Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 524/6352/16-ц
Провадження № 14-589цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А.,
Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_14, подану його представником - ОСОБА_15, на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року (судді Кривчун Т. О., Бондавреська С. М., Дряниця Ю. В.)
у цивільній справі за позовом ОСОБА_14 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни про скасування державної реєстрації права власності та припинення іпотеки,
У серпні 2016 року ОСОБА_14 звернувся до суду з позовом, уточненим у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (далі - ТОВ «Кей-колект»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В., у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 23329268 від 31 липня 2015 року на квартиру АДРЕСА_1.;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 23329268 від 31 липня 2015 року на квартиру АДРЕСА_2.,;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) запис про реєстрацію прав власності № 23329268 про реєстрацію за ТОВ «Кей-колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1., вчинений 31 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В.;
- скасувати в Державному реєстрі прав запис про реєстрацію прав власності № 23328650 про реєстрацію за ТОВ «Кей-колект» права власності на квартиру АДРЕСА_2., вчинений 31 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В.;
- визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 24 вересня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстраційним № 15108, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_14;
- зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1., накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. за № 10640057, у зв'язку з укладенням між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_14 договору іпотеки від 24 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстраційним № 15108, і вилучити вказаний запис із Державного реєстру прав;
- зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2., накладену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. за № 10639713, у зв'язку з укладенням між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_14 договору іпотеки від 24 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстраційним № 15108, і вилучити вказаний запис з Державного реєстру прав.
Позов мотивовано тим, що 24 вересня 2007 року ОСОБА_14 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11221391000 у розмірі 74 300 доларів США. Того ж дня з метою забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_14 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. та квартиру АДРЕСА_2. У подальшому на підставі укладеного з банком договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року ТОВ «Кей-колект» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту № 11221391000 до позивача. ТОВ «Кей-колект» звернуло стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення державної реєстрації прав на квартири. Позивач зазначив, що вважає такі дії відповідачів протиправними. Зокрема, він не отримував вимогу про усунення порушення, яку ТОВ «Кей-колект» зобов'язане було надіслати йому відповідно до вимог Закону. Крім того, нотаріус не мав повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартири без вчинення нотаріальних дій з майном. Позивач вважає іпотеку припиненою, оскільки сплив строк позовної давності за основними вимогами до нього як боржника за кредитним договором. Рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно було прийняте з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Позивач також зазначив, що у квартирах, переданих в іпотеку, зареєстровані малолітні діти, тому державна реєстрація права власності на них без висновку органу опіки та піклування є порушенням їхніх прав.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 вересня 2016 року відкрито провадження у справі.
25 жовтня 2016 року до суду першої інстанції від представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. - Щербаня Д. М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до згаданого приватного нотаріуса про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, скасування в Державному реєстрі прав записів та зняття заборони на відчуження нерухомого майна.
Клопотання мотивовано тим, що позивач не оспорює застереження в іпотечному договорі про добровільну передачу предмета іпотеки, тому відсутні обставини, які б указували на договірну природу спірних правовідносин. Спір між ОСОБА_14 та приватним нотаріусом слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини безпосередньо стосуються правомірності владних управлінських рішень, прийнятих відповідачем - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. як державним реєстратором на виконання делегованих повноважень.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 січня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. - Щербаня Д. М. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, скасування в Державному реєстрі прав записів та зняття заборони на відчуження нерухомого майна.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, тому спір не є публічно-правовим, виникає з договірних відносин і повинен вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-колект» задоволено.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 січня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. - Щербаня Д. М. задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_14 до ТОВ «Кей-колект» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про скасування державної реєстрації права власності та припинення іпотеки в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про визнання протиправними і скасування її рішень, скасування в Державному реєстрі прав записів про право власності та зняття заборон на відчуження нерухомого майна.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що позови фізичних осіб до нотаріуса щодо здійснення ним державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в такому випадку нотаріус діє як державний реєстратор та набуває статусу суб'єкта владних повноважень. Виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою позову при зверненні до суду, а основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача - приватного нотаріуса як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, який не мав права приймати спірні рішення та вчиняти реєстраційні дії. Позивач посилався на недотримання нотаріусом вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тобто у цій справі відсутній спір про право в частині позовних вимог до приватного нотаріуса, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 липня 2017 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_14 - ОСОБА_15 та залишено без розгляду позов у частині вимог до ТОВ «Кей-колект» про визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки від 24 вересня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстраційним № 15108, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_14
У травні 2017 року представник ОСОБА_14 - ОСОБА_15 подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при перегляді справи з аналогічними позовними вимогами (визнання протиправними дій державного реєстратора) Верховний Суд України дійшов висновку про те, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і повинен вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Постановивши оскаржувану ухвалу, апеляційний суд позбавив позивача доступу до правосуддя, оскільки адміністративні суди закривають провадження у справах з аналогічними вимогами. Положення статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) не передбачали можливості оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, тому ухвала місцевого суду не підлягала оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII).
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справу передано Верховному Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 05 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_14 у касаційній скарзі, поданій його представником ОСОБА_15, оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) установлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 402 ЦПК України (у вказаній редакції) визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у згаданій вище редакції) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічні норми викладено у статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача на квартири внаслідок дій ТОВ «Кей-колект» і приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за цим товариством.
Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та з виконанням умов договору іпотеки, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що цей спір, включаючи вимоги до приватного нотаріуса (державного реєстратора), не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постановах ВеликоїПалати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 810/1701/16 (провадження № 11-1130апп18), 05 грудня 2018 року у справі № 815/7008/15 (провадження № 11-1149апп18), 28 листопада 2018 року у справі № 759/6976/16-ц (провадження № 14-523цс18), 15 травня 2018 року у справі № 686/22036/15-ц (провадження № 14-104цс18) 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц (провадження № 14-66цс18).
Отже, спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин, і якщо немає підстав для їх розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкових висновків про належність спору до юрисдикції адміністративних судів в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Коротюк О. В. про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів про реєстрацію права власності в Державному реєстрі прав та зняття заборон відчуження нерухомого майна та помилково закрив провадження у справі в цій частині.
Крім того, статтею 293 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII) визначено вичерпний перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в цьому переліку немає, відповідно така ухвала не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Таким чином, апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та розглянув апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, з порушенням норм процесуального закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Касаційну скаргу ОСОБА_14 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. П. Лященко
Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко
С. В. Бакуліна Л. І. Рогач
В. В. Британчук І. В. Саприкіна
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
О. С. Золотніков О. С. Ткачук
О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
В. С. Князєв О. Г. Яновська
Л. М. Лобойко