.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2018 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 6 445,48 грн. - боргу за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2014 № 7012, 357,41 грн. - пені, 193,36 грн. - штрафу, 62,63 грн. - інфляційних втрат, 70,93 грн. - 3% річних, 815,76 грн. - заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна за договором від 30.03.2016, 109,92 грн. - пені, 21,12 грн. - інфляційних втрат, 12,08 грн. - 3% річних, 2 756,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 3 520,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 3 840,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" усунути перешкоди у користуванні орендованим майном загальною площею 1,00 кв.м, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" у примусовому порядку та передачі зазначеного майна ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
Рішення мотивоване тим, що орендоване відповідачем відповідно до умов договору нерухоме майно, а саме: частина нежитлового підвального приміщення будівлі Південного вестибюлю вокзалу "Дарниця", загальною площею 1,0м , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, також включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця". У зв'язку із зміною власника нерухомого майна, 30.03.2016 між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012. Матеріали справи не містять доказів розірвання або визнання недійсними додаткового договору від 30.03.2016 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016.
Аналізуючи зміст листа позивача за вих. № РПЦ-ПЗЗф4/931 від 17.10.2016, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, який набув права повного господарського відання спірним нерухомим майном, фактично повідомив відповідача про свою незгоду продовжувати орендні відносини і необхідність повернути орендоване майно. З огляду на положення чинного законодавства України, договору, укладеного між сторонами, а також враховуючи відсутність згоди орендодавця на продовження строку його дії, договір оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012 є припиненим за наслідками закінчення строку, на який його було укладено, тобто з 01.10.2016.
Судом встановлено порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012 з урахуванням умов додаткового договору від 30.03.2016 в частині внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі, а також за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016, внаслідок чого по орендній платі наявна заборгованість у сумі 6 445,48 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна в сумі 815,76 грн.
З огляду на доведеність факту порушення відповідачем умов договору № 697 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.03.2016, існують підстави для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 3.7 договору оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012 та п.п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (надалі-скаржник ТОВ «ЛОКО ДІДЖІТАЛ") звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає, що жодних листів з правонаступництва прав і обов'язків за договором оренди № 7012 від Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" Державної адміністрації залізничного транспорту України Виробничого підрозділу "Центр регіональних перевезень пасажирів", або листів від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, до відповідача не надходило, тому скаржник виконував свої обов'язки, у тому числі щодо внесення орендної плати на користь попереднього власника (орендодавця) орендованих приміщень, в даному випадку Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.
На думку скаржника, судом залишено поза увагою те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву вказує, що договір оренди № 7012 укладений із позивачем з 29.12.2014 по 29.12.2017.
Скаржник вказує на те, що збільшення орендної плати та зменшення строку оренди додатковим договором від 30.03.2016 до договору оренди нерухомого майна № 7012 від 29.12.2014 погіршують становище відповідача, порівняно з умовами договору оренди № 7012 від 29.12.2014, у зв'язку із чим, скаржник не погоджується, що додатковий договір від 30.03.2016 до договору оренди № 7012 від 29.12.2014 був підписаний за взаємною згодою сторін.
Скаржник зазначає, що згідно із п. 10.10 договору оренди № 7012 обов'язок по складанню акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Скаржник вважає за необхідне зазначити, що зі змісту листа № РПЦ-ПЗЗф4/931 від 17.10.2016 не вбачається ані укладення, ані зміни чи розірвання договору оренди № 7012, вказаний лист носить інформативний характер та за своєю ознакою не породжує будь-яких прав та обов'язків для сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі № 910/1178/17 самовідвід судді Дідиченко М.А. задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 910/1178/17 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17 залишено без руху.
28.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського сулу від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 910/1178/17 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 11.10.2018.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/1178/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018, справу № 910/1178/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі № 910/1178/17 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17 призначено на 10.12.2018.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/368/18 від 10.12.2018 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1178/17.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.12.2018 для розгляду справи № 910/1178/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17 колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Чорної Л.В., Тищенко А.І. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17 призначити на 21.01.2019 о 12 год. 20 хв.
10.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1187/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, вказуючи зокрема, на те, що після укладення договору від 30.03.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не є учасником спірних правових відносин позивача й відповідача, як орендодавця й орендаря стосовно орендованого майна, при цьому продовження Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву строку дії договору оренди та посилання відповідача на здійснення оплат за оренду спірного майна на адресу третьої особи, є неправомірним, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву втратило повноваження щодо управління спірним майном та, відповідно, не наділене правом розпоряджатись таким майном, крім того питання сплати орендних платежів відповідачем на користь третьої особи не предметом спору справи, що розглядається.
Також позивач вказує, що повноваження начальника та головного інженера виробничого підрозділу Центр регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" підтверджуються довіреністю від 04.04.2016, виданою ПАТ "Укрзалізниця".
Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Українська залізниця", відповідні зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України.
18.01.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання представники сторін не з'явилися.
Будь-яких заяв/ клопотань про відкладення розгляду від позивача та третьої особи через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.
Щодо поданого клопотання ТОВ «ЛОКО ДІДЖІТАЛ" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).
Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи мотивовано тим, що представник скаржника перебуває на лікарняному.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Проте скаржником в порушення зазначених вище вимог законодавства не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування законного представника скаржника на лікарняному, а також неможливості забезпечити участь у судовому іншого уповноваженого представника.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в разі неможливості забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання, представництво інтересів скаржника міг здійснювати безпосередньо керівник останнього у відповідності до положень ст. 59 ГПК України.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце (рекомендовані поштові повернення), дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається із матеріалів справи, що 29.12.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України ( надалі-орендодавець/третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (надалі-орендар/відповідач) було укладено договір оренди № 7012 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі-договір оренди).
Відповідно до п.п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину нежитлового підвального приміщення будівлі Південного вестибюлю вокзалу "Дарниця", загальною площею 1,0м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Центр регіональних перевезень пасажирів" ДТГО "Південно-Західна залізниця", ідентифікаційний код ЄДОППОУ 36001475, за договором балансоутримувач, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2014 і становить 10 757,00 грн. ( т. 1, а.с. 26-34).
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Пунктами 3.1, 3.6 договору, сторонами погоджено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2014р. 389,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2014 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень місяць 2014 року. Орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Також, у п. 10.1 договору сторонами погоджено, що договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 29.12.2014 року по 29.12.2015 року.
Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами 29.12.2014 актом приймання-передавання орендованого майна, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" № 4442-VI від 23.02.2016, а також постанови КМУ від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Укрзалізниця". Засновником ПАТ "Укрзалізниця" є держава в особі Кабінету Міністрів України.
З 01.12.2015 розпочало фінансово-господарську діяльність публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та ч. 2 загальних положень Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Положеннями ст. 20 Статуту ПАТ "Укрзалізниця" передбачено, що Товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу. За приписами п.п. 1, 2 Постанови Кабінет Міністрів України № 200 від 25.06.2014 на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 було утворено ПАТ "Українська залізниця", статутний капітал якого сформовано шляхом внесення до нього, зокрема, майна підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Згідно із передавальним актом від 18.08.2015, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" реорганізовано шляхом злиття з переходом усіх його прав і обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Як вбачається із Зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, Південний вестибюль вокзалу "Дарниця", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, було включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Таким чином, орендоване відповідачем відповідно до умов договору № 7012 нерухоме майно, а саме: частина нежитлового підвального приміщення будівлі Південного вестибюлю вокзалу "Дарниця", загальною площею 1,0м , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, також включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
Аналогічні положення щодо правонаступництва у разі зміни власника речі, переданої у найм, містяться у статті 770 ЦК.
За загальним правилом наймодавець, який передав право власності на річ, або новий наймодавець мають попередити наймача про заміну сторони у договорі найму. В разі нездійснення такого попередження виконання наймачем своїх обов'язків на користь первісного наймодавця буде вважатися належним виконанням ним договору найму.
Отже, у розумінні наведених приписів орендар у будь-якому випадку не звільняється від виконання свого зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном будь-то первісному чи новому орендодавцю.
В подальшому, 30.03.2016 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012, відповідно до п. 1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 29.12.2014 № 7012, є ПАТ "Укрзалізниця"- позивач.
Також, 30.03.2016 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлового підвального приміщення будівлі Південного вестибюлю вокзалу "Дарниця", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, площею 1,00 кв.м (один цілий, нуль десятих кв.м), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2014 і становить 10 757,00 грн.
Як вбачається із п. 2 договору від 30.03.2016, повне найменування балансоутримувача Відокремлений підрозділ Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Центр регіональних перевезень пасажирів та скорочене найменування Центр регіональних перевезень пасажирів замінено відповідно на Виробничий підрозділ центр регіональних перевезень пасажирів регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та центр регіональних перевезень пасажирів.
У п.п. 3, 4 договору від 30.03.2016 сторони погодили та виклали текст у наступній редакції: "Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 571,15 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції за наступний місяць. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ центр регіональних перевезень пасажирів регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", числовий номер філії (структурного підрозділу) 453, код ЄДРПОУ одержувача - 40081221, банк одержувача - ТВБВ № 10026/045 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області AT "Ощадбанк", МФО 322669, № рахунку 26002300168717".
Згідно із п. 5.3 договору від 30.03.2016 відповідач зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем додаткового договору від 26.09.2016 до договору оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012, п. 10.1 договору № 7012 викладено в наступній редакції: "Цей договір діє з 01 червня по 30 вересня 2016."
Також, 30.03.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (далі по тексту - договір про відшкодування витрат), відповідно до п. 1.1 якого, позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівель вокзального комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі ( т.1, а.с. 39-41).
Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору про відшкодування витрат, позивач зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі відповідач і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. відповідач компенсує позивачу послуги на виконання частини комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності на підставі наданих позивачем рахунків.
Отже, відповідач, підписавши 30.03.2016 додатковий договір, акт приймання-передачі нерухомого майна та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, був повідомлений про заміну орендодавця в договорі оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Крім того, відповідачем не надано доказів розірвання або визнання недійсними додаткового договору від 30.03.2016 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016, не містять таких доказів і матеріали справи.
Натомість, в матеріалах справи наявні докази схвалення сторонами вказаних правочинів, зокрема, Акт приймання-передачі нерухомого майна від 30.03.2016 та докази часткового відшкодування витрат балансоутримувача.
Однак, як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем порушені зобов'язання за вказаними вище договорами, а саме, щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати, за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, в розмірі 6 445,48 грн. та щодо відшкодування витрат за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року у розмірі 815,76 грн., у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
17.10.2016 позивачем надіслано на адресу відповідача лист № РПЦ-ПЗЗф4/931, в якому повідомлено відповідача, що останній постійно порушує умови договору в частині сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача, а також станом на 17.10.2016 має заборгованість з орендної плати та з відшкодування витрат, строк дії договору закінчився 30.09.2016 та вимагає сплатити заборгованість та повернути нерухоме майно за актом приймання-передачі.
Однак, відповідачем заперечується факт отримання вказаного вище листа.
Також відповідач вважає, що за своїм змістом вказаний лист не є повідомленням про припинення строку дії договору оренди № 7012 від 29.12.2014, а носить лише інформативний характер, у зв'язку із чим договір оренди № 7012 від 29.12.2014 є чинним і у позивача відсутні підстави вимагати повернення орендованого за вказаним договором нерухомого майна, та зазначає, що заборгованість з орендної плати відсутня, про що долучив до матеріалів справи відповідні квитанції про сплату грошових коштів.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції, спір між сторонами виник, у зв'язку з наявністю підстав щодо повернення орендованого за договором оренди № 7012 від 29.12.2014 нерухомого майна та стягненням заборгованості, з якої: 6 445,48 грн. - боргу за договором оренди № 7012 від 29.12.2014, 357,41 грн. - пені за договором оренди № 7012 від 29.12.2014, 193,36 грн. - штрафу за договором оренди № 7012 від 29.12.2014, 62,63 грн. - інфляційних втрат за договором оренди № 7012 від 29.12.2014, 70,93 грн. 3% річних за договором оренди № 7012 від 29.12.2014, 815,76 грн. - боргу з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, 109,92 грн. - пені за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016, 21,12 грн. - інфляційних втрат за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016, 12,08 грн. - 3% річних за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір № 7012 є договором найму (оренди).
Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказано - відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон № 2269) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе за додатковим договором від 30.03.2016 зобов'язань продовжував сплачувати орендну плату в розмірі 70% до державного бюджету, що підтверджується копіями квитанцій, доданими до відзиву на позовну заяву, внаслідок чого і виникла заборгованість з орендної плати за період з січня по жовтень 2016 року в сумі 6 445,48 грн.
Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як вже зазначалось, 26.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012, згідно яким, п. 10.1 договору викладено в наступній редакції: "Цей договір діє з 01 червня по 30 вересня 2016 року", а відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Отже, беручи до уваги наявність листа позивача від 17.10.2016, та те, що докази оформлення сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012 щодо подальшої оренди відповідачем частини нежитлового підвального приміщення будівлі Південного вестибюлю вокзалу "Дарниця", загальною площею 1,0м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, у матеріалах справи відсутні, договір оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012 є припиненим за наслідками закінчення строку, на який його було укладено, тобто з 01.10.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
За умовами п. 10.9 договору № 7012, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.
Однак, доказів повернення відповідачем орендованого приміщення за договором № 7012 у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, висновок господарського суду першої інстанції про наявність порушення відповідачем зобов'язань за договором № 7012 з урахуванням умов додаткового договору від 30.03.2016 в частині внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі, а також за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати у розмірі 6 445,48 грн. та заборгованість із відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у розмірі 815,76 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, із врахуванням всіх оплат, проведених відповідачем за спірні періоди, враховуючи те, що доказів сплати заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 6 445,48 грн. та заборгованості із відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у розмірі 815,76 грн. відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 6 445,48 грн. та заборгованості із відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна в сумі 815,76 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договорами від 30.03.2016 зі сплати орендних платежів, відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, позивачем заявлено до стягнення з останнього 357,41 грн. та 109,92 грн. пені, відповідно та 193,36 грн. штрафу.
Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із п.п. 3.7, 3.8 договору № 7012 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Застосування пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання відповідає нормам ГК України, що вбачається, зокрема із положень ст. 231 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок штрафу та пені, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача є сума пені за порушення умов договору щодо сплати орендних платежів у розмірі 357,41 грн., сума пені за порушення умов договору про відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у розмірі 109,92 грн. та штраф, передбачений у п. 3.8 договору № 7012, у розмірі 193,36 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що суми 3% річних у розмірі 12,08 грн. та інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 21,12 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Суд апеляційної інстанції апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
В преамбулі додаткового договору від 30.03.2016 зазначено, що сторони склали даний додатковий договір до договору оренди від 29.12.2014 № 7012 у зв'язку із утворенням ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2013 № 442-VI, постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 № 200 та керуючись ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що підтверджує обізнаність і усвідомленість відповідача про правонаступництво позивача.
Факт припинення терміну дії договору оренди № 7012 від 29.12.2014 встановлено у додатковому договорі від 26.09.2016 до договору оренди, а саме: договір діє до 30.09.2016, включно.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем належними засобами доказування не доведено сплати заборгованості саме на рахунок позивача, не зважаючи на підписання додаткового договору від 30.03.2016 до договору оренди нерухомого майна від 29.12.2014 № 7012 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 30.03.2016, тому доводи відповідача щодо належної сплати усіх платежів не є обґрунтованими.
Щодо наявності повноважень на підписання листа № РПЦ/ПЗЗф4/931 від 17.10.2016 слід зазначити, що пунктом 5.7 Положення про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" передбачено, що будь-які правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правил двох підписів уповноважених на це посадових осіб, які діють на підставі довіреності, виданої ПАТ "Укрзалізниця". Натомість повноваження начальника та головного інженера Виробничого підрозділу Центр регіональних перевезень пасажирів регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" підтверджується довіреністю від 04.04.2016, виданою ПАТ "Укрзалізниця".
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17 та для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ", відсутні.
Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/1178/17 залишити без змін.
3. Справу № 910/1178/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286,289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддями-28.01.2019.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Л.В. Чорна
А.І. Тищенко