Справа № 2-221/2008
10 листопада 2008 року Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого: судді Красікова С.І.
при секретарі: Кузнецовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні с.м.т.леніне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, відділу по управлінню комунальною власністю ОСОБА_2 міської ради про визнання права на першочергову оренду приміщення кафе „ Аромат” , стягнення неотриманого прибутку та моральної шкоди,
Позивачка звернулася до Ленінського районного суду АР Крим з позовом до відповідачів про визнання права на першочергову оренду приміщення кафе „ Аромат”, стягнення неотриманого прибутку та моральної шкоди. Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що відповідно до рішення комісії з розподілу нежитлових приміщень ОСОБА_3 був наданний в оренду для подальшої приватизації цілісний майновий комплекс розташованний в м. Керч, вул. Кірова, буд. № 11а, до складу якого входило кафе ”Аромат” та кондитерський цех. В подальшому ОСОБА_3 уклав договір про проспільну діяльність з позивачкою і остання передала йому для здійснення підприємницької діяльності 43140 гривен, на які ОСОБА_3 зробив ремонт приміщення першого поверху, тобто кафе „ Аромат” та кондитерського цеху, а також частковий ремонт другого поверху. Адміністрація КП „Керч” договір оренди з ОСОБА_3 не укладала, протиправно вимагаючи від нього сплату заборгованості за орендну плату, допущену попереднім орендатором. По спливу 4 місяців 20.03. 2001 року договір був підписаний та через 10 днів ОСОБА_3 отримав повідомлення від КР „ Керч” з вимогою звільнити орендуєме приміщення у зв”язку з невиконанням умов договору оренду. ОСОБА_3 неодноразово звертався до КП „ Керч” з вимогою надати розрахунок орендної плати, якого не послідувало. Згідно рішення комісії з розподілу нежитлових приміщень від 30 .10.2000 року ОСОБА_3 був зобов”язаний провести ремонт орендуємого приміщення. Вважає, що та обставина, що вона внесла на розвиток кафе 43000 гривен, дає їй право на першочергову приватизацію приміщення кафе „Аромат” та кондитерського цеху відповідно до Закону „Про приватизацію”. Також просить стягнути з Управління по комунальній власності м. Керч та ОСОБА_2 міської ради неотриманий прибуток 2.822.050 гривен та моральну шкоду в сумі 2.000.000 гривен.
До судового засідання позивачка не з”явилася.
Представник позивачки в судовому засідання позовні вимоги підтримав та пояснив, що бездіяльність відповідачів потягла за собою неможливість з боку ОСОБА_3 виконати обов”язки, взяті їм за договором оренди, що в свою чергу потягло за собою негативні наслідки для ОСОБА_1, а саме: в травні 2001 року нею була перенесена психо- емоційна травма, в результаті якій остання стала інвалідом 2 групи з діагнозом склеродермія. Вважає, що хоча ОСОБА_1 і не знаходилася в будь яких договірних відносинах з відповідачами, останні порушили ії права та утворили перешкоди для реалізації її прав, що є підставою для відшкодування понесеної шкоди. Позову до ОСОБА_3 з вимогою про повернення грошей в сумі 43 140 гривен позивачка не зверталася, оскільки вважає, що ці гроші повинна повернути їй ОСОБА_2 міська рада.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки п. 51 Державної Програми приватизації на 2000- 2002 роки, затвердженої Законом України „О державній програмі приватизації” передбачено, що право на викуп орендованого майна отримує орендатор, якщо їм за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відділити без заподіяння йому шкоди, вартістю на менш 25 відсотків остаточної вартості майна. Таким чином, для виникнення вищезазначеного права особа повинна бути орендатором майна. Відповідно до договору оренди від 20.03.2001 року спірний об”єкт знаходився в орендному користуванні у суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, який згоду на проведення невід”ємних поліпшень від орендодавця не отримував. ОСОБА_1 орендатором вищезазначеного майна ніколи не була, тому право на його викуп в неї не виникало та взагалі не може виникнути. В договірних відносинах ОСОБА_1 з відповідачами ніколи не була, тому ніяких обов”язків у сторін не виникало, тому підстав для відшкодування позивачці неотриманого прибутку та моральної шкоди не має.
Представник відповідача відділу по управлінню комунальною власністю ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з тих підстав, що договір оренди укладався не ОСОБА_1 , а з ОСОБА_3 , тому ніяких обов”язків у сторін не виникало.
Вислухавши пояснення сторін, всесторонньо дослідивши та давши оцінку матеріалам справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно договору оренди № 7 від 20.03.2001 року нежиле приміщення кафе „Аромат„, розташоване у м. Керч по вул. Кірова, буд. № 11-а знаходилося в орендному користуванні у СПД ОСОБА_3 Строк дії договору закінчився 20.03.2002 року.
Згідно з п. 48 Державної програми приватизації на 2000 -2002 роки продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми.
Відповідно до класіфікації об”єктів приватизації, що міститься в Державній програмі приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України „Про державну програму приватизації” від 18 травня 2000 року до об”єктів групи А відносять: цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням арбітражного суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.
Пунктом 51 Державної Програми приватизації на 2000-2002 роки передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна , якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна. Отже, для виникнення вищезазначеного права особа повинна бути орендарем майна.
Приймаючи до уваги ті обставини, що рішення про передачу спірного майна в оренду ОСОБА_6 не приймалося, в договірних відносинах ОСОБА_6 з відповідачами не знаходилася, що також не оспорюються позивачкою, суд знаходить позовні вимоги про визнання першочергового права на приватизацію приміщень кафе „Аромат” та кондитерського цеху безпідставними.
Посилання позивачки на те, що нею витрачені певні кошти на проведення ремонту кафе „Аромат” та кондитерського цеху не мають правового значення по суті заявлених вимог, оскільки позивачці слід було звертатися з позовом до ОСОБА_3
Вимоги позивачки щодо стягнення з відповідачів неотриманого прибутку та моральної шкоди також неспроможні, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди„ під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, бо інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Факт заподіяння позивачці моральної шкоди саме відповідачами не доведений. Крім того, суд вважає, що у діях відповідачів відсутні протиправність дій, вина та причинний зв”язок з можливим спричиненням моральної шкоди позивачці.
З наданих до матеріалів справи листів Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 07/01-4/309 від 15.10.2008 року та Відділу з управління комунальною власністю ОСОБА_2 міської ради № 07/01-8/331 від 6.11.2008 року видно, що ОСОБА_1 з питання оренди нежилого приміщення кафе „Аромат„, розташованого в м. Керч по вул. Кірова 11а в період з 2000 по теперішній час не зверталася.
Враховуючи наведене, суд також не знаходить правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення неотриманого прибутку.
Керуючись ст.ст. 3,10,15,60,208,212-215,218 ЦПК України, на підставі Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Державної програми приватизації на 2000-2002 роки затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 р. N 1723-III, суд,-
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, відділу по управлінню комунальною власністю ОСОБА_2 міської ради про визнання права на першочергову оренду приміщення кафе „Аромат”, стягнення неотриманого прибутку та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ленінський районний суд АР Крим шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги; або заяви про апеляційне оскарження з подальшим поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Одночасно з подачею до Ленінського районного суду АР Крим апеляційної скарги, її копія надсилається особою, яка подає скаргу, в Апеляційний суд АР Крим.
Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо у цей строк не було подано апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження, а у випадку подання заяви про апеляційне оскарження -протягом 20 днів з дня її подання, якщо у цей строк не було подано апеляційної скарги.
У разі подання у встановлений строк апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Красіков С.І.