Провадження № 1-кс/537/116/2019
Справа № 537/152/19
21.01.2019 слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі сулу в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність Кременчуцької місцевої прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення ,
Скаржник ОСОБА_5 звернувся до суду з скаргою, де просив визнати бездіяльність керівника Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_6 такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зобов'язати керівника Кременчуцької місцевої прокуратури або особу, яка виконує його обов'язки внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань наступні відомості про кримінальне правопорушення: «21 листопада 2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 1 год.30 хв. до 2 год.30 хв. шляхом пошкодження вікна проникли до приміщення гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де таємно викрали майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим спричинили останньому значної майнової шкоди на суму близько 130000 гривень. Правова кваліфікація: ч.3 ст.185 КК України».
В обґрунтування скарги ОСОБА_5 посилався на те, що 21.11.2018 ним подано заяву про вчинення злочину, відомості за якою внесено до ЄРДР. Вказує, що 21.11.2018 ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , в період часу з 1 год.30 хв. до 2 год.30 хв. проникли до приміщення гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де таємно викрали належне йому майно на суму близько 130000 гривень. Розслідування кримінального провадження проводилося СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області. Однак слідчим з незрозумілих причин складено обвинувальний акт тільки відносно одного з учасників групи, а саме ОСОБА_8 . Іншому учаснику групи, ОСОБА_7 , підозру оголошено не було, обвинувального акта відносно нього не складено. Тому він, ОСОБА_5 , 15.01.2019 року звернувся до Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області з заявою, в якій просив внести до ЄРДР відомості про те, що 21 листопада 2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 1 год.30 хв. до 2 год.30 хв. проникли до приміщення гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де таємно викрали належне йому майно на суму близько 130000 гривень. Також просив розпочати розслідування, дії ОСОБА_7 кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, вручити йому пам'ятку про права і обов'язки потерпілого. Станом на час подачі скарги відомості за його заявою від 15.01.2019 до ЄРДР не внесені, що суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України. Зазначив, що чинний КПК не містить вимог до форми та змісту таких заяв про вчинене правопорушення і слідчий, прокурор не мають права аналізувати заяву на предмет наявності складу злочину, надавати оцінку її обґрунтованості, а повинні здійснити фіксацію наданих особою відомостей, що не було зроблено за його заявою.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги не визнала, вважає їх безпідставними. Вказала, що відомості за даним фактом за заявою ОСОБА_5 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 22.11.2018, на даний час повідомлено про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_8 .
Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та докази, надані у її обґрунтування, приходить до наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні 15.01.2019 ОСОБА_5 подав до керівника Кременчуцької місцевої прокуратури заяву про вчинене кримінальне правопорушення, в якій просив внести до ЄРДР відомості про те, що 21 листопада 2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 1 год.30 хв. до 2 год.30 хв. проникли до приміщення гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де таємно викрали належне йому майно на суму близько 130000 гривень. Також просив розпочати розслідування, дії ОСОБА_7 кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, вручити йому пам'ятку про права і обов'язки потерпілого та повідомляти його про час і місце проведення процесуальних дій за його участю.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018170090004277, який надано в судовому засіданні прокурором 22.11.2018 до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 21.11.2018 внесено відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.185 КК про те, що 20.11.2018 в період часу з 21 год.30 хв. до 12 год. 30 хв. 21.11.2018 року невідома особа здійснила крадіжку майна, яке належить ОСОБА_5 з буд. АДРЕСА_1 . З витягу також вбачається, що про підозру у вчиненні даного злочину повідомлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник скаржника ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що дійсно, ОСОБА_5 просив своєю заявою від 15.01.2019 внести до ЄРДР відомості по тому ж факту, що і в заяві від 21.11.2018, але відносно іншої особи, оскільки вважає, що до скоєння даного злочину причетний також і ОСОБА_7 .
Згідно ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також згідно з п.1 ч.3 р.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке затверджено Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 року № 139 (далі - Положення), унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України.
В силу ч.4 ст. 214 КПК слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Тобто, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення саме кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що, як на думку реєстратора, результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК. Таким чином, кримінальним процесуальним законодавством встановлено чіткий обов'язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та встановлено обмежений процесуальний строк для його виконання за наявності загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а тому у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст. 214 КПК 24-годинного строку скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, які полягають у невнесенні відомостей до ЄРДР, підлягають задоволенню.
Тобто, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, внесенню до ЄРДР підлягають саме заяви про кримінальне правопорушення, а не будь-які заяви взагалі.
Як вбачається зі скарги ОСОБА_5 та пояснень представника скаржника в судовому засіданні ОСОБА_5 просив своєю заявою від 15.01.2019 внести до ЄРДР відомості по тому ж факту, що і в заяві від 21.11.2018, але відносно іншої конкретної особи, а саме ОСОБА_7 , оскільки вважає, що до скоєння даного злочину причетний також і останній. При цьому скаржником та його представником не заперечується, що відомості за його заявою від 21.11.2018 внесені до ЄРДР, що підтверджується також і витягом № 12018170090004277.
Слідчий суддя також зазначає, що в силу ст.214 КПК, п.3 ч.4 р.І Положення до Реєстру вносяться відомості в тому числі про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; час та дату повідомлення про підозру, зміну повідомлення про підозру, особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (частина четверта статті 278, стаття 279 КПК України); час та дату складання повідомлення про підозру, особу, стосовно якої складено повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у разі неможливості повідомлення такій особі про підозру з об'єктивних причин (стаття 277 КПК України) та інші.
Отже, як вбачається з викладених вище правових норм, право на внесення відомостей до ЄРДР про можливе вчинення злочину конкретною особою як таке не гарантується вказаними нормативними актами. Європейський суд з прав людини також в своїх рішеннях неодноразово вказував, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, справа Павлюлінець проти України, заява N 70767/01, Kubiszyn v. Poland, заява N 37437/97).
Європейський суд також у своїх рішеннях неодноразово вказував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Згідно з п. 1.9 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012, реєстраторами Реєстру є: прокурори, у т.ч. керівники прокуратур; керівники органів досудового розслідування; слідчі: органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення). За змістом ч. 1, п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, п. 1.9, пп. 5 п. 2.1 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012, правом визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, вказаного у повідомленні про кримінальне правопорушення, наділений реєстратор Реєстру, а не особисто заявник.
Разом з цим прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, а також слідчий, є самостійними у своїй процесуальній діяльності та уповноважені в тому числі повідомляти особі про підозру (прокурор) або відповідно повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру (слідчий), за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження (слідчий) або затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання, звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (прокурор), здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Тому вимоги скаржника щодо зобов'язання внести до ЄРДР відомості про особу, яка, на його думку, могла вчинити кримінальне правопорушення, як і вимоги щодо внесення правової кваліфікації задоволенню не підлягають, оскільки обов'язок доведення обвинувачення (“onus probandi”) покладається на суб'єкт, який представляє обвинувачення.
Фактично скаржник не згоден із процесуальним рішенням та діями прокурора, слідчого, що не може слугувати підставами для внесення відомостей до ЄРДР, а підлягає оскарженню у порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись ст.ст. 304-307, 376 КПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність Кременчуцької місцевої прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 25.01.2019 о 14 год. 00 хв.