Справа № 2 - 64/10
09 лютого 2010 р. Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.
при секретарі - Карпенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя , зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Акціонерне Товариство «ОТП Банк» в особі регіонального відділення « ОТП Банк» в м. Дніпропетровську про визнання права власності на квартиру та поділ майна , -
В серпні 2008 року позивачка звернувся до Індустріального районного суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя , який в подальшому був уточнений, вказала, що в період шлюбу із відповідачем на спільні кошти була придбана однокімнатна квартира № 46 корп. 1, в б.№ 10 по пр. Газети Правда в м. Дніпропетровську, ринкова вартість квартири 230000 грн.; пральна машина « ZANUSSІ» вартістю 2400 гривень, мікрохвильова піч, вартістю 450 гривень, пилосос «VITEK», вартістю 400 гривень, та відповідно до кредитного договору від 21 липня 2006 року автомобіль марки « RENAULT SCENIC». Відповідно до договору подружжям було отримано кредит від ОТП банк у розмірі 75750 грн. 07 коп., що еквівалентно 15000 доларів США строком на шість років. На 22.05.2008 року подружжям за кредитним договором сплачено сума в розмірі 25229 грн. 95 коп., а з урахуванням оплачених при придбанні автомобіля 8000 доларів США, що по курсу складало 38800 гривень, всього за автомобіль оплачено 64029 грн. 95 коп. Загальна вартість майна, яке набуте під час шлюбу складає - 297279 грн. Просила відійти від рівності часток подружжя, та з урахуванням малолітньої дитини збільшити її долю до 2/3 частини на суму 198186 грн. і виділити їй однокімнатну квартиру №46 в будинку №10, корп.1 по пр. ім. Г. Правда в м. Дніпропетровську, вартістю 230000 грн., визнавши за нею право власності на квартиру та стягнути з неї на користь відповідача за перевищення частки грошову компенсацію в розмірі 31814 грн. а відповідачу виділити: автомобіль марки « RENAULT SCENIC, за який оплачено спільні кошти подружжя в сумі 64029 грн. 95 коп.; пральну машину « ZANUSSІ» вартістю 2400 гривень, мікрохвильову піч - вартістю 450 гривень, пилосос «VITEK», вартістю 400 гривень.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подав зустрічну позовну заяву, яка в подальшому була уточнена. Просив визнати за ним право приватної власності на квартиру 46, що має загальну площу 31,1 кв.м, у тому числі житлову площу 16,7 кв.м. та складається з наступних приміщень: 1- коридор, 2- комора, 3- санвузол, 4- кухня, 5- житлова кімната, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.ім. ОСОБА_3, у житловому будинку №10/1; визнати за ним право власності на автомобіль марки « RENAULT SCENIC», колір сіра перлина, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2006, шасі/ кузов VF1JM1B0H32137805, тип ДТЗ - легковий; визнати його одноособово зобов'язаним за договором кредиту №СL-300/1849/2006 від 21 липня 2006 року.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовну заяву, в зустрічній просили суд відмовити. Представник позивачки звернув увагу на те, що в первісній зустрічній заяві відповідач не заперечував щодо вартості придбаного в період шлюбу майна та не оспорював факт його придбання, а вже в подальшому представник відповідача став заперечувати факт придбання майна. Вказала, що в позовній заяві вказано вартість спірної квартири, яка дорівнює середній ринковій вартості аналогічної квартири в даному районі.
Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що фактично спірна квартира була придбана до укладання шлюбу між сторонами, а юридично оформлена після реєстрації шлюбу. Кошти на придбання квартири надала ОСОБА_2 його тітка ОСОБА_4 Квартира була придбана для догляду за бабусею в одному під'їзді з квартирою тітки. В спірній квартирі сім'я не проживала, а проживала в трикімнатній квартирі матері відповідача, тому просила визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру. Щодо автомобіля, то автомобіль було придбано на спільні кошти подружжя в сумі 8000 доларів США та взято кредит на 15000 доларів США. З 01.01. 2008 року ОСОБА_2 самостійно здійснює погашення кредиту, так він самостійно сплатив 40020 грн.12 коп. і борг по кредиту складає на 01.10.2009 року - 59497 грн.87 коп. Вважає, що в даному випадку предметом поділу є не сплачені кошти, а сам автомобіль. Оскільки ОСОБА_1 фактично є зобов'язаною перед банком на суму 29748 грн. 93 коп. ( Ѕ частина по сплаті кредиту) і перед ОСОБА_2 на суму 20010 грн. 06 коп. ( Ѕ частина від сплаченої ОСОБА_2 суми кредиту самостійно), а разом перед ними обома на суму 49758 грн. 99 коп. то просила визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль. Просила задовольнити уточнену зустрічну позовну заяву та відмовити в задоволені основного позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.
Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - тітка відповідача, розповіла, що її матір дуже хворіла з 1998 року, останні два роки вона доглядала за нею, а з кінця 2000 року вона вже не ходила, тоді було вирішено підшукати квартиру, а її квартиру продати. В кінці 2000 року вона дізналася, що в її під'їзді продається однокімнатна квартира, порадившись вирішила оформити квартиру на племінника, а оскільки сусіду були терміново необхідні гроші то вона заплатила за квартиру 6000 грн., надавши гроші племіннику. В спірній квартирі її матір не проживала ні одного дня, та не проживала і сім'я племінника. Комунальні платежі оплачувала вона самостійно.
Свідок ОСОБА_6 матір відповідача, розповіла, що причиною придбання спірної квартири була хвороба їх матері. А оскільки в під'їзді сестри продавалася квартира, то було вирішено її придбати для матері, гроші за квартиру заплатила сестра. Було вирішено квартиру оформити на її сина ОСОБА_7, оскільки мати дуже хотіла щоб в нього була своя квартира. В квартирі ніхто не проживав, оплату за квартиру здійснювала сестра. Сім'я сина проживала в її трикімнатній квартирі.
Свідок ОСОБА_8, голова ЖБК, розповіла, що спірну квартиру придбали сестри для племінника, квартину оплату здійснювала ОСОБА_4. ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі в серпні 2005 року.
Суд, вислухавши пояснення сторін, заслухавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.10.2000 року між сторонами було зареєстровано шлюб в Відділі РАЦС Індустріального району ( а.с. 10 зв.). Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 30 травня 2008 року, рішення набрало чинності 09 червня 2008 року ( а.с.9). В шлюбі народився син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.11)
Відповідно до Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 23.02.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим номером №890, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 корп.1, ринкова вартість на даний час 230000 грн. Представником відповідача не заявлялося клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, щодо визначення ринкової вартості квартири.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до п.6 Прикінцевих положень Сімейний кодекс України може регулювати відносини, які виникнуть починаючи з дня набрання ним чинності.
Згідно ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст.28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують увагу.
Аналогічні норми передбачені і ст. ст. 60,70 СК України. Так ст. 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Позивачка просила відійти від рівності часток та виділити їй однокімнатну квартиру №46 в б.10, корп.1 по пр. ім. Г. Правди в м. Дніпропетровську, вартістю 230000 грн. визнавши за нею право власності на квартиру, оскільки іншого жилого приміщення в м. Дніпропетровську в неї не має, тому вона була вимушена переїхати з дитиною в квартиру своєї бабусі в м. Новомосковськ.
Відповідач же просив визнати за ним право приватної власності на спірну квартиру, як придбану за кошти його родичів, та яка була подарунком від рідних.
Суд не може прийняти до уваги показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_6, ОСОБА_8 , які вказали що спірна квартира була придбана на кошти ОСОБА_11, оскільки ці обставини вже були предметом розгляду. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2009 року було задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто із ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики від 11.09.2000 року в сумі 6000 грн. а у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору дарування відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2009 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2009 року змінено, виключено з третього абзацу мотивувальної частини рішення друге речення наступного змісту « На зазначені кошти відповідачем була придбана квартира АДРЕСА_2» в решті залишено без змін.
Отже зазначене майно, а саме квартира №46 в б.10, корп.1 по пр. ім. Г. Правди в м. Дніпропетровську є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки ОСОБА_1 підставою для збільшення частки та виділення їй однокімнатної квартири №46 в б.10, корп.1 по пр. ім. Г. Правди в м. Дніпропетровську вказує тільки сам факт проживання дитини з нею, інших доказів не надано, що є недостатнім для збільшення її частки, тому спірна квартира підлягає поділу в рівних частках, тобто частка кожного із подружжя дорівнює Ѕ частина спірної квартири.
