Іменем України
Київ
24 січня 2019 року
справа №805/4577/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33047/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (суддя Троянова О.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (судді Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.)
у справі №805/4577/16-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецкобленерго»
до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №356-23 від 22 березня 2016 року, зобов'язання Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) на загальну суму 1793,99 грн.,
29 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго» (далі-Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до дванадцяти податкових інспекцій Головного управління ДФС у Донецькій області, зокрема і до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Ухвалою суду від 23 листопада 2016 року роз'єднано справу № 805/2920/16-а за позовом Товариства, у даній справі, виділеній у самостійне провадження за позовними вимогами Товариства до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання противоправною та скасування податкової вимоги № 356-23 від 22 березня 2016 року, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та визнання протиправними дій, присвоєно №805/4577/16-а.
26 квітня 2017 року ухвалою суду прийнято заяву Товариства про уточнення позовних вимог по адміністративній справі №805/4571/16-а.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем прийнято податкову вимогу №356-23 від 22 березня 2016 року, якою його зобов'язано сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 21 березня 2016 року у розмірі 8309,80 грн., яку він вважає незаконною, враховуючи своє місцезнаходження та відповідно територію, де проводилася АТО.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу податкового органу №356-23 від 22 березня 2016 року, зобов'язати податковий орган внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб Товариства шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 1793,99 грн.
26 квітня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін 26 липня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги Товариства задоволені, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу податкового органу від 22 березня 2016 року форми «Ю» №356-23, якою зобов'язано Товариство сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 21 березня 2016 року у розмірі 8309,80 грн. та зобов'язано податковий орган внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб Товариства шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з недоїмки (пені) на загальну суму 1793,99 грн., з підстав протиправності прийняття вимоги із-за наявності обставин, які унеможливлюють формування податкових вимог до позивача з метою стягнення податкового боргу, який є предметом цієї вимоги, в силу Закону.
21 серпня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке полягає у відсутності порядку застосування податкової пільги відповідно до Закону №1669, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняте нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволені позову.
14 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду від 22 серпня 2017 року та витребувано справу №805/4577/16-а з Донецького окружного адміністративного суду.
25 жовтня 2018 року позивачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
10 жовтня 2017 року справа №805/4577/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
03 березня 2018 року справа №805/4577/16-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/33047/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за кодом 00131268, місцезнаходження 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського, 8, перебуває на податковому обліку в Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області в якості платника окремих податків та зборів за неосновним місцем обліку.
22 березня 2016 року керівником податкового органу сформована та винесена податкова вимога № 356-23, відповідно до якої станом на 21 березня 2016 року сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням (земельний податок з юридичних осіб) становить 8309,80 грн., який виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань за січень 2016 року, задекларованих у податкових деклараціях за 2016 рік.
Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття спірної податкової вимоги з урахування положень Податкового кодексу України та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669).
Задовольняючи позов та визнаючи податкову вимогу протиправною, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивач весь час перебував та перебуває на обліку у місті, яке входило до переліку населених пунктів, у яких проводилась антитерористична операція, що означає наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів з орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до приписів Закону № 1669 у період з 14 квітня 2014 року по 08 червня 2016 року.
Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій спірна податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню, а відомості про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 1 793,99 грн. мають бути виключені з інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб позивача.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського, 8, яке згідно з розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р належало до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
В матеріалах справи наявні Сертифікати Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року № 2878/05-4 та № 2888/05-4 про засвідчення для Товариства обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року.
Оцінюючи спір в частині розподілення коштів сплачених позивачем після 08 червня 2016 року з земельного податку у відповідності з призначенням платежу, суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що з 08 червня 2016 року редакція статті 6 Закону №1669 зазнала змін на підставі положень Закону України від 17 травня 2016 року №1365-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування до Закону №1669" та відповідно до якої: "скасовано суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".
