25 січня 2019 року
м. Київ
провадження № 51-284ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановлені щодо нього судові рішення.
Суть питання
З долученої до касаційної скарги копії ухвали апеляційного суду вбачається, що за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду засуджений ОСОБА_4 поза межами строку на апеляційне оскарження подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, до якої долучив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2018 року відмовив засудженому ОСОБА_4 в поновлені строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суд і повернув йому його апеляційну скаргу.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , не погоджуючись з вироком місцевого суду, просить його скасувати.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК) встановлені вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК, у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, при цьому припинено діяльність Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України.
Однак ОСОБА_4 , всупереч вимог КПК, звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, яку адресував не Верховному Суду, а Касаційному суду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Таким чином, вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2017 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки він не переглядався в апеляційному порядку.
Водночас ч. 6 ст. 399 КПК визначено, що ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, засуджений ОСОБА_4 , у своїй касаційній скарзі не навів жодних доводів на обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду, якою йому відмовлено в поновлені строку на апеляційне оскарження і повернуто його апеляційну скаргу на вирок місцевого суду. Зокрема, засуджений не зазначив, яких саме порушень допустився апеляційний суд, повертаючи його апеляційну скаргу, в чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого апеляційним судом судового рішення, та чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом ухвали апеляційної інстанції, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК, та з огляду на положення статей 117, 395, 399, 412 цього Кодексу.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, вимоги до суду касаційної інстанції, викладені ОСОБА_4 , у скарзі, не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 КПК, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 , залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3