Як встановлено в судовому засіданні, в період шлюбу було придбане і інше майно, а саме пральна машина « ZANUSSІ» вартістю 2400 гривень, мікрохвильова піч, вартістю 450 гривень, пилосос «VITEK», вартістю 400 гривень, які залишилися в спірній квартирі і про що не заперечував в первісній зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_2 Тому суд не може прийняти до уваги, твердження представника відповідача про те, що позивачка не підтвердила належними доказами факт придбання вищевказаного майна в період шлюбу. Оскільки речі залишилися в спірній квартирі, то суд вважає за можливим виділити пральну машину « ZANUSSІ» вартістю 2400 гривень, мікрохвильову піч, вартістю 450 гривень, пилосос «VITEK», вартістю 400 гривень відповідачу ОСОБА_2Ю, всього на суму 3250 грн..
Крім того відповідно до Договору купівлі продажу автомобіля №890/к-п від 08 липня 2006 року ОСОБА_2 в період шлюбу придбав автомобіль « RENAULT SCENIC» , ціна автомобіля 108530 грн. 07 коп., було внесено аванс за кошти подружжя 33530 грн. 07 коп., залишок ціни 75000 грн., оплачено кредитними коштами. Відповідно до кредитного договору №СL-300/1849/2006 від 21 липня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ « Райффайзенбанк України» банк ( на сьогодні ОТПбанк) надав ОСОБА_2 кредит в сумі 15000 доларів США на придбання автомобіля марки « RENAULT SCENIC», строк повернення кредиту 21 липня 2012 року, з щомісячним погашенням 363 доларів США 34 цента . Укладання договору було здійснено за згодою дружини ОСОБА_1 , а це означає, що вона дала згоду на отримання кредиту й у неї виник солідарний обов'язок перед банком щодо його погашення. Відповідно до свідоцтва про транспортний засіб « RENAULT SCENIC» ОСОБА_1 має право керувати автомобілем. ( а.с.142-168,153).
Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як встановлено в судовому засіданні і не заперечували сторони, спірний автомобіль було придбано за 23000 доларів США, при цьому 8000 доларів США ( 38800 грн.) було оплачено за кошти подружжя, а 15000 доларів було взято кредит в банку строком на шість років. Кредит погашався щомісячно. Після фактично припинення сімейних відносин самостійно ОСОБА_2 за період з січня 2008 року оплатив 40020 грн.12 коп., звідси половина від оплаченої суми становить 20010 грн. 06 коп., яка підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача, оскільки суд не вбачає законних підстав для визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на автомобіль та визнання його одноособово зобов'язаним за кредитним договором. Заборгованість по кредиту становить 59497 грн.87 коп.
Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю в стягнених сумах в розмірі 16760 грн. 06 коп.
У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги сторін задоволені частково, а ними понесені витрати відповідно до заявлених вимог, то суд вважає за можливим не розподіляти понесені судові витрати сторін.
Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, ст.ст. 57, 60, 65, 69,70,71 СК України, ст.ст.3,7, 11, 15 , 31, 60, 88, 212-215 ЦПК України , суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Розділити сумісно нажите майно подружжя виділити ОСОБА_1 Ѕ частину квартири № 46 в будинку № 10 корпус 1 по пр.ім. Газети ОСОБА_3 в м. Дніпропетровську , загальною ринковою вартістю 230000 грн. 00 коп. та визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири № 46 в будинку № 10 корп.1 по пр. ім.. ОСОБА_3 в м. Дніпропетровську, вартістю 115000 грн. 00 коп.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля « RENULT SCENIC» вартістю 105804 грн. 16 коп.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_2 Ѕ частини квартири № 46 в будинку № 10 корпус 1 по пр. ім. Газети Правда в м. Дніпропетровську , загальною ринковою вартістю 230000 грн. 00 коп., вартістю Ѕ частини квартири - 115000 грн. 00 коп. Виділити йому наступне спільне майно подружжя: пральну машину ZANUSSI вартістю - 2400 грн., мікрохвильову піч - 450 грн.; пилосос « УИНТЕК» - 400 грн., а всього майна на загальну суму 3250 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину оплаченої самостійно суми кредиту за автомобіль « RENULT SCENIC» за період з 01.01.2008 року по вересень 2009 року в розмірі 20010 грн. 06 коп.
Шляхом зарахування вказаних зустрічних однорідних вимог ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю в стягнених сумах в розмірі 16760 грн. 06 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.П. Слюсар