На виконання Закону №1669, прийняті відповідні розпорядження. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, (далі - Розпорядження №1053-р), від 02 грудня 2015 року № 1275-р (далі - Розпорядження №1275-р) відповідно до яких, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція та згідно з додатком до якого до відповідних населених пунктів належить, зокрема - м. Мар'їнка, м. Краматорськ, м. Горлівка.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач був зареєстрований за адресою: м. Горлівка, пр-т Леніна, 11, з 16 липня 2015 року перереєструвався до м. Краматорськ, вул. Островського, 8 і відповідно земельні ділянки позивача, де здійснюється господарська діяльність знаходяться за адресами населених пунктів, що включені та належать до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Доводи податкового органу щодо наявності податкового боргу за самостійно визначеними Товариством зобов'язаннями спростовуються тим, що 30 грудня 2016 року позивачем до податкового органу подано уточнюючі податкові декларації з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, в яких у рядку 6-12 нараховане до зменшення податкові зобов'язання за періоди січень, лютий, березень, квітень, травень та частина червня 2016 року, прийняття яких податковим органом підтверджується квитанціями № 2.
Звільнення позивача від сплати земельного податку на підставі статті 7 Закону України №1669, доводить за висновком судів попередніх інстанцій відсутність підстав для винесення податковим органом спірної податкової вимоги позивачу.
Суди попередніх інстанцій встановили те, що Сертифікатом (висновком) про настання обставин непереборної сили Торгово-промислова палата України засвідчила Товариству факт настання обставин непереборної сили, зумовлених використанням зброї на території його розташування з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством, як платником земельного податку надані податкові декларації за 2016 рік з додатками по усім земельним ділянкам, які знаходяться на обліку у Відповідача, а також надані відповідні договори оренди земельних ділянок.
Оцінюючи спірні правовідносини слід застосовувати положення статті 1, 2, 8, 17, 19, 92, 107, частина 3 статті 113 Конституції України, як норми прямої дії, реалізовувати завдання адміністративного судочинства встановлені частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), застосовувати положення принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріплені підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, здійснювати системний аналіз преамбули та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі за текстом - Закон № 1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, цим же Законом встановлений період проведення антитерористичної операції та територію її проведення.
Статтею 6 Закону №1669 передбачено під час проведення антитерористичної операції слід звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Статтею 10 Закону № 1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
За положеннями статті 11 цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.
Висновуючись на буквальному аналізі норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14 квітня 2014 року, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, тобто з цієї дати триває антитерористична операція.
Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02 грудня 2015 року) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02 вересня 2014 року.
З аналізу тексту Розпорядження КМУ 2 грудня 2015 р. № 1275-р вбачається, що цей перелік застосовується на час дії антитерористичної операції, тобто з 14 квітня 2014 року.
Відтак, на момент винесення спірних податкових вимог позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями, оцінка спірних взаємовідносин має здійснюватися з урахуванням комплексного правового регулювання, як положеннями Податкового кодексу України, так і нормами Закону № 1669.
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у межах спірних правовідносинах має місце скасування на період проведення антитерористичної операції обов'язку сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форм власності.
Доводи податкового органу щодо відсутності порядку застосування податкових пільг є неприйнятними з огляду на пряму дію положень статті 6 Закону № 1669 та положення податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку.
Сертифікат Торгово-промислової палати України із засвідченням форс-мажорних обставин» мав значення до затвердження Переліків, після чого ці обставини стали загальновідомими, та його наявність встановлена статтею 10 Закону № 1669 для звільнення від відповідальності, у той час як спірним питанням у справі є звільнення платника податку від обов'язку.
Право на податкову пільгу реалізовано позивачем шляхом подання уточнюючих розрахунків до декларацій, що спростовує посилання податкового органу на відсутність порядку застосування зазначених у статті 6 Закону N 1669 податкових пільг.
Підстави нарахування пені є відсутніми внаслідок відсутності об'єкту її нарахування.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №805/4577/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер