Іменем України
Київ
24 січня 2019 року
справа №809/1478/15
адміністративне провадження №К/9901/26113/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у складі судді Боршовського Т.І.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у складі суддів Заверухи О.Б., Затолочного В.С., Курильця А.Р.
по справі № 809/1478/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тега»
до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
08 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тега» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 лютого 2015 року № 0000352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100460 грн, з яких за основним платежем на 85640 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 42820 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.
04 червня 2015 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 16 лютого 2015 року № 0000352204, з мотивів підтвердження належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку фактів здійснення позивачем господарських операцій по виконанню робіт (роботи по монтажу та наладці автоматизованої системи керування та моніторингу ВНС Добровляни в м. Калуші; роботи по монтажу та наладці автоматизованої системи обліку комерційної електроенергії (АСКОЕ) КЗ "ЦРЛ" м. Калуш; роботи на об'єкті: "Впровадження енергозберігаючих та природоохоронних технологій на технологічній лінії № 2 цементного виробництва ПАТ "Івано-Франківськцемент". Цементний млин з системою транспортування до силосів. Автоматизована система управління ЦМ № 7") за трьома договорами, субпідрядником в яких був контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой».
У серпні 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
05 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №809/1478/15 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
27 грудня 2016 року справа №809/1478/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
20 лютого 2018 року справа №809/1478/15 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/26113/18 передані до Верховного Суду.
Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач вказує на законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішенні відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстроване 31 грудня 2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код 32606198, місце знаходження: 76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Гетьмана Мазепи, 83/1, керівник - ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14 травня 2015 року. Крім цього, позивач здійснює за КВЕД такі види діяльності: 43.21 - електромонтажні роботи, 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи, 43.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.
Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалстрой" за серпень 2014 року, за наслідками якої складено акт за № 453/09-15-22-04-01/32606198 від 02 лютого 2015 року (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлені порушення Товариством вимог податкового законодавства, а саме пункту 44.1 статті 44, пункту 185 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неправомірне формування податкового кредиту при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалстрой", що призвело до заниження за серпень 2014 року податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 85640,00 грн.
16 лютого 2015 року на підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.4 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 85640,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 42820,00 грн.
Податкове правопорушення, покладене відповідачем в основу збільшення податкового зобов'язання, доводиться податковим органом висновком про нереальність здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалстрой", дефектністю первинних документів і відсутністю об'єктів оподаткування, а також неможливістю здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.
Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пункту 185 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Буквальний аналіз положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», здійснений судами попередніх інстанцій, зумовив висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Суди попередніх інстанцій установили, що між Товариством та Представництвом "Еколог" СП З.О.О", КЗ "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області", ПАТ "Івано-Франківськцемент" укладено договори підряду від 18 липня 2014 року, від 23 червня 2014 року , від 29 травня 2014 року.
Згідно з договором підряду № 18-07/14 К від 18 липня 2014 року, Товариство зобов'язувалося виконати на замовлення представництва "Еколог" СП З.О.О" роботи по монтажу та наладці автоматизованої системи керування та моніторингу ВНС Добровляни в м. Калуші. Згідно додатку до вказаного договору від 18 липня 2014 року, замовник - представництво "Еколог" СП З.О.О" погодило Товариству можливість залучення до виконання вищевказаних робіт субпідрядника. В підтвердження факту виконання вказаних робіт позивачем подано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000123 від 18 серпня 2014 року, № ОУ-0000117 від 11 серпня 2014 року, № ОУ-0000116 від 11 серпня 2014 року, № ОУ-0000115 від 11 серпня 2014 року, № ОУ-0000114 від 11 серпня 2014 року.
Згідно з договором № 06-06/2014 від 23 червня 2014 року, Товариство зобов'язувалося виконати на замовлення КЗ "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" підрядні роботи по встановленню та наладці автоматизованої системи обліку комерційної електроенергії (АСКОЕ) КЗ "ЦРЛ" м. Калуш. Згідно додаткової угоди до вказаного договору від 02 липня 2014 року, замовник погодив Товариству право залучати для виконання підрядних робіт субпідрядника. В підтвердження виконання вказаного договору, Товариством подано суду копію акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за 05 серпня 2014 року.
Згідно з договором № 13-05/2014 від 29 травня 2014 року, Товариство зобов'язувалося виконати на замовлення ПАТ "Івано-Франківськцемент" підрядні роботи на об'єкті "Впровадження енергозберігаючих та природоохоронних технологій на технологічній лінії № 2 цементного виробництва ПАТ "Івано-Франківськцемент". Жодних обмежень на передачу позивачем своїх зобов'язань як підрядника робіт іншим особам - субпідрядникам, вказаним Договором не встановлено. Пункт 13.5 Договору, на який посилається відповідач в акті перевірки, встановлює лише заборону на передачу позивачем прав по цьому договору. В підтвердження виконання вказаних підрядних робіт подано суду копії акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2014 року.
Здійснивши аналіз зазначених договорів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у позивача права, наданого замовниками робіт, на залучення до виконання підрядних робіт субпідрядників, чим спростували протилежні доводи податкового органу.
На підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой» позивачем надано договори та копії наступних первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках: податкові накладні, договір № 14 від 28 липня 2014 року, № 12 від 28 липня 2014 року, № 17 від 28 липня 2014 року; акти здачі-приймання виконаних робіт; платіжні доручення, які досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій та які за висновком судів, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують фактичне отримання позивачем робіт від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой».
Суд вважає правильним твердження суду апеляційної інстанції, що доводи відповідача про відсутність у контрагента необхідних ресурсів для виконання робіт само по собі не є доказом нереальності господарських операцій за участю цього контрагента, тобто є припущенням, яке як вид доказів є недопустимим за правилами адміністративного судочинства та обґрунтовано відхилене судами попередніх інстанцій.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалстрой» за період, що перевірявся, та свідчать про безпідставність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.
Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Суд визнає, що поглиблене, комплексне дослідження кожної операції виключає будь-який сумнів у правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, покладеними в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року по справі № 809/1478/